Глава 29. Захист права власності

1.Поняття захисту права власності.

2.Система цивільно-правових засобів захисту права власності.

3.Віндикаційний позов.

4.Негаторний позов.

5.Позов про виключення майна з опису та зняття арешту.

6.Позов про визнання права власності.

Нормативні акти: Конституція України, глава 29 ЦК України, СК України, закони України: «Про Державну виконавчу службу», «Про боротьбу із корупцією», Про вилучення із обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», «Про оренду державного та комунального майна», «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про управління об’єктами державної власності», «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»: постанова Президії ВГС України від 28 березня 2002 р. № 04–5/365. Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 1976 р. № 4 “Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки (зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 22 грудня1978 р. №9, від 6 липня 1979 р. №6, від 4 червня 1993 р. №3 та від 3 грудня 1997 р. №12) Постанова від 3 березня 2000 р. № 3, Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду: Наказ від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125,Про охорону осіб і майна: Закон Республіки Польща від 22.08.1999. Про судову практику у справах щодо захисту права приватної власності: ППВС України від 22.12. 1995р. №20

Додаткова література: Венедиктов А.В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности. М.: 1954, Галунько В.В. Охорона права власності: адміністративно-правові аспекти : монографія / за ред. В.К.Шкарупи . – Херсон : ХМД, 2008. – 348с., Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності. К.: Юрінком Інтер, 2001. Галунько В.В. Охорона права власності: адміністративно-правові аспекти: монографія за заг. ред. В.К.Шкарупи. Херсон: ХМД. 2008. -348 с., Право власності в Україні: Навч. посібник. /За заг. ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. –К.: Юрінком Інтер, 2000, Дормусчі С.Д. Захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння за цивільним законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступен. канд. юрид. наук. Одеса. 2011. – 20с. Толстой Ю.К. Содержание и гражданско-правовая защита собственности в СССР. Л.; 1955,

Ключові слова: арешт, віндикація, вилучення, вимога, захист, негаторний позов, первісний стан, реституція,

1. Поняття захисту права власності

Право власності охороняється передбаченими засобами, способами та формами в разі порушення чи загрози порушення. Специфіка захисту права власності полягає у меті: відновити права потерпілого чи компенсувати втрату майна, ініціативі та матеріально-процесуальних діях потерпілого власника чи управнених на це осіб. Якщо хтось заважає власнику здійснювати його право, то такі вчинки кваліфікуються як порушення прав і передбачає усунення порушення та поновлення цих прав. В речових правовідносинах закріплюється абсолютність повноважень власника. Цивільне право охороняє права власника від протиправних зазіхань інших зобов’язаних осіб, що є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів.

Потреба захисту відносин власності пояснюється їх значенням для суспільних формацій та охороні зазначених у ст. 3 Конституції України цінностей, зокрема права власності. Порушення перешкоджають чи унеможливлюють здійснення прав власності на речі. При їх порушенні вони потребують поновлення чи іншого.

Право на захист суб’єктивного права власності виникає з моменту його порушення чи загрози такого порушення (ст. 11 ЦК України) і може бути реалізоване управненою особою здійснення права на захист порушених або оспорюваних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів (ст. 15 ЦК, ст. 3 ЦПК України). Особа має право на захист свого інтересу пов’язаного зі здійсненням права власності, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Можливість захисту порушеного права власності є рівною для всіх суб’єктів права власності (ст. 13 Конституції України, п. 1, ст. 386 ЦК України). Потерпілий від порушення прав власник вправі самостійно вирішувати захищатись йому від порушення чи ні. При нездійсненні чи відмові від здійснення захисту це право не припиняється (ст. 20 ЦК України). Воно може бути реалізоване в будь-який момент у межах відповідних строків позовної давності (ст. 256 ЦК України). Ці можливості полягають у застосуванні: способів, засобів та форм захисту порушеного права власності.

Суб’єктивне право на захист права власності або охоронюваного законом інтересу виникає внаслідок створення загрози їх реалізації (ст. 386 ЦК України), якщо власнику стало відомо про факт такої загрози та особу, яка її здійснює (статті 256, 261 ЦК України). Якщо власник має підстави передбачати можливість порушення суб’єктивного права власності іншою особою він може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення іншою особою дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Захист права власності передбачає можливість вчинення власником власних дій і можливість вимоги певної поведінки від зобов’язаних осіб. Він передбачає конкретні правові можливості, що обумовлені, як речовими характеристиками або специфікою об’єкта права власності, так і характером самого права, його поділу між кількома особами, які є співвласниками. Так правом на власні дії можуть охоплюватись дії з самозахисту порушеного права власності (ст. 19 ЦК України) або інтересу, чи будь-які інші дії оперативного реагування без звернення уповноваженої особи за захистом до компетентних органів держави.

Способами самозахисту права власності можуть бути: встановлення огорожі земельної ділянки парканом для запобігання проникнення інших осіб на неї і сповіщення їх про наявність абсолютного права власності в певної особи на цю ділянку; врізання в двері житлового приміщення дверного замка чи встановлення інших технічних засобів; виставлення власником підприємства охорони майна підприємства; попередження всіх інших осіб про їх перебування на території, яка є приватною власністю; інформування всіх інших осіб про заборону вчинення ними певних дій відносно власності до якої вони одержали доступ, й інші міри.

Власник може звернутися за захистом порушеного права власності або інтересу до суду чи інших компетентних органів держави, наприклад із заявою в прокуратуру чи міліцію про злочинне порушення його прав. При зверненні до цих органів власник реалізує свою процесуальну правоздатність і здійснює право на захист у процесуальному сенсі.

Звертаючись до суду власник реалізує право на захист порушеного права власності в примусовому порядку, шляхом застосування судом мір впливу передбачених п. 2 ст. 16 ЦК України до порушників. Таке право виникає в момент порушення, невизнання або оспорювання суб’єктивного права власності. Зберігається воно незалежно від того чи відгукнувся правопорушник на пропозицію власника припинити порушення його суб’єктивного права, і залагодити негативні наслідки своєї протиправної поведінки у вигляді відшкодування майнової та моральної шкоди (п. 3 ст. 386 ЦК України) чи ні. Відмова, насамперед письмова, є підставою для звернення до суду.

Тож захистом права власності є комплекс заходів та видів у передбачених формах, спрямованих як на попередження порушення відносин власності, а також охоронюваного законом інтересу пов’язаного з його здійсненням, так і на забезпечення їх відновлення після порушення самим власником або компетентними органами.