Глава 5. Підстави виникнення цивільних правовідносин

1. Поняття та особливості юридичних фактів як підстав виникнення цивільних прав.

2. Види юридичних фактів.

3. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Нормативні акти: ЦК – Глава 2, СК, закони України: Про надзвичайний стан, Про господарські товариства, Про нотаріат.

Додаткова література: Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. –М.: Юрид. лит. 1984, Красавчиков О.А. Юридические факты в советском праве. –М., 1958, Харитонов Є.О. Деякі питання теорії цивільних правовідносин: підстави виникнення та трансформації // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 29-30 квітня 2004 р., м. Харків. –К.: Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, національна академія ім.. Ярослава Мудрого. 2004. -С.49 -57. Харитонов Є.О. Цивільні правовідносини : моногр. / Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Одеса : Фенікс, 2011. – 456 с.,

Ключові слова: підстава виникнення прав, накопичувальний склад, юридичний склад, юридичний факт.

1. Поняття та особливості юридичних фактів як підстав виникнення цивільних прав

Виникнення цивільних правовідносин зв’язане з юридичними фактами– конкретними життєвими обставинами, що мають правове значення. Йдеться про такі юридичні факти які спричиняють цивільні суб’єктивні права і юридичні обов’язки чи охоронювані законом інтереси. Вони можуть залежати від волевиявлення набувача, а можуть бути наслідком інших життєвих обставин, що не залежать від такого волевиявлення та навіть бути випадковими. В такому разі правове значення надається наслідкам цих юридичних фактів: при ДТП – насамперед завданню збитку.

Варто виділяти юридичні факти як підстави виникнення цивільних правовідносин та юридичні умовивиникнення правовідносин – обставини, що мають юридичне значення для допустимості самих підстав виникнення правовідносин. Вони пов’язані із ними не прямо, а опосередковано. Так передумовами укладення договору будівельного підряду є: виділення земельної ділянки, розробка та затвердження проектно-кошторисної документації, отримання дозволу на ведення робіт тощо.

Цивільні суб’єктивні права і юридичні обов’язки набуваються:

1. в силу народження людини чи створення юридичної особи як певна правосфера у яку включається особа у силу її появи і уникнути її не може;

2. власними діями (правочинами) суб’єкта цивільного права;

3. діями інших осіб, які діють в інтересах іншого учасника правовідносин, чи спричиняють для нього певні наслідки;

4. спільними діями одночасно двох осіб. Так договір дарування може відбутися лише за умови, що дарувальник передасть дар обдарованому, а обдарований його прийме;

5. спільними (узгодженими чи не узгодженими) діями одночасно декількох осіб. В таких випадках прийнято говорити про корпоративний інтерес і узгоджені дії фізичних та юридичних осіб задля його досягнення. Господарські товариства, зокрема кооперативи, виникають на підставі таких узгоджених дій як засновницькі збори на яких спільним волевиявленням засновники набувають певних прав.

6. завданням матеріального збитку чи моральної шкоди;

7. необхідними у даній ситуації діями (діяльністю) задля охорони об’єкту, що має більшу цінність;

8. об’єктивними природними явищами, що не залежать від волевиявлення людей, але мають певні правові наслідки публічного та приватного характеру;

9. техногенами – наслідками людської діяльності, яка внаслідок втрати контролю над нею спричинила порушення цивільних прав та інтересів, призвела до матеріальних втрат і необхідності витрачати значні кошти на усунення їх наслідків.

При набутті суб’єктивних прав і юридичних обов’язків (діями) чи іншим волевиявленням можна виділити певні стадії:

1. встановлення легітимності учасника цивільних правовідносин;

2. визначення умов їх набуття прав та їх наслідків;

3. умови формування волі на їх набуття для чого важливими є їх мотивація, потреби, механізм. Формування волі може бути самостійним, або під впливом інших чинників: порад, особливо реклами, моди тощо;

4. проявлення волевиявлення – вираження волі зовні, завдяки чому вона є доступною для сприйняття іншими та правової її оцінки;

5. надання волевиявленню тої форми, яка є необхідною для даного виду правовідносин (волевиявлення юридичних осіб – письмово);

6. учинення тих дії, що є змістом даних правовідносин: передача майна, сплата грошей, виконання роботи, надання послуг тощо;

7. фіксація реалізації суб’єктивного права чи юридичного обов’язку. В ряді випадків вимагаються кваліфіковані дії: наявність виписаних законом передумов виникнення певних прав; нотаріальне посвідчення; реєстрація правочину чи об’єкта права у державних, інших органах; отримання встановленого законом документу, тощо.

2. Види юридичних фактів

Юридичні факти мають неоднакові правові наслідки. В доктрині науки теорії права і цивільного права їх прийнято поділяти: за ознакою присутності в них волі та волевиявлення їх прийнято виділяти події і дії. Події не залежать від волі людей, а спричинені або факторами людського буття (зміна пори року, народження та смерть людини, старіння людини), або певними аномаліями (буря, повінь, землетрус, епідемія, епізоотія). Дії напроти є актами активної поведінки людей. Дії можуть бути правомірними і неправомірними – вчинки.

Це може бути одиничний юридичний факт або певна їх усистемлена необхідна сукупність – юридичний склад. Так право власності на майно померлого виникає внаслідок низки юридичних фактів: наявності складеного належним чином заповіту, смерті спадкодавця, залучення до спадкування, подання заяви про прийняття спадщини (фактичного вступу у спадщину, а для об’єктів нерухомості видачі свідоцтва про спадщину та реєстрації її на своє ім’я.

Розрізняють три види юридичних складів:

1) з незалежним накопиченням елементів де їх окремі юридичні факти виникають незалежно один від одного і у будь-якій послідовності;

2) з послідовним накопиченням елементів як чіткої послідовності виникнення окремих юридичних фактів яка не повинна змінюватись;

3) альтернативний склад – такі окремі юридичні факти, кожен з яких може стати підставою виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків¹. На цій основі започаткована теорія незавершених юридичних фактів.

Виділяються також юридичні факти за: 1) галузевою приналежність (приватноправові та публічно правові); 2) пов’язаністю правових наслідків із наявністю чи відсутністю певного явища на позитивні та негативні; 3) ознакою документального закріплення – оформлені та неоформлені; 4) взаємозв’язком – головні та підлеглі; 5) проявами – матеріальні та процесуальні; 6) факти-правовідносини тощо².

В юридичний склад здебільше входять юридичні факти з матеріальним і процесуальним (процедурним) змістом. Юридичні факти з матеріальним змістом спрямовані на безпосередню реалізацію суб’єктивного права чи виконання юридичного обов’язку. Юридичні факти з процесуальним змістом закріпляють матеріальні правовідносини і стосуються дотримання порядку і умов реалізації цих прав, їх оформлення, реєстрації тощо. Інколи юридичні факти з процесуальним змістом мають вирішальне значення для виникнення чи реалізації права. Так право власності на об’єкти нерухомості виникає лише після їх реєстрації і отримання свідоцтва. Право власності на автомобіль і можливість його використання виникає після отримання Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Всі юридичні фактиу праві за вольовим змістомподіляються на дія – акти волевиявлення фізичних чи через фізичних юридичних осіб і події. Події не зв’язані із волею людини. Це можуть бути надзвичайні і незалежні від волі людей природні явища: землетрус, повінь, льодостав, скресання криги, засуха тощо.

Згідно ст. 7 ЗУ “Про надзвичайний стан” всі події поділяються на дві групи: непереборна сила (форс-мажори) і техногени. Форс мажор (від лат. vis maior) – вища, природна сила, надзвичайна і непереборна за даних умов обставина. Вини як такої тут нема і не може бути. Непереборна сила – зазвичай об’єктивні природні процеси що протікають у матеріальному світі. Разом з тим із створенням спеціальних служб – Міністерства України з надзвичайних ситуацій деяким з них (повеням) можна запобігати. Тому при визначенні обсягу надання державної допомоги потерпілим від стихійного лиха враховується вина самої держави.

Водночас у зовнішньоекономічних контрактах у форс-мажори, як їх особливі умови, включаються інші події: війна чи військовий стан, акти громадянської непокори (забастовки, блокади), зміна режиму, оголошення мораторіїв тощо.

Техногени – наслідки діяльності самої людини, що максимально наближені до форс-мажорів, але все таки можна віднайти винних за них осіб. До найбільш значущих можна віднести катастрофи (вибух магістрального трубопроводу, катастрофа літака, аварії, зокрема аварія на ЧАЕС.

Наведене дало підставу для поділу події на дві групи – абсолютні і відносні. Абсолютні – такі, які ніяким чином не зв’язані з волевиявлення людини. Це природні явища, особливо стихійні лиха. Людина може викликати певні стихійні лиха.Відносні – виникають за волевиявленням людей, але протікають без них.

Особливе значення у цивільному праві має строк– період у часі, зі сплином якого пов’язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК), а звідси й правові наслідки. Цивільне законодавство має термін “термін” – момент у часі, з настанням якого пов’язана певна дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251 ЦК). Темпоральність має набувальне і погашуюче значення. Строки можуть мати самостійне значення для виникнення цивільних прав і обов’язків (з настанням повноліття людина стає повністю дієздатною), а можуть їх породжувати, змінювати та припиняти суб’єктивні права і обов’язки у сукупності із іншими юридичними фактами. Наслідки прострочки виконання зобов’язання зв’язана з тим, що боржник у встановлений строк не виконав його зобов’язання.

До юридичного факту як правомірної дії можна віднести в правове становище, правовий статус, особливо спеціальний та індивідуальний. Так, згідно ст. 42 Конституції України, ст. 20 ЗУ “Про міліцію” державні службовці і зокрема співробітники органів внутрішніх справ не можуть займатися підприємницькою діяльністю.

Дії поділяються у свою чергу на ряд видів: 1) правочини – дії, що учиняються згідно норми права і спрямовані на набуття, зміну і припинення цивільних прав і обов’язків; 2) неправомірні дії (злочини, адміністративні правопорушення чи проступки, цивільні правопорушення); 3) адміністративні акти. Цивільні правопорушення мають ряд різновидів: зловживання правом; порушення вимог закону при укладені правочинів (особливо з пороками волі та волевиявлення); зловживання правами повіреного при представництві та передорученні; порушення речових прав; порушення права власності; контрафакти у сфері інтелектуальної власності – порушення майнових і особистих немайнових прав авторів та інших володільців прав інтелектуальної власності; порушення договірних зобов’язань – невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань; завдання матеріального збитку; причинення моральної шкоди; неналежне виконання обов’язків виконавця заповіту; інші.

Слід виділяти юридичні факти й за правовим становищем учасників цивільних правовідносин як прояву дії закону по колу осіб. Одні з них є загальними і стосуються всіх учасників без винятку, інші – лише певного кола осіб: фізичних або юридичних. Так, останні можуть набувати лише такі права, які відповідають меті їх діяльності.

3. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

В ЦК юридичні факти конкретизуються на декількох рівнях: загальний, спеціальний і окремий. Такзагальний відноситься до загальних засад цивільного права і вказуються безпосередньо у ст. 11 ЦК. Це найбільш широкий перелік такий підстав, що максимально наближений до доктрини юридичних фактів взагалі. Спеціальний порядок виникнення цивільних прав має підгалузевий чи інституційний характер – підстави виникнення права власності вказані у ст. 328 ЦК. Окремо регулюється набуття прав на речі, що обмежені у цивільному обороті. Так, види об’єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту за спеціальним дозволом.

Виникнення цивільних прав у одних осіб може бути без наслідків для інших осіб, а при відносних правовідносинах веде до припинення чи зміни прав стосовно одного і того ж об’єкта у інших осіб.

Згідно ст. 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, згідно ч.2 ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

- договори та інші правочини – найбільш поширені підстави перетворення абсолютних відносин і відносні (динаміки). Поняття правочину значно ширше поняття договору: кожен договір є правочином, але не кожен правочин може бути договором;

- створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

- завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

– інші юридичні факти (події – народження або смерть людини), певні природні явища - скресла крига на судноплавній ріці і появилась можливість для навігації.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства: укласти шлюб, працювати, займатися підприємництвом. У встановлених актами цивільного законодавства випадках цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування¹.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Це стосується випадків коли стосовно одного і того ж об’єкта самостійні вимоги заявляться двома та більше особами. Рішення суду, що вступило у законну силу є обов’язковим для тих, кому воно адресовано.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події: народження людини є єдиною підставою для виникнення у неї так званих природних прав; смерть людини є підставою для виникнення спадкових правовідносин.

Досить цікавим є питання про підстави виникнення в учасника охоронюваного законом інтересу. Тут здебільше йдеться про юридичний склад, що властивий чи необхідний для реалізації певного охоронюваного законом інтересу. Наявність такого інтересу може мати простий або кваліфікований юридичний склад. При першому закон не вимагає особливих правових властивостей від учасника правовідносин при реалізації його охоронюваного законом інтересу. При другому в нього повинне бути спеціальне правове становище.

Цікавим є підхід щодо поділу підстав виникнення цивільних прав та обов’язків не за механізмом юридичних фактів, а за їх наслідками – ті що: встановлюють право, змінюють право, припиняють право, перешкоджають виникненню та трансформації права, поновлюють право [ ,с. 54]¹.

При вступі у цивільні відносини їх учасники виходять із того що:

1) стосуються учасників цих правовідносин (дієздатні не дієздатні, мають відповідні дозволи, не мають їх чи у стадії отримання, мають відповідну кваліфікацію чи не мають, є висока ділова репутація чи починаючий спеціаліст, а іноді навіть особистою симпатією – подобається чи ні);

2) стосовно об’єкта правовідносин (є обороноздатним чи ні, відповідає встановленим вимогами чи ні, є сертифікати відповідності на товар чи ні, приваблива упаковка чи ні, легальне його походження чи сумнівне тощо).

При вступі у цивільні правовідносини їх учасники повинні зважувати на ряд фактів:

а) оціночного (репрезентабельного) характеру стосовно майбутнього носія юридичних обов’язків, об’єкта правовідносин) та перспективи розвитку правовідносин. При вступі у правовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю слід мати на увазі обсяг їх відповідальності;

б) передумовного характеру, які полягають у легітимації правового режиму об’єкта (відведення земельної ділянки під забудову, оцінка вартості об’єкта, наявність дозволів на проведення робіт чи діяльності (ліцензії, патенти, квоти, кошторисно-проектної документації тощо). Інколи говорять про юридичну чистоту об’єкта;

в) платіжного характеру – здатність мобілізувати на протязі певного часу відповідні матеріальні ресурси з тим щоб виконати свої боргові зобов’язання;

г) правонаступництва – виконання обов’язку при смерті фізичної особи особливо похилого віку чи припиненні юридичної особи;

д) формального характеру – потребу у юридичному оформленні певних прав та юридичних обов’язків на належного учасника цивільних правовідносин чи третю особу. Це стосується також реєстраційних процедур.

Конкуренція підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є рідким випадком але вона зустрічається при конкуренції норм законодавства і при конкуренції засобів окремих інститутів права. Так, стосовно набуття прав на землю повинно використовуватися спеціальне земельне законодавство. При конкуренції речових і зобов’язальних способів набуття цивільних прав і обов’язків перевага повинна надаватися саме речовим.