3. Право на комерційну таємницю

Право на комерційну таємницю – результат зростання значення інформації у суспільстві взагалі та її різновидів зокрема. Основне її спрямування – забезпечити конкурентне середовище та захистити підприємця від неправомірного поширення та /або використання його новинок технічного, технологічного, організаційного та іншого спрямування. Охорона такого об’єкта ведеться як «секретів виробництва» (trade sekrets), «ноу-хау», «конфіденційна інформація» тощо.

Нормативною базою для правової охорони комерційної таємниці окрім гл. 46 ЦК України, КЗпроП України, закони України «Про інформацію», «Про науково-технічну інформацію», Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про економічну конкуренцію», Про інвестиційну діяльність» «Про державне регулювання у сфері трансферу технологій». В деяких країнах, зокрема РФ, прийнято спеціальний закон «Про комерційну таємницю». Відповідно до останнього секретом виробництва (ноу-хау) є відомості любого характеру: виробничі, технічні, економічні, організаційні та інші, у тому числі про результати інтелектуальної діяльності в науково-технічній сфері, а також про способи здійснення професійної діяльності, які мають дійсну чи потенційну комерційну цінність в силу невідомості їх третім особам, до який у третіх осіб нема вільного доступу на законній підставі та стосовно яких володілець таких відомостей ввів режим комерційної таємниці (ст. 1465 ЦК РФ). Об’єкт комерційної таємниці, ноу-хау повинен відповідати ознакам (ст. 1465 ЦК РФ, п. 2 ст. 3 Закону «Про комерційну таємницю»): 1) мати дійсну чи потенційну комерційну цінність; 2) бути невідомим третім особам; 3) бути забезпечена їх недоступність для третіх осіб; 4) правоволоділець повинен спеціально (зокрема документально) ввести стосовно ноу-хау режим комерційної таємниці.

Комерційна таємниця– інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона у цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу із видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з чим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка правомірно контролює цю інформацію. Зазвичай це повідомлення технічного, технологічного, організаційного, комерційного, виробничого чи іншого характеру, за винятком тих, які за законом не можуть бути такою інформацією (ст. 505 ЦК).

З огляду на види інформації, які вказані у ЗУ «Про інформацію» комерційна таємниця відноситься до таємної інформації. Вона визначена як об’єкт цивільних прав взагалі (ст. 177 ЦК), об’єкт інтелектуальної власності (ст.420 ЦК), спеціальний об’єкт (ст. 505 ЦК), що має ще свої прояви: банківська таємниця. З огляду на недопустимість беззастережного надання режиму комерційної інформації всім повідомлення про діяльність суб’єкта господарювання постаново КМ України затверджено перелік відомостей, які не можуть бути такою: установчі документи, дозвільні документи на заняття господарською діяльністю, інформація за встановленими формами державної звітності, дані для перевірки сплати податків та інших обов’язкових платежів, про чисельність та склад працюючих, їхню заробітну плату взагалі, наявність вільних місць, про забруднення довкілля, реалізацію продукції тощо.

Для надання правової охорони комерційна інформація повинна відповідати умовам охороспроможності:

1. є секретною (таємною) у цілому чи в певній форма та сукупності її складових: є невідомою для осіб, які зазвичай мають справу з тим видом інформації, до якої вона належить; не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з тим видом інформації, до якої вона належить;

2. лише завдяки своїй секретності вона має комерційну цінність, зокрема, здатна підвищувати рівень рентабельності, сприяти успішному збуту товару; отриманню прибутків;

3. особою, яка контролює цю інформацію, вжито адекватні існуючим обставинам заходи щодо збереження її секретності.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на комерційну таємницю є особа, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею ( ч.2 ст. 506 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 506 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є: право на використання комерційної таємниці; виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Контрольні питання: