4. Розвиток права власності

Право власності розвивається на двох рівнях: права - у приватній сфері і закону - у сфері публічній. Звідти й два напрямки розвитку законодавства: приватноправовий і публічно-правовий. Перший розвивається в інтересах окремих осіб, другий – в інтересах держави. Згідно концепції правової держави та її основного завдання служінню інтересам людини перший напрям повинен бути домінуючим. Проте це призводить до певних конфліктів. В практиці законотворення перевагу віддано все публічному напрямку. Так, КК України все таки прийнято і введено в дію набагато раніше і скоріше ніж ЦК України.

Право розвивається на засадах його єдності в рамках Конституції України яка закріпила рівність всіх форм власності і детермінованості правовідносин в межах окремих форм власності: приватної, державної, комунальної.

Формування об’єктивного права власності – тривалий і неоднозначний процес. Воно йде шляхом імплементації в національне законодавство положень міжнародного економічного і гуманітарного законодавства, запозичень передових надбань у інших законодавств, розробки власного права. Цей процес відображає політичну волю певного класу. Сучасне право власності України відображає внутрішні процеси взагалі і вплив міжнародного права і дійсності зокрема. Так, економічне протистояння двох систем призвело до кризи економіки СРСР і необхідності пошуку нових економічних стимулів.

Було обрано ідеї кооперативного руху та індивідуальної трудової діяльності. Це сприяло появу недержавного сектора економіки, а ідеологія власності та власної економічної діяльності навіть човникового на той час спекулятивного підходу як снігова лава охоплювала все нові верстви населення: домогосподарки, жителі сусідніх з Польщею територій, інтелігенція, студентська молодь. З ростом безробіття лави «човників» постійно поповнювались. З часом появилась оптова торгівля, шоп-тури, спеціалізація і спеціалізовані ринки. У суспільстві зростала тяга до власності і заволодіння нею різними шляхами.

Зростав і все більше впливав на економіку та на політику приватний сектор економіки. За таких умов постулати соціалістичної власності входили у протиріччя з реальними відносинами і не могла пристосуватися до нових економічних реалів. Ще за Радянського Союзу прийнято Закон СРСР «Про власність». З розвалом СРСР його ідеї і напрацювання слугували розвитку законодавство у цій сфері, де панівною була ідея саме економічної незалежності Закон УРСР «Про економічну незалежність» та заходи про його реалізацію.

7 лютого 1991р. прийнято Закон УРСР «Про власність», який на той час вважався вершиною юриспруденції і був вельми прогресивним. Він деталізований законом «Про економічну самостійність Української РСР», заклав підвалини реформування законодавства у сфері економіки на засадах підприємництва, встановлених одночасно прийнятим з ним Законом УРСР «Про підприємництво». Ідея рівності всіх форм власності, закріплення індивідуальної (особистої і приватної) форми власності, розкріпачення цієї власності змістовно, кількісно і якісно, можливість її використання у підприємництві, відповідальність держави та органів місцевого самоврядування за порушення права власності призвело до кардинальних змін в економіці, політиці і суспільстві у цілому.

Внутрішні економічні перетворення не могли не змінити правове регулювання діяльності основних суб’єктів економіки: банків (Про банки і банківську діяльність»), підприємств (ЗУ «Про підприємства в Українській РСР»), про господарські товариства (ЗУ; «Про господарські товариства»), а зважаючи на патріархальність – нові організаційно правові форми господарювання в аграрному секторі (закони України «Про селянське (фермерське господарство», „Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про сільськогосподарські кооперативи»).

Враховуючи потребу у організації зовнішньоекономічних зв’язків було спішно прийнято митне законодавство і ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», яким врегульовано правові форми та порядок проведення експортно-імпортних операцій і ввезення і вивозу предметів і інших цінностей через митний кордон України.

В 1992 р. легалізована приватна власність і введена приватна власність на землю. В цьому році в основному прийнято і почало реально діяти законодавство про приватизацію: малу, велику і житлову. Сама по собі приватизація призвела до необхідності змін в ідеології населення методом шокової терапії або методом поступових змін.

Паралельно почало розвиватися і інвестиційне законодавство основне призначення та ідея якого полягають в урегулюванні відносин з вкладання коштів у підприємництво з метою отримання дивідендів та статусу співвласника інвестованого підприємства.

Орендне законодавство слугувало засобом використання основних засобів і механізмом приватизації державного майна.

Такі кардинальні зміни призвели до стратегічних і тактичних помилок, змішування понять, появі квазіформ економічної діяльності (індивідуальні, сімейні, а ще більше спільні підприємства), необґрунтованих пільгах для одних і гонінь на інших і порушення визначального принципу – рівності прав власності.

З прийняттям Конституції України ці перетворення отримали стабільну основу і подальший розвиток.

Такий розвиток законодавства призвів з часом до його суперечливості і необхідності комплексного врегулювання відносин приватного характеру – своєрідної економічної конституції. Таким повинен був стати новий ЦК України, а в сфері господарювання - ГК України. Розбіжності між ними та іншими актами цивільного законодавства проявляються у прийнятих у їх розвиток підзаконних актах.