2. Класифікація правових систем приватного права

У процесі формування і розвитку права склалися визначені правові системи, що відрізняються підходом до рішення принципових питань правового положення особи, відносин її з державою, методами правового регулювання й ін. Можна виділити наступні правові системи: романо-германську; англо-американську; східно-європейську; мусульманську; далекосхідну , африканську (патріархальну).

На характер приватноправової системи впливають: 1) духовна основа суспільства та визначальні положення релігій; 2) характер джерел права; 3) структура цивільного права, перелік і зміст основних інститутів; 4) концепція регулювання приватноправових відносин, характер відносин держави й особи; 5) ступінь впливу римського приватного права (чи його відсутність), а наразі – положення міжнародних актів у сфері приватного права.

Для романської системи цивільного права характерно: чіткий розподіл права на приватне і публічне; поділ приватного права на дві частини: цивільне право (регулює відносини між громадянами) і торгового права (регулює відносини між підприємцями); наявність кодифікованих актів; рецепція ідей, основних принципів, інститутів римського приватного права. Вона характерна для Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Італії, Іспанії, Гаїті, Аргентини, Колумбії, Венесуели, Канади, Єгипту, окремих штатів США , ряду інших країн.

Німецька система цивільного права такожхарактеризується розмежування публічно-правових і приватноправових інтересів, дуалізмом приватного права, а також існуванням кодифікованих актів. Від першої вона різниться: значною питомою вагою публічно-правового регулювання відносин між приватними особами; принципово іншим підходом до структури цивільного права. На відміну від інституційної системи побудови цивільного права має основою, так називану "пандектну систему". Відповідно, НЦУ складається із п’ятьох частин (книг). На німецьку систему приватного права істотно вплинуло римське приватне право а потім канонічні положення християнства.

Німецька система приватного права характеризується юридичною чистотою та чіткістю понятійного апарату, здоровим консерватизмом. Вона запозичена в Австрії, Бразилії, Перу, Швейцарії, Японії і деяких інших країн. Помітний її вплив на цивільне право України.

В основі англо-саксонської системи цивільного правалежить загальне право (результат діяльності королівських судів), право справедливості (результат дій суду канцлера) і статутне право (акти, що видані парламентом). Воно характеризується відсутністю кодифікованих актів, наявністю спеціальних поточних законів і, особливо, судовою практикою (прецедентне право). Останнє - систематизоване зібрання рішень судів вищих інстанцій, яких є прототипом для наступних рішень по аналогічних справах. Ця система цивільного права характеризується провідним значенням прецедентів: відсутністю стрункої закінченої системи законодавчих актів, домінуванням узагальнень окремих прецедентів, формуванням правових норм на основі конкретних судових справ.

Така система приватного права поширена у Великобританії (крім Шотландії, де використовується романська система), більшості штатів США, в Австралії, Новій Зеландії і деяких інших країнах.

Східно-європейська система цивільного права характеризувалася відсутністю чіткого розподілу права на приватне і публічне; наявністю публічно-правових елементів, наданням державним установами пільг і переваг; обмеженням (аж до повної ліквідації) права приватної власності; його джерелами, де основними визнані кодекси; величезною кількістю підзаконних актів, які змінюють і доповнюють кодифіковані акти; слабістю юридичних традицій і правосвідомості; застосуванням організаційно-правових засобів.

Система побудови їх цивільних кодексів є пандектною, але з окремими змінами (за сферу цивільно-правового регулювання виводиться сімейне право, але вводиться авторське право ). Ця система досі збереглася в Албанії, Болгарії, Румунії, Сербії, Білорусії і т.д.

Центральноєвропейська система цивільного праваформувалася паралельно з романською і німецькою системами, унаслідок чого має ряд спільних рис, як з першої, так і з другої. Для неї характерна наявність цивільних кодексів; превалювання законодавчих актів над судовою практикою; структура кодексів тяжіє до пандектної системи; сімейні відносини регулюються окремо. Вона поширена в Угорщині, Словаччині, Словенії, Польщі, Чехії, Хорватії і т.д.