Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цив. право Том 1.doc
Скачиваний:
443
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
3.98 Mб
Скачать

6. Способи захисту цивільних прав

Захист порушених цивільних прав та охоронюваних законом інтересів зв’язаний із визначенням форми, засобів та видів, іноді доцільності та перспективи його здійснення.

Здійснення права на захист порушених цивільних прав відбувається через застосування визначених способів захисту, які передбачені ЦК на загальному (ст.16 ЦК), спеціальному та окремому рівні. Способами захисту цивільних прав є передбачені законодавством та заявлені управненою особою вимоги до порушника щодо забезпечення суб’єктивних прав та охоронюваних інтересів потерпілого від порушення.

Захист цивільних прав та інтересів є наріжним каменем цивільного права. Від того, як захищаються суб’єктивні права і охоронювані законом інтереси судять про ефективність права та спрямування держави. Сутність способів захисту цивільних прав визначається їхнім цільовим призначенням, впливом на порушників прав, наслідками їх застосування.

Способи захисту цивільних прав можна поділити на декілька груп:

  1. загальні (передбачені ч.2 ст. 16 ЦК у подальшому деталізовані) ;

  2. підгалузеві (передбачені підгалузями цивільного права);

  3. інституційні (містяться в окремих інститутах цивільного права);

  4. окремі (містяться в окремих нормах цивільного права).

За ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до її ч.2 способами захисту цивільних прав є:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень чинного законодавства (меж здійснення права, зловживання правом). Тож вказані способи захисту цивільних прав не є вичерпними. Так, суд може захистити цивільне право чи інтерес іншими способами, які встановлені договором чи законом. До них відносяться такі, які передбачені інститутами права: відступне, мирова угода тощо.

Способи захисту порушених цивільних прав та охоронюваних законом інтересів можна поділити на ряд груп:

    1. застосування яких можливе лише судом (визнання права; визнання оспорюваного правочину недійсним; визнання недійсним акту державного органу чи органу місцевого самоврядування);

    2. які можуть застосовуватися як судом та і іншими державними органами, що можуть їх застосувати (припинення дій, які порушують право;

    3. застосовувані для відновлення становища, яке існувало до порушення права);

    4. які можуть бути застосовані потерпілим на підставі рішення суду чи самостійно ( відшкодування збитків, стягнення неустойки);

    5. що застосовуються потерпілим самостійно (самозахист).

Т.І. Іларіонова поділила способи захисту цивільних прав на чотири групи: 1) відновлювальні (віндикація, кондиція, реституція та інші; 2) присікальні (припинення дій, які порушують право, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної Влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, припинення право відношення, визнання право чину недійсним та ін); 3) компенсаційні (заміна предмету виконання його еквівалентом, відшкодування збитків і тощо); 4) охоронно-забезпечувальні (визнання права, зміна правовідносин, примушення до виконання зобов’язання в натурі)1.

Суб’єктивне право на захист прав включає способи процесуально-правового порядку як визначені законом процедури звернення за захистом порушеного права: право на звернення за судовим захистом носієм якого права є кожен учасник цивільних правовідносин. Як всяке суб'єктивне право, право на захист містить у собі способи матеріально-правового характеру, так і кореспондовані їм засоби процесуально-правового характеру.

Наразі здебільше суди управнені розглядати вимоги щодо захисту порушених цивільних прав у формі розгляду суперечки між сторонами і винесення правосудного рішення, обов'язкового для сторін. Судовий захист порушених прав є далеко не єдиним способом захисту права. Використовується: самозахист, звернення в громадські організації, управнені органи місцевого самоврядування, безпосередньо до порушника прав з вимогою припинення правопорушення й усунення його негативних наслідків, до Уповноваженого Верховної Ради України по правах людини. Особливою формою є звернення в третейські суди чи до іншого затока прав (авторитету). Зокрема аргументована консультація правника може теж досягти успіху і захисті порушеного права.

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа може звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади АРК чи органу місцевого самоврядування. Орган державної влади, орган влади АРК або орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені законом.

Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Так, відповідно до ст. 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Перераховані у ЦК способи захисту прав неоднорідні по своїй природі і поділяються на кілька відносно самостійних систем. У залежності від прав, що порушуються, від характеру порушень, змісту наданого захисту у цивільному праві використовуються різні способи, що юридично забезпечують інтереси управненої особи. Наприклад, при порушенні права власності особи викраденням майна, вступає в дію його абсолютний захист від усяких зазіхань на майно. Потерпілий вправі порушити кримінальне чи адміністративне переслідування порушника і вилучені у останнього речі будуть йому повернуті в порядку відповідного провадження. Таке звернення може мати преюдиційне значення, особливо у тому разі коли порушення латентне і є проблема із забезпеченням позову доказами. В такому разі отримані в кримінально-процесуальній чи адміністративно-процесуальній діяльності докази можуть бути використані в цивільному процесі.

Як було вказано, законодавець деякі способи захисту цивільних прав деталізував. Так, згідно з ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі (презумпція повного відшкодування збитків), якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі1.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Найчастіше управнена особа може скористатися конкретним (визначеним у законі) способом захисту порушеного права. Наприклад, власник який протиправно позбавлений права володіння річчю, вправі вимагати дану річ з чужого незаконного володіння, а саме відновити становище, що існувало до порушення права. Володільцю суб'єктивного права надана можливість самостійно вибирати спосіб захисту порушеного права. Вибір способу захисту порушеного права, якщо такий не передбачений (не закріплений) у спеціальних нормах, визначається специфікою права, що захищається і залежить від характеру порушення.

Способи захисту особистих прав, не зв'язаних з майновими, визначаються особливо. Так, відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Специфіка цивільних прав накладає відбиток і на способи, за допомогою яких здійснюється їхній цивільно-правовий захист. Наприклад, захист честі і гідності громадян у випадках поширення не відповідних дійсності і ганьблячих їх відомостей, здійснюється з одночасним використанням декількох способів: відомості визнаються як не відповідні дійсності і забороняється їхнє подальше поширення; особа, що поширила таку інформацію, зобов'язується до здійснення дій по їхньому спростуванню. За невиконання зобов'язаною особою рішення суду вона піддається судом штрафу, який стягується в доход держави.

Отже, захист цивільних прав забезпечується визначеним способом, у визначеній процесуальній формі відповідними державними і громадськими організаціями. Але можлива і така ситуація, коли уповноважена особа змушена особисто, через сформованих обставин, вжити заходів до усунення порушень чи спроб порушень його права, тобто застосовувати міри самозахисту (у випадку крайньої необхідності і необхідної оборони).