Генетично модифіковані організми

За останні роки біологами одержано чимало видатних результатів, які в самий ближній час будуть визначати перспективи розвитку прикладних біотехнологій. Реальною продуктивною силою стала генетична інженерія, в результаті чого в світі бурно формується ринок генетично модифікованих організмів (ГМО). На сьогодні у світі під посівами ГМО зайнято більше 80 млн. га. Але давати у цій довідці які-то конкретні прогнози є дуже ризикованим, тому що поряд з надіями є і певні застереження.

З молекулярною біотехнологією людство пов’язує самі великі надії:

• можливість точної діагностики, профілактики і лікування більшості інфекційних і генетичних захворювань;

• значне підвищення врожайності сільськогосподарських культур шляхом створення рослин, стійких до шкідників, грибним і вірусним захворюванням і шкідливим можливостям навколишнього середовища;

• створення мікроорганізмів, що продукують різні хімічні сполуки, антибіотики, полімери, амінокислоти, ферменти;

• створення порід сільськогосподарських і інших тварин з покращеними успадкованими ознаками;

• переробка відходів, що забруднюють навколишнє середовище.

Оце те коло питань над яким працює українська наука. У той же час можливості українських вчених у цьому напрямку вкрай обмежені, і не слід тішити себе надіями про який-то потенціал. Держава не фінансує подальший розвиток біотехнології. Особливо нагальним у цьому відношенні є термінове прийняття закону про біобезпеку. Відсутність цього закону якраз і стримує дослідження, які дадуть відповіді на наступні питання білбезпеки:

• чи не будуть організми, одержані методами генної інженерії, проявляти шкідливу дію на інші живі організми або оточуюче середовище?

• чи не приведе створення і розповсюдження ГМО до зменшення природної генетичної різноманітності?

• чи правомірно, використовуючи генно-інженерні методи, змінювати генетичну природу людини?

• чи не порушить застосування нових діагностичних методів прав людини на недоторканість приватного життя?

• чи слід патентувати тварин, одержаних генно-інженерними методами?

• чи не буде активне фінансування молекулярної біотехнології стримувати розвиток інших важливих технологій?

• чи не призведе намагання до максимального прибутку до того, що перевагами молекулярної біотехнології зможуть скористатися заможні люди?

• чи не нанесе молекулярна біотехнологія шкоди традиційному сільському господарству?

• чи не витіснять підходи до лікування, засновані на досягненнях молекулярної біотехнології, традиційні, не менш ефективні методи лікування?

• чи не помішає боротьба за пріоритети вільному обміну ідеями між вченими?

Виходячи з вищезазначеного, Україна в процесі розвитку новітньої біотехнології повинна чітко визначити своє власне місце, виходячи зі своїх власних економічних інтересів як потенційно потужного гравця у сфері сільськогосподарського виробника. Не секрет, що в останні роки Україна, як потенційний ринок для виробництва високоякісної екологічно чистої сільськогосподарської продукції приваблює увагу ряду біотехнологічних компаній, що зацікавлені у просуванні своєї продукції на нові ринки збуту.

З іншої сторони Україна є високопотенційною державою і утримувачем різноманітного генофонду рослин і тварин з цінними природними ознаками. Якраз ця сторона і багатство держави визначає надзвичайно цінне співробітництво з Європейською спільнотою і її високо розвинутим біотехнологічним і технологічним парком. Але ще раз наголошую, що це стає можливим тільки після прийняття пакету законів про біобезпеку.