Комунікативні особливості процесу редагування

Редактора часто називають «посередником» між автором і читачем. Термін цей певною мірою умовний. Він відображає швидше етап, ніж функцію редактора в системі комунікації.

У системі, яка відображається схемою автор> редактор> читач, текст цілісного літературного твору виступає в якості одиниці комунікації Інший її варіант передбачає так звану зворотну зв'язок: автор <> редактор <> читач, фіксуючи відносини, що виникають між читачем і автором завдяки редактору, який виступає не тільки як медіатор, свідомо впливає на комунікацію в напрямку від автора до читача, але і як представник інтересів читача перед автором... Позиція реального читача і уявлення про читача ідеальному збігаються далеко не завжди, тому одне із завдань редактора - коректування цих уявлень, визначення необхідної заходи збігу понять «ідеальний» і «реальний» адресат тексту. Повний збіг цих понять неможливо, як неможливо пряме, «особистісне» спілкування автора з читачем, вже тому, що їхні стосунки завжди опосередковані текстом публікації та, додамо, текстом тиражованим.. Однак взаємини редактора і автора ніколи не були простими, історія вітчизняного редагування переконує в цьому. Межі втручання редактора в авторський текст - складна не тільки філологічна, але й етична проблема. Не втрачає своєї гостроти ця проблема і сьогодні. Не придушувати особистість іншого індивіда, не демонструвати дану тобі владу (адже від редактора в кінцевому рахунку багато залежить, і автор це знає), а допомогти автору можливо більш повно реалізувати свої можливості, - ці посилки лежать в основі професійної етики редактора Спільна робота автора та редактора над текстом - той ідеальний випадок, який далеко не завжди вдається здійснити на практиці. Не можна не враховувати заданості обсягу публікації, жанрових вимог і умов верстки. Відомо, що найжорсткіші і шкідливі для матеріалу скорочення часто відбуваються перед здачею номера. Тим більша відповідальність лягає на редактора, тим з більшою вдячністю називають журналісти імена тих, хто допоміг їм підготувати текст до публікації, хто не поспішає написати поверх авторських рядків свій текст, а вдумується в авторську логіку, вміє зрозуміти, в чому прикмети авторського стилю.

Основні властивості тексту

Текст — це змістова, структурно-граматична єдність речень, груп речень, параграфів, розділів та інших мовленнєвих одиниць, у яких ширше і повніше, ніж у реченні, розгортаються і конкретизуються думки, воля, почуття. У мовленні тексти часто утворюються не лише з речень, а скоріше з їх сукупностей. Характерними ознаками тексту є синтаксична єдність, зв'язність складових одиниць, певна інтонаційно-змістова спільність. З погляду змістовності текст сприймається як закінчене, об'єднане спільною темою змістове ціле. Текст також є продуктом цілеспрямованого мовленнєвого акту. За прагматичною направленістю (знаряддя акту спілкування між адресатом і адресантом із певною метою) текст має свою інформативну наповненість, тобто висвітлює окремий фрагмент мовної картини світу з різним ступенем об'єктивності. Текст — це єдність речень, розташованих у певній послідовності й пов'язаних між собою за змістом, інтонацією, стилем, спрямованістю за допомогою різних мовних можливостей. У мовленні — це висловлювання, що складається із сукупності речень, тим самим утворюючи змістову й структурну цілісність.