Провідні ознаки тексту:

— більше одного речення;

— наявність у сукупності речень спільної теми й провідної думки;

— послідовність викладу інформації та завершеність;

— наявність граматичного й змістового типів зв'язку між одиницями тексту (реченнями).

Текст найчастіше має заголовок. Мінімальною одиницею тексту є речення.

Найважливішими ознаками тексту є цілісність, зв'язність, структурна організація, завершеність.

Цілісність тексту полягає в тому, що в ньому вичерпно викладено тему, а виклад підпорядковано досягненню поставленої мети. Зв'язність тексту виявляється в тому, що між його складовими частинами — реченнями, групами речень чи більшими компонентами — існує тісний змістовий зв'язок. Тематична близькість, зв'язок між складовими частинами діють у взаємодії.

Першою ознакою тексту є тема — про що йдеться в тексті — яка охоплює всі його частини. Необхідною ознакою тексту є його основна думка — з якою метою створюється текст. Характеристикою тексту є також змістовий зв'язок між реченнями та їх послідовність у викладі змісту.

еодмінною умовою тексту є його завершеність: кінцевий його компонент говорить, що тему вичерпано. У нашому тексті в першому реченні йдеться про півонії, а в останньому підводиться підсумок: півонії зачаровують, дарують аромат, мають лікувальні властивості. Ще однією вимогою до тексту є структурна організація. У межах загальної теми можуть бути виділені її складові частини — підтеми або мікроте-ми, для висвітлення кожної з яких також необхідна певна кількість речень. Таку тематичну групу речень називають складним синтаксичним цілим або надфразовою єдністю. У надфразовій єдності можна виділити дві частини: одна з них подібна до підмета (це текстовий суб'єкт), а друга — до присудка (це текстовий предикат). Текстовий суб'єкт (С) означає те, про що йдеться в тексті. Текстовий предикат (П) — це те, що говориться в тексті про суб'єкт. Текстовий суб'єкт і текстовий предикат виражаються цілими реченнями.

Редагування – це складова частина видавничого процесу, творча робота редактора спільно з автором над рукописом твору в цілях поліпшення його змісту і форми, підготовки до поліграфічного відтворення та випуску у світ. Редагування – процес творчий і багато в чому залежить від типу видання. Кожний новий рукопис вимагає від редактора нових підходів, нових рішень, нових ідей.

Працюючи над текстом рукопису, аналізуючи його, редактор оцінює обґрунтованість авторської думки, достовірність наведених в рукописі фактів, точність визначень і формулювань, аргументованість висновків, послідовність викладу матеріалу, його структурну організацію і інші особливості тексту.

Робота над текстом проводиться в певній послідовності: спочатку редакторський аналіз, потім практичне втілення його результатів.

Редакторський аналіз являє собою вивчення твору (передачі) і його всебічну характеристику, які дозволяють визначити справжню цінність матеріалу. Редакторський аналіз є критика, звернена насамперед до автора (оскільки твір ще не опублікована або не було в ефірі), її мета - виявити недоліки, наявні в матеріалі, а в кінцевому підсумку помножити достоїнства твору, удосконалити його з урахуванням специфіки друку, можливостей теле - або радіомовлення.

На початковій стадії редактор виступає як критик, як рецензент. Завжди пам'ятаючи про те, що його критика спрямована на поліпшення твору, він несе повну відповідальність за всі висловлені зауваження. Тут йому потрібна широта поглядів, розуміння головного й істотного в творі, відданому йому на суд. Його судження повинні бути точними, доказовими, вільними від якого б то не було суб'єктивізму, смаківщина.

Редактор повинен виходити з того, що автор, навіть якщо він не професіонал і не володіє літературним досвідом, досконально вивчив тему, продумав спосіб викладу матеріалу, відчув написане. Не можна не застерегти редактора від нав'язування автору своєї точки зору, від безцеремонного втручання у зміст і стиль твору. Конфлікт між редактором і автором виключений тоді, коли вони розуміють один одного, коли автор усвідомлює розумність і грунтовність зауважень редактора, а редактор вміє тактовно їх обгрунтувати. У практичному редагуванні, тобто конкретному втіленні результатів редакторського аналізу, зазвичай застосовується вироблена досвідом система правки. Видатний фахівець з літературного редагування професор К.І. Билінскій виділив чотири основні види:

- вичитування – виправлення технічних помилок при підготовці перевидань без переробки, а також офіційних і документальних матеріалів;

- скорочення – виправлення з метою обмежити текст певним обсягом;

- обробка – виправлення ідейно-смислові, фактичні, композиційні, логічні, стилістичні, але без корінного перетворення тексту;

- переробка – корінні зміни авторського тексту, який служить лише основою для остаточного тексту видання.

Як правило, працюючи над текстом, редактор використовує всі перераховані види правки в різних поєднаннях.

Методика редакційної правки передбачає наявність ряду правил, доцільність яких підтверджується досвідом. До числа таких правил відносяться наступні:

- не починати правити, не познайомившись з текстом в цілому, не виявивши його загальні особливості, переваги і недоліки, не визначивши головні редакційні завдання;

- правити тільки після того, як встановлена і точно визначена причина незадоволеності текстом і продуманий шлях її усунення;

- не виходити за рамки допустимого редакторського втручання в текст, тобто розміряти правку з авторським задумом;

- обмежуватися по можливості мінімумом поправок, не віддаляючись від авторського тексту і користуватись для редагування авторськими мовними засобами;

- критично ставитися до кожної внесеної правки, зіставляючи її з первісним текстом, зберігаючи авторський сенс фрази, фрагмента;

- погоджувати всі виправлення з автором.

Редакційну правку доцільно починати з композиційних змін, а скорочення повинні передувати правці тексту.

: Що стосується техніки редакторської правки, то вона проста

- правити безпосередньо в тексті, закреслюючи слова і букви тонкої рисою і вписуючи нові слова і букви над ними між рядків;

- вписувати текст розбірливо;

- великі вставки вписувати на полях або на окремій сторінці, підклеюючи до основної;

- викреслюючи текст, з’єднувати стрілкою останнє слово перед викресленим і перше після нього;

- у правці використовувати знаки, що застосовуються при вичитування.

Часто рукописи редагуються поза видавництвом. Характер видання може зажадати залучення фахівців, яких видавництво не має в своєму розпорядженні. До того ж нерідко в підготовці видання беруть участь кілька редакторів, особливо коли мова йде про складні і відповідальні проекти. Може виявитися необхідним наукове, спеціальне, титульне або літературне редагування. У кожному конкретному випадку питання залучення для редагування авторського оригіналу позаштатних спеціалістів вирішується індивідуально.

Одночасно з роботою над текстом редактор редагує авторські оригінали ілюстрацій. Ілюстрація покликана допомогти читачеві краще зрозуміти текст, доповнити його. За допомогою ілюстрації виражається зміст, який або неможливо, або складно передати в текстовій формі. З цих позицій редактор і оцінює ілюстративний матеріал.