- •Глава 1. Комплексна стратегічна оцінка національного
- •Екосистемний потенціал: інтегровані оцінки
- •Висновки.
- •Рекомендації: а) першочергові
- •Б) стратегічні
- •1.2. Комплексна оцінка ідентичності національної і європейської систем екологічного управління і політики
- •Висновки
- •Рекомендації. А) першочергові
- •Б) стратегічні
- •1.3. Актуалізація національної екологічної політики на принципах сталого розвитку
- •1.4. Інституційна та функціональна модернізація державної системи екологічного управління на принципах сталого розвитку
- •Висновки
- •Рекомендації а) першочергові
- •Б) стратегічні
- •1.5. Потенціал міжнародних, національних і державних програм
- •Висновки
- •1.6. Потенціал регіональної екологічної політики і екологічного управління
- •Висновки
- •1.7. Екологія і здоров’я
- •Медико-демографічна криза
- •Гармонія екології і здоров’я
- •Ключова рекомендація.
- •Вплив окремих чинників довкілля на здоров’я населення
- •Висновки
- •1.8. Чорнобильська катастрофа та екологічні проблеми
- •Рав Зони відчуження
- •1.9. Гармонізація енергетичної політики та екологічної безпеки
- •1.10. Потенціал екологічної культури
- •1.11. Розвиток екологічного партнерства у прийнятті та реалізації стратегічних рішень: держава – суспільство – бізнес
- •Висновки
- •1.12. Інформаційна база стратегічних екологічних оцінок і екологічного управління
- •Висновки
- •У стислому узагальнюючому викладі, ключові рекомендації є такими:
- •Глава 2. Гармонізація українського законодавства до європейського1
- •1. Конституційні та законодавчі основи державної політики у сфері забезпечення та захисту екологічних прав громадян
- •Глава 3. Економічні механізми природокористування та природовідтворення: ідентифікація, приведення у відповідність і посилення ефективності
- •3.1. Реформування економічної системи природокористування та природовідтворення
- •3.2. Реформування ліцензійно-дозвільної та податкової системи
- •3.3. Екологічний аудит та екологізація виробництва
- •Стратегічні цілі.
- •3.4 Страхування екологічної відповідальності та екологічних ризиків
- •3.5. Екологічне підприємництво: розвиток, підтримка, заохочення
- •Висновки
- •Глава 4. Національний природоресурсний потенціал: збереження, відтворення, скорочення втрат і витрат
- •4.1. Земельні ресурси
- •4.2. Водні ресурси
- •Наявні водні ресурси
- •Водокористування
- •4.3. Мінеральні ресурси
- •4.4. Біорізноманіття
- •4.5. Заповідний фонд
- •4.6. Лісовий фонд
- •4.7. Атмосферне повітря
- •4.8. Поводження з відходами
- •4.9. Вдосконалення системи екологічного моніторингу
- •Глава 5. Розвиток науки та освіти
- •5.1 Наука України для еколого-збалансованого розвитку
- •5.2 Освіта в інтересах еколого-збалансованого розвитку (озр).
- •5.3. Інноваційна політика
- •Рекомендації:
- •5.4 Рекомендації до глави 5
- •Глава 6. Неурядові та громадські екологічні організації : посилення партнерської взаємодії, заохочення і розвиток
- •6.1 Здійснення положень Орхуської конвенції в Україні
- •6.2 Роль неурядових та громадських організацій у плануванні та реалізації державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища
- •6.3 Рекомендації до глави 6.
- •Глава 7. Екологічні ініціативи місцевих громад: державна підтримка, заохочення, розвиток
- •7.1 Можливі напрямки екологічної діяльності місцевих громад.
- •7.2 Механізми реалізації ініціатив місцевих громад.
- •7.3 Шляхи впровадження ініціатив місцевих громад.
- •7.4 Реалізація ініціатив місцевих громад (на прикладі водного господарства).
- •7.5 Державна підтримка. Заохочення.
- •7.6 Рекомендації
- •Глава 8. Міжнародна інтеграція України
- •8.1. Двостороннє співробітництво
- •8.2. Багатостороннє співробітництво
- •Зміна клімату
- •Рекомендації:
- •Збереження озонового шару
- •Рекомендації:
- •Стійкі органічні забруднювачі
- •Екологічний стан та основні екологічні проблеми Українських Карпат
- •Генетично модифіковані організми
- •Чорне море
- •8.3. Впровадження рішень Київської конференції
- •Рекомендації
- •8.4. Використання міжнародної технічної допомоги та залучення інвестицій
- •Рекомендовані дії:
Висновки
1. Інформаційна екологічна система в Україні недосконала і не відповідає європейським вимогам, перш за все таким, як зменшення інформаційного розриву між наявністю, якістю, погодженістю, стандартизованістю і доступністю даних на місцевому, відомчому, регіональному (обласному) і центральному рівнях. Це серйозно обмежує можливості Уряду приймати поінформовані запобіжні рішення і оцінювати адекватно екологічні наслідки економічних, господарських та адміністративних рішень.
2. Законодавча, методологічна, нормативна і електронна база екологічної інформації не розвинена, що призводить до стримування створення національної екоінформаційної мережі європейського зразка з механізмами ефективного і погодженого обміну інформацією на всіх рівнях управління, включаючи перегляд і розробку форматів даних, форм доступу до інформації та її розповсюдження, а також засобів зв‘язку.
3. Не функціонує національна система первинного накопичення екологічної інформації по таких джерелах, як територіальні еколого-господарські баланси, екологічна паспортизація підприємств, відходів; комплексного екологічного моніторингу басейнових екосистем.
4. В Україні створені передумови розвитку регіональних інформаційних систем, але цей розвиток гальмується відсутністю послідовних дій щодо комплексного правового, методологічного, організаційного і фінансового забезпечення.
Рекомендації
А) першочергові
1. Визначити на урядовому рівні науково-методологічний центр адаптації до європейських вимог і розвитку національної еколого-інформаційної мережі з наданням цьому центру необхідних повноважень і ресурсів.
2. Активізувати розвиток регіональних інформаційних центрів з впровадженням ГІС- технологій.
3. Задіяти систему і механізми первинного накопичення екологічної інформації, передбачених чинним законодавством і державною екологічною політикою: територіальні еколого-господарські баланси, екологічна паспортизація підприємств, відходів, екологічний моніторинг, аудит тощо.
Б) стратегічні
1. Розробити і прийняти Концепцію Національної екологічної інформаційної мережі як складову Національної системи екологічного управління із створенням регіональних та секторальних Центрів екологічних даних, ідентифікованих з європейською нормативно-методологічною базою і механізмами взаємодії з Європейським агентством з навколишнього середовища.
2. Розробити і прийняти Концепцію комплексного екологічного і економічного обліку (КЕЕО) для врахування екологічних та економічних чинників у процесі прийняття рішень.
У стислому узагальнюючому викладі, ключові рекомендації є такими:
1. Визначити політику зміцнення національного екологічного потенціалу європейської інтеграції, в першу чергу за рахунок виконання прийнятих Україною екосистемних міжнародних зобов‘язань і національних та загальнодержавних екологічних програм з необхідним корегуванням механізмів їх виконання.
2. Для створення комплексних (правових, організаційних, науково-освітніх, ресурсних, партнерських тощо) умов зміцнення національного екологічного потенціалу необхідно розробити, прийняти на законодавчому рівні і відповідно створити національну систему екологічного управління відповідно до європейських і міжнародних стандартів, тим самим гармонізувати національне і європейське екологічне законодавство, нормативно-правову базу.
3. Привести у відповідність європейським принципам і національній системі екологічного управління існуючу державну систему управління охороною навколишнього природного середовища. Для цього необхідно гармонізувати екологічне законодавство, зробити інституційні і функціональні перетворення.
4. За центральними органами управління закріпити повноваження і функції реалізації національної екологічної політики (політичні функції). Для цього Мінприроди України рекомендується реформувати в Міністерство екологічної політики (Мінекополітики України). Природоохоронні повноваження і функції передати обласним і місцевим органам влади. Необхідно внести відповідні поправки до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”.
5. Удосконалення адміністративно-територіального устрою України проводити з урахуванням екосистемних і басейнових особливостей навколишнього природного середовища України.
6. Для зміцнення потенціалу громадського і бізнесового (корпоративного) екологічного управління і посилення суспільної відповідальності необхідно підготувати і прийняти Закон України “Про національну систему екологічного управління”.
7. Для зміцнення потенціалу екосистемного підходу як гарантії якості середовища існування і життєдіяльності людини необхідно розробити і прийняти на законодавчому рівні національні екосистемні програми: екологічного оздоровлення радіаційно забруднених територій внаслідок Чорнобильської катастрофи і виробничої (видобувної) діяльності; екологічного відтворення підтоплених і забруднених небезпечними відходами і речовинами територій.
8. Розробити і запровадити систему заходів для зміцнення еколого-інноваційного потенціалу, потенціалу економічних механізмів і партнерської взаємодії.
9. Для зміцнення потенціалу запобігання негативного екологічного впливу на здоров‘я населення необхідно розробити і прийняти національні інноваційні стратегії імунізації населення і гігієни довкілля з пролонгацією і актуалізацією Національного плану дій з гігієни довкілля на 2000-2005 роки.
10. Потенціал екологічної культури має бути задіяний на всіх рівнях державного, громадського і корпоративного управління шляхом розробки і впровадження відповідних кодексів екологічної етики і поведінки.