- •Глава 1. Комплексна стратегічна оцінка національного
- •Екосистемний потенціал: інтегровані оцінки
- •Висновки.
- •Рекомендації: а) першочергові
- •Б) стратегічні
- •1.2. Комплексна оцінка ідентичності національної і європейської систем екологічного управління і політики
- •Висновки
- •Рекомендації. А) першочергові
- •Б) стратегічні
- •1.3. Актуалізація національної екологічної політики на принципах сталого розвитку
- •1.4. Інституційна та функціональна модернізація державної системи екологічного управління на принципах сталого розвитку
- •Висновки
- •Рекомендації а) першочергові
- •Б) стратегічні
- •1.5. Потенціал міжнародних, національних і державних програм
- •Висновки
- •1.6. Потенціал регіональної екологічної політики і екологічного управління
- •Висновки
- •1.7. Екологія і здоров’я
- •Медико-демографічна криза
- •Гармонія екології і здоров’я
- •Ключова рекомендація.
- •Вплив окремих чинників довкілля на здоров’я населення
- •Висновки
- •1.8. Чорнобильська катастрофа та екологічні проблеми
- •Рав Зони відчуження
- •1.9. Гармонізація енергетичної політики та екологічної безпеки
- •1.10. Потенціал екологічної культури
- •1.11. Розвиток екологічного партнерства у прийнятті та реалізації стратегічних рішень: держава – суспільство – бізнес
- •Висновки
- •1.12. Інформаційна база стратегічних екологічних оцінок і екологічного управління
- •Висновки
- •У стислому узагальнюючому викладі, ключові рекомендації є такими:
- •Глава 2. Гармонізація українського законодавства до європейського1
- •1. Конституційні та законодавчі основи державної політики у сфері забезпечення та захисту екологічних прав громадян
- •Глава 3. Економічні механізми природокористування та природовідтворення: ідентифікація, приведення у відповідність і посилення ефективності
- •3.1. Реформування економічної системи природокористування та природовідтворення
- •3.2. Реформування ліцензійно-дозвільної та податкової системи
- •3.3. Екологічний аудит та екологізація виробництва
- •Стратегічні цілі.
- •3.4 Страхування екологічної відповідальності та екологічних ризиків
- •3.5. Екологічне підприємництво: розвиток, підтримка, заохочення
- •Висновки
- •Глава 4. Національний природоресурсний потенціал: збереження, відтворення, скорочення втрат і витрат
- •4.1. Земельні ресурси
- •4.2. Водні ресурси
- •Наявні водні ресурси
- •Водокористування
- •4.3. Мінеральні ресурси
- •4.4. Біорізноманіття
- •4.5. Заповідний фонд
- •4.6. Лісовий фонд
- •4.7. Атмосферне повітря
- •4.8. Поводження з відходами
- •4.9. Вдосконалення системи екологічного моніторингу
- •Глава 5. Розвиток науки та освіти
- •5.1 Наука України для еколого-збалансованого розвитку
- •5.2 Освіта в інтересах еколого-збалансованого розвитку (озр).
- •5.3. Інноваційна політика
- •Рекомендації:
- •5.4 Рекомендації до глави 5
- •Глава 6. Неурядові та громадські екологічні організації : посилення партнерської взаємодії, заохочення і розвиток
- •6.1 Здійснення положень Орхуської конвенції в Україні
- •6.2 Роль неурядових та громадських організацій у плануванні та реалізації державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища
- •6.3 Рекомендації до глави 6.
- •Глава 7. Екологічні ініціативи місцевих громад: державна підтримка, заохочення, розвиток
- •7.1 Можливі напрямки екологічної діяльності місцевих громад.
- •7.2 Механізми реалізації ініціатив місцевих громад.
- •7.3 Шляхи впровадження ініціатив місцевих громад.
- •7.4 Реалізація ініціатив місцевих громад (на прикладі водного господарства).
- •7.5 Державна підтримка. Заохочення.
- •7.6 Рекомендації
- •Глава 8. Міжнародна інтеграція України
- •8.1. Двостороннє співробітництво
- •8.2. Багатостороннє співробітництво
- •Зміна клімату
- •Рекомендації:
- •Збереження озонового шару
- •Рекомендації:
- •Стійкі органічні забруднювачі
- •Екологічний стан та основні екологічні проблеми Українських Карпат
- •Генетично модифіковані організми
- •Чорне море
- •8.3. Впровадження рішень Київської конференції
- •Рекомендації
- •8.4. Використання міжнародної технічної допомоги та залучення інвестицій
- •Рекомендовані дії:
3.3. Екологічний аудит та екологізація виробництва
В системі економічних механізмів природокористування та природо- відтворення екологічний аудит відіграє роль, згідно із Законом України “Про екологічний аудит”, засобу підвищення екологічної обґрунтованості та ефективності діяльності суб‘єктів господарювання як природокористувачів і природозабрудників.
Вирішальною умовою ефективного здійснення екологічного аудиту є його цілісність з екологічним управлінням на рівні підприємств, корпорацій, галузей. Системна цілісність екологічного управління і аудиту є одним із принципів сталого розвитку, який реалізовано в Європейському Союзі у вигляді європейського регламенту EMAS – система екологічного управління і аудиту. EMAS грунтується на принципі “забруднювач і користувач платить”, тобто компенсації економічної шкоди, нанесеної навколишньому природному середовищу за рахунок винуватця в нанесенні такої шкоди.
Корпорації, підприємства добровільно беруть на себе відповідальність за охорону і відновлення природного середовища і докладають зусилля до постійного вдосконалення такої діяльності. Приєднання корпорацій, підприємств до EMAS – це, по-суті, початок процесу екологізації виробництва, тобто переходу від нестійких моделей виробництва і споживання до екологічно збалансованих і чистих моделей. При цьому рівень збалансованості, екологічної чистоти і ефективності технологій, виробництва, розподіл відповідальності за нанесену шкоду природному середовищу встановлюється із застосуванням екологічного аудиту.
На поточний час в Україні законодавча і нормативна база здійснення екологічного аудиту складається із Закона України “Про екологічний аудит”, національного стандарту України ДСТУ ISO 19011:2003 “Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління”, державних стандартів України ДСТУ ISO 14001-97, ДСТУ ISO 14004-97 “Системи управління навколишнім середовищем”.
Якщо національний і державний стандарти ідентичні відповідним міжнародним стандартам в частині системної цілісності екологічного управління і аудиту, то Законом України “Про екологічний аудит” така цілісність не передбачена. Крім того, мають місце невідповідності і протиріччя, що порушують принцип незалежності здійснення екологічного аудиту та підготовки і сертифікації екологічних аудиторів. Закон значно звужує сфери і спрямованість здійснення екологічного аудиту, особливо в екосистемній стратегії і політиці.
Ефективність здійснення і результативність екологічного аудита в значній мірі залежить від професіоналізму і компетенції сертифікованих екологічних аудиторів. Їх підготовка, оцінювання компетенції і сертифікація це складний комплексний процес, який визначений у національному стандарті України ДСТУ ISO 19011:2003. Мінприроди України пішло по спрощеному шляху і встановило своїм наказом неадекватний порядок сертифікації екологічних аудиторів, який протирічить національному стандарту і не враховує вимог необхідного досвіду аудиторської діяльності. В результаті сертифікуються екологічні аудитори без досвіду діяльності, тобто без належної згідно національного стандарту компетенції.
В Україні накопичений досвід екологічної модернізації виробництва з економічним ефектом на підставі рекомендацій екологічного аудиту в харчовій, легкій та інших галузях промисловості. Цей досвід набуто при виконанні цільових проектів у складі українсько-канадської екосистемної програми “Розвиток управління навколишнім природним середовище в Україні (в басейні р. Дніпро)”. Розповсюдження досвіду передбачалося шляхом розробки і впровадження галузевих та корпоративних програм екологізації виробництва на підставі рекомендацій екологічного аудиту.
Відпрацьована методологія і видано відповідні рекомендації щодо створення ефективної міської системи управління поводженням з твердими побутовими відходами з використанням екологічного аудиту (на прикладі м. Ніжина Чернігівської області), щодо створення ефективної міської системи екологічного управління та аудиту транспортного комплексу м. Києва, щодо створення ефективної системи екологічного управління і аудиту переробного виробництва (на прикладі Борщівського спиртового заводу).
На добровільних засадах за сприянням Європейської комісії здійснена програма Taсis по впровадженню міжнародних стандартів ISO 14000 на шістьох провідних вітчизняних компаніях – ЗАТ “Лакма”, ВАТ “Житомирський маслозавод”, ВАТ “Гостомельський склозавод”, Харківський машинобудівний завод “ФЕД”, морський торговий порт Південний та державний міжнародний аеропорт “Бориспіль”. Перший відповідний сертифікат отримано ВАТ “Концерн Стирол”. На думку майже всіх учасників піонерних і демонстраційних проектів найтяжче було подолати психологічний бар‘єр керівників підприємств та виробничого персоналу.
Таким чином, методологія здійснення екологічного аудиту і екологічної модернізації виробництва, впровадження систем екологічного управління і аудиту відпрацьована в широкому регіональному, галузевому і місцевому масштабах.
На жаль, відсутність державної підтримки цього досвіду не сприяла його розповсюдженню. Це призвело до того, що практично вся виробнича приватизація здійснилася без екологічної модернізації, бо перед інвесторами не ставилися такі умови в планах і договорах на приватизацію.