Термінологічний словник

Інноваційна діяльність (інноваційний процес) – процес створення, впровадження та поширення інновацій.

Інноваційний фонд – фонд фінансових ресурсів, створених з метою фінансування найновіших науково-технічних розробок і проектів, джерелом яких є спонсорські внески фірм, банків.

Маловідходна технологія – технологія, що дозволяє отримати мінімум відходів і викидів.

Науково-технічний прогрес – це використання передових досягнень науки і техніки, технології в господарстві, виробництві з метою підвищення ефективності і якості виробничих процесів, кращого задоволення потреб людей.

Портфельні інвестиції – інвестиції, які не можуть забезпечити їх власникам контроль над підприємством.

Технологія – фактор виробництва, наукові методи досягнення практичних цілей. Сукупність способів обробки або переробки сировини, матеріалів та напівфабрикатів. Опис способів обробки (переробки) у вигляді карт, креслень, графіків, конструкцій тощо.

Технологій безвідходні – сукупність технічних, технологічних способів, методів і прийомів переробки сировини, матеріалів, що забезпечує повне їх використання на даному підприємстві для виробництва кінцевої продукції без будь-яких відходів.

13.2. Теоретичний матеріал для самостійного вивчення

Еколого-економічне значення інновацій

Інноваційний розвиток змінює суспільне навантаження на інте­гральний ресурс і забезпечення стабільності ноосфери двояко і суперечливо. Він відіграє як екопозитивну (переважно в такти­чній і середньостроковій перспективі), так і екодеструктивну (здебільшого в стратегічній перспективі) роль. Стимулювання інноваційного розвитку також несе в собі екопозитивний та екодеструктивний потенціал.

Екопозитивний потенціал можна проілюструвати кілько­ма моментами. Серед них слід виділити найбільш суттєві.

1. Стимулювання інноваційного розвитку дає змогу підвищу­вати продуктивність ресурсів та одержувати більше корис­ного ефекту з одиниці інтегрального ресурсу

2. Відповідно одиниця інтегрального ресурсу може задоволь­няти потреби більшої кількості індивідуумів. Це, у свою чер­гу, призводить до зменшення суспільного навантаження на інтегральний ресурс та до стабілізації ноосфери в тактичній і середньостроковій перспективі.

3. При цьому одиниця інтегрального ресурсу дешевшає, бо для виконання однієї і тієї ж роботи (за інших рівних умов) не­обхідно менше ресурсів. Тобто попит на ресурси зменшуєть­ся, а пропозиція в тактичній і середньостроковій перспек­тиві залишається без змін.

4. Паралельно іде процес збагачення індивідуумів, оскільки за інших рівних умов вони можуть придбати на одиницю кош­тів більший обсяг ресурсів.

Екодеструктивний потенціал діє через низку взаємопов'я­заних факторів.

1. Здешевлення одиниці інтегрального ресурсу і збагачення індивідуумів на основі підвищення продуктивності ресурсів при­зводить до збільшення споживання і значного економічного зро­стання протягом тривалого часу. Це через певний лаг веде до втягування в господарський обіг нових ресурсів і збільшення суспільного навантаження на інтегральний ресурс та дестабілі­зації ноосфери. Можливість значного економічного зростання в результаті підвищення продуктивності ресурсів відзначають й автори доповіді «Фактор чотири. Витрат - половина, віддача -подвійна» (Вайцзеккер и др., 2000).

2. У стратегічному плані невпинно збільшується кількість населення завдяки базисним та поліпшуючим інноваціям у га­лузі медицини і біології.

3. У довготривалій перспективі стимулювання інноваційно­го розвитку призводить до зростання кількості ресурсів, які за­лучаються до господарського обігу, оскільки:

   • по-перше, нові базисні технології, як правило, потребують нових ресурсів, що раніше не використовувались у госпо­дарському обігу;

   • по-друге, збільшення кількості населення в стратегічній пер­спективі потребує розширення ресурсів.

На практиці внаслідок багатоваріантності інноваційного роз­витку виявляється одночасно екопозитивна та екодеструктивна роль стимулювання інновацій. Інтегральний (сумарний результат) стимулювання інноваційного розвитку може мати як екопозитивний, так і екодеструктивний характер на кожному етапі розвитку, що залежить від комплексної дії конкретних факторів.

Наведені висновки можна проілюструвати прикладами пізньоіндустріального етапу соціально-економічного розвитку.

На пізньоіндустріальному етапі (1950-1990-ті роки) поглиб­лювалася індустріалізація і зростало суспільне навантаження на інтегральний природний ресурс. Якщо в 1950 р. населення за рік збільшилося на 38 млн осіб, то в 1998 р. цей показник зріс більш ніж удвічі (78 млн) (Кондратьев, 2000). Тенденції, характерні для попереднього етапу, у даний період набули ди­намізму й істотно посилилися.

Це сталося в основному завдяки значній активізації іннова­ційного розвитку в таких галузях, як сільське господарство, медицина та інформаційно-комунікативні технології. З 60-х років XX ст. почалася «зелена революція» у сільському господарстві, її ініціювали високоефективні інноваційні досягнення в селекції рослин, застосуванні добрив, поліпшенні насіннєвого фонду, раціоналізації управління водними ресурсами. Завдяки «зеле­ній революції» всього за 40 років вдалося підвищити врожай­ність пшениці з 2 до 6 т/га. Порівняйте: Англії знадобилося майже тисячоліття для збільшення врожайності пшениці з 0,5 до 2 т/га. Ще один підсумок «зеленої революції»: частка людей, які недоїдали, у Південній Азії скоротилася приблизно з 40% у 70-ті роки до 23% - у 1997 р. (Доклад, 2001).

У цей час радикальна інновація з'явилася і в медицині: у 80-ті роки було розроблено перорально-регідратаційну терапію, яку провідний медичний журнал «Ланцет» назвав чи не найва­жливішим медичним відкриттям XX століття. До появи цієї терапії єдиним ефективним методом лікуванням діареї було внутрішньовенне введення стерильної рідини через крапельни­цю, причому вартість однієї процедури сягала 50 дол. США. Доза ж перорально-регідратаційних солей коштувала менше 10 центів. У Мексиці застосування перорально-регідратаційної терапії сприяло зниженню майже вдвічі дитячої смертності (у віці до 5 років) (Доклад, 2001).

У цей же період були адаптовані до умов країн «третього світу» вакцини від смертельних інфекційних захворювань. Ці вакцини винайшли давно, однак їх застосування потребувало стерильних умов і надійних охолоджувальних систем для збері­гання. На даному етапі з'явилися полівакцини, які застосову­валися орально, і теплостійкі вакцини, а також їх суміші, що вводились одним уколом. Загалом програми масової імунізації запезпечили зниження дитячої смертності в країнах з низьким доходом на душу населення зі 124 випадків на 1000 народже­них у 1965 р. до 72 у 1985 р. (Доклад, 2001).

На пізньоіндустріальному етапі особливим динамізмом ха­рактеризувався інноваційний розвиток у галузі інформаційно-комунікаційних технологій. Тут радикальні інновації виника­ли в середньому раз на 1-3 роки. Але були особливо «врожайні» роки. Так, 1995 рік «розщедрився» на три визначні події:

• загальнодоступна мережа Інтернет разом із високошвидкісними магістралями об'єднала комп'ютерні центри Націона­льного фонду науки США;

• поява форматів МРЗ, Real Audio та MPEG дала змогу поши­рювати через Інтернет аудіо- та відеоінформацію;

• здійснено стандартизацію цифрового універсального диска (DVD), який вміщує у вісім разів більше інформації, ніж компакт-диск (CD) (Доклад, 2001).

Пізньоіндустріальний етап якісно відрізнявся від попередньо­го. У цей період з'явилися ознаки того, що екологічна система вже не може самостійно впоратися із суспільним навантажен­ням і відтворити на безпечному для життєдіяльності людини рівні параметри природного середовища. Ось лише два показни­ки: протягом 1950-1998 років середньорічна приземна темпера­тура повітря зросла на 0,73 °С, а концентрація СО2 упродовж 1960-1988 років - на 16% (Кондратьев, 2000).