- •Модуль I. Основи загальної екології та її аналіз
- •Тема 1. Предмет екологічної економіки, методи і завдання Методичні рекомендації
- •1.1. Методичні поради до вивчення теми „Предмет екологічної економіки, методи і завдання” Перелік питань
- •Основні визначення і поняття сучасної екології, її головні завдання
- •2. Структура сучасної екології та її взаємозв'язок з іншими науками
- •Основні закони і принципи екології, її методологічні особливості
- •Термінологічний словник
- •Тема 2. Теоретичні аспекти екології. Сутність природних факторів і антропогенних проблем довкілля Методологічні рекомендації
- •2.1. Методичні поради до вивчення теми „Теоретичні аспекти екології. Сутність природних факторів і антропогенних проблем довкілля” Перелік питань
- •2.1 Становлення біосфери та її характеристика
- •2.2. Жива речовина
- •2.3. Екологічні фактори середовища
- •2.4. Екосистеми
- •2.5. Сутність та класифікація природних факторів і антропогенних проблем довкілля
- •Термінологічний словник
- •Завдання для самостійної роботи теми „Теоретичні аспекти екології. Сутність природних факторів і антропогенних проблем довкілля” Питання для самостійного вивчення
- •Теми рефератів
- •Тема 3. Антропогенні проблеми довкілля. Аналіз галузевих аспектів екології Методичні рекомендації
- •Перелік питань
- •Класифікація процесів впливу на природу
- •Характеристика процесів порушення природи
- •III. Вплив на людину і біоту.
- •IV.Вплив на глобальну екосистему Землі.
- •3. Антропогенні проблеми довкілля
- •Використання природних ресурсів
- •Забруднення
- •3.3. Порушення грунтів
- •Трансформація рельєфу
- •3.7. Вплив на людину
- •Вплив на глобальну екосистему Землі
- •Аналіз галузевих аспектів екології
- •Термінологічний словник
- •3.1. Завдання для індивідуальної роботи з теми „Антропогенні проблеми довкілля. Аналіз галузевих аспектів екології”
- •3.2. Завдання для самостійної роботи з теми „Антропогенні проблемим довкілля. Аналіз галузевих аспектів екології” Питання для самостійного вивчення
- •Завдання для практичної самостійної роботи
- •Тема 4. Спостереження і контроль стану довкілля на мікро- і макрорівнях Методичні рекомендації
- •4.1. Методичні поради до вивчення теми „Спостереження і контроль стану довкілля на мікро- і макрорівнях” Перелік питань
- •Екологічний моніторинг, його сутність і види
- •2. Основи екологічного нормування якості навколишнього середовища
- •3. Екологічний контроль стану довкілля
- •Термінологічний словник
- •Завдання для практичних занять з теми „Спостереження і контроль стану довкілля на мікро- і макрорівнях” Питання для вивчення і обговорення
- •Завдання
- •Завдання для індивідуальної роботи з теми „Спостереження і контроль стану довкілля на мікро- і макрорівнях”
- •Завдання для самостійної роботи з теми „Спостереження і контроль стану довкілля на мікро- і макрорівнях”
- •Домашнє завдання
- •Тема 5. Методи оцінки еколого-економічних збитків Методичні рекомендації
- •Методичні поради до вивчення теми “Методи оцінки еколого-економічних збитків” Перелік питань
- •1. Сутність і розрахунки еколого-економічного збитку
- •Фактори формування збитку і методи його оцінки
- •Визначення екологічної ціни товарів і послуг
- •4. Визначення показників екологічних втрат і екологічної ціни в Україні
- •Термінологічний словник
- •3.2. Завдання для практичних занять з теми „Методи оцінки еколого- економічних збитків ”
- •1. Визначення еколого-економічного збитку від діяльності промисловості на мікро- і макрорівнях
- •Задача 1
- •Задача 2
- •Визначення факторів збитку природному середовищу та визначення методів їх оцінки Умова завдання
- •3. Визначення екологічної ціни товарів і послуг в Україні Умова завдання
- •4. Визначення екологічних витрат і формування екологічної ціни у сфері діяльності народного господарства в Україні Умова завдання
- •5.4. Завдання для самостійної роботи за темою «Методи оцінки еколого-економічних збитків»
- •Питання для самостійної роботи
- •Домашнє завдання
- •Тема 6. Екологічний облік та аудит на підприємствах Методичні рекомендації
- •Перелік питань
- •1. Загальні вимоги до системи екологічного обліку на підприємстві
- •2. Екологічний облік і реформування традиційної системи обліку на підприємстві
- •3. Екологічний аудит і міжнародні стандарти
- •Термінологічний словник
- •Домашнє завдання
- •Тема 7. Екологічна експертиза Методичні рекомендації
- •7.1. Методичні поради до вивчення теми „Екологічна експертиза” Перелік питань
- •Сутність екологічної експертизи та її об’єкти
- •Форми екологічної експертизи
- •3. Оцінка впливу на навколишнє середовище
- •Домашнє завдання
- •Завдання для самостійної роботи з теми «Екологічна експертиза» Питання для самостійного вивчення
- •Контрольна робота за модулем I
- •Варант 6
- •Модуль II Еколого-економічний механізм раціонального природокористування
- •Тема 8. Економічний механізм раціонального природокористування Методичні рекомендації
- •Перелік питань
- •Економічний механізм і еколого-економічні інструменти, принципи формування і механізми дії
- •2. Форми еколого-економічних інструментів
- •3.Ринкові механізми регулювання природокористування
- •4. Ефективність економічного механізму екологічного регулювання
- •5. Система фінансування природоохоронної діяльності в Україні
- •1. Державний бюджет.
- •2. Місцеві бюджети.
- •3. Фонди охорони навколишнього природного середовища.
- •4. Власні кошти підприємств
- •5. Інші джерела.
- •Матеріали для самостійного вивчення
- •Термінологічний словник
- •8.2. Завдання для практичних занять з теми „Економічний механізм раціонального природокористування” Питання для вивчення і обговорення
- •Завдання 8.2.1.
- •Методичні рекомендації
- •Завдання 8.2.2.
- •Методичні рекомендації
- •8.3. Завдання для самостійної роботи з теми „Економічний механізм раціонального природокористування”.
- •Тема 9. Еколого-економічні проблеми використання і охорони атмосферного повітря і водних ресурсів Методичні рекомендації
- •9.1. Методичні поради до теми „Еколого-економічні проблеми використання і охорони атмосферного повітря і водних ресурсів” Перелік питань
- •1. Склад і будова атмосферного повітря. Основні джерела забруднення повітря. Відшкодування збитків природному середовищу від забруднення.
- •2. Забруднення атмосферного повітря
- •2. Улаштування для пило- і газоочищення
- •3. Водні ресурси України.Вода її стан і роль у природі
- •4. Методи очищення води від забруднення
- •Термінологічний словник
- •9.2. Завдання для практичних занять з теми „Еколого-економічні проблеми використання і охорони атмосферного повітря і водних ресурсів” Питання для вивчення і обговорення
- •Виконання практичних завдань Завдання 9.2.1
- •Завдання 9.2.2
- •9.3. Завдання для індивідуальної роботи з теми „Еколого-економічні проблеми використання і охорони атмосферного повітря і водних ресурсів” Завдання 9.3.1
- •Завдання 9.3.2
- •Питання для самостійного вивчення
- •Завдання 9.4.1
- •Завдання 9.4.2
- •Тема 10. Еколого-економічні проблеми використання і охорони земельних мінеральних та біологічних ресурсів Методичні рекомендації
- •Перелік питань
- •1. Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів
- •1.1. Оцінка стану земельних ресурсів
- •1.2. Екологічні проблеми сільського господарства
- •1.3. Екологічне забруднення грунтів
- •1.4. Земельна рента
- •1.5. Оцінка земельних ресурсів і плата за землю
- •2. Еколого-економічні проблеми використання біологічних ресурсів
- •3. Еколого-економічні проблеми використання мінеральних ресурсів
- •Термінологічний словник
- •10.2 Завдання для практичних занять з теми „Еколого-економічні проблеми використання і охорони земельних мінеральних і біологічних ресурсів” Питання для вивчення і обговорення
- •Завдання 10.2.1
- •Завдання 10.2.2
- •Завдання 10.2.3
- •Завдання 10.2.4
- •Завдання 10.2.5
- •Завдання 10.2.6
- •Домашнє завдання
- •10.3 Завдання для самостійної роботи з теми „Еколого-економічні проблеми використання і охорони земельних мінеральних і біологічних ресурсів” Питання для самостійного вивчення
- •Завдання 10.3
- •Тема 11. Екологічний менеджмент та екологічний маркетинг Методичні рекомендації
- •11.1. Методичні поради до теми „Екологічний менеджмент та екологічний маркетинг” Перелік питань
- •Державне управління природокористуванням в Україні
- •2. Екологічний менеджмент на підприємстві. Впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві
- •Впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві
- •11.3. Екологічний маркетинг на підприємстві. Впровадження екологічного маркетингу на підприємствах
- •11.3.1. Концепція екологічного маркетингу
- •11.3.2. Екологічні потреби
- •11.3.3. Екологічні товари
- •11.3.4. Стимулювання екологічного попиту
- •11.2 Матеріали для самостійного вивчення за темою «Екологічний менеджмент та екологічний маркетинг»
- •Термінологічний словник
- •11.3. Завдання для самостійної роботи з теми „Екологічний менеджмент та екологічний маркетинг”
- •Домашнє завдання
- •Тема 12. Торговельні механізми національного екологічного захисту Методичні рекомендації
- •12.1. Методичні поради до теми „Торговельні механізми національного екологічного захисту” Перелік питань
- •Торгівля як інструмент екологічного захисту
- •2. Зміст, функції та форми торговельних операцій в контексті екологічної безпеки
- •3. Формування торговельних механізмів екологічного захисту
- •12.2 Матеріали для самостійного вивчення за темою „Торговельні механізми національного екологічного захисту”
- •Термінологічний словник
- •Домашнє завдання
- •12.2. Завдання для самостійної роботи з теми «Торговельні механізми національного екологічного захисту»
- •Тема 13 „ Науково-технічний прогрес у системі національної екологічної економіки” Методичні рекомендації
- •13.1. Методичні поради до теми „ Науково-технічний прогрес у системі національної екологічної економіки” Перелік питань
- •1. Соціально-економічні передумови екологізації науково-технічного прогресу
- •2. Механізм формування ринку екологічних інновацій
- •3. Мотиваційний механізм розвитку екологічно орієнтованої інноваційної діяльності
- •Безвідходні технології як основний важіль раціонального природокористування
- •Термінологічний словник
- •13.2. Теоретичний матеріал для самостійного вивчення
- •13.3. Завдання для самостійної роботи з теми „Науково-технічний прогрес у системі національної екологічної економіки”
- •Домашнє завдання
- •Контрольна робота за модулем іі
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Розв’язати завдання
- •Система нарахування основних балів за видами робіт з дисципліни „екологічна економіка”
- •Критерії оцінювання виконання завдань для самостійної роботи та порядок переведення отриманих на заняттях оцінок у бали
- •Критерії оцінювання виконання поточної модульної контрольної роботи з дисципліни „екологічна економіка”
- •Список рекомендованої літератури основна
- •Додаткова
- •Перелік питань для підготовки до підсумкового контролю студентів денної форми навчання
- •Перелік питань для підготовки до заліку студентів заочної форми навчання
2. Механізм формування ринку екологічних інновацій
Якщо розглядати рівні управління формуванням ринку екологічних товарів (до речі, як і будь-яких товарів взагалі), то слід відзначити, що верхнім рівнем, який ініціює (дає поштовх) формування ринку екологічних інновацій, є споживачі.
Саме споживачі «голосують» за певні товари своїми грошима. І тому виробник завжди прагне випускати тільки таку продукцію, яка має платоспроможний попит. Споживачі впливають на процес розвитку ринку екологічних інновацій також через суспільні рухи, організації. Основними органами громадського управління в галузі екології є (Баб'як та ін., 2000): Українське товариство охорони природи, Українська екологічна академія наук, Українська екологічна асоціація, «Зелений Світ». Їх вплив може бути спрямований на інших споживачів, на конкретних товаровиробників і на державні інститути. Громадськість володіє законодавчо затвердженими інструментами впливу на вирішення екологічних питань.
Вплив на інших споживачів може відбуватися шляхом формування позитивного та негативного ставлення до певних товарів. Такий вплив полягає в поширенні споживачами своєї думки про якість товарів серед інших споживачів.
Споживачі можуть впливати на конкретні підприємства різного роду протестами проти випуску екологічно неприйнятних товарів. Так, у 1991 р. на Сумському ВО «Хімпром» вирішувалось питання про використання апатитів з підвищеним вмістом радіонуклідів для виробництва міндобрив. Протести громадськості та «зелених» змусили керівництво ВО відмовитись від цього надзвичайно небезпечного виробництва. Підприємства прагнуть підтримувати позитивну репутацію в суспільстві, у тому числі шляхом відмови від виробництва неекологічних товарів і переходу на виробництво екологічних.
Споживачі можуть також впливати на державні інститути (частіше на органи місцевого та регіонального управління). Такий вплив може відбуватися, наприклад, у формі страйків, протестів. До цих методів також можна віднести лобізм. Під впливом цієї групи методів відбувається стимулювання процесів формування ринку екологічних інновацій на державному та регіональному рівнях.
На початку 80-х років у більшості розвинених країн виникли масові демократичні рухи громадськості, що виступають проти забруднення довкілля, проти атомної енергетики, орієнтуються на мінімізацію і децентралізацію виробничо-господарської та соціокультурної діяльності та називають себе «зеленими» (Дрейер и др., 1997).
Існують регіональні та загальнонаціональні екологічні інтереси, які полягають у прагненні суспільства мати такий стан природного середовища, який забезпечує нормальне відтворення та життєдіяльність.
Вважається доцільним виділення не тільки регіональних, а й локальних екологічних інтересів, які виникають у груп населення, що проживають поблизу великих металургійних заводів, уранових шахт, АЕС, хімічних комплексів тощо. Існують також особисті екологічні інтереси. Є члени суспільства, які чутливіше реагують на стан природного середовища (наприклад, хворі на легеневі хвороби більш вимогливі до якості повітря в районах їх проживання).
Для підприємства, яке орієнтується на екологічні інновації, управління формуванням екологічного ринку є особливо важливим. У багатьох випадках такі підприємства повинні не стільки орієнтувати свою виробничо-збутову діяльність на задоволення потреб і запитів фактичних і потенційних споживачів, скільки формувати і стимулювати ці потреби.
Підприємство може впливати на споживачів екологічної продукції, формуючи ринок екологічних інновацій за допомогою реклами, стимулювання збуту, пропаганди (або паблісіті) тощо.
Виробництво та продаж екологічних товарів і конкурентоспроможність значною мірою залежать від думки громадськості. Тому підприємства повинні формувати свій імідж за допомогою різних акцій, спонсорства, випуску прес-релізів та інформаційних матеріалів про свою діяльність, випуску звітів, проведення прес-конференцій, презентацій та ін.
Крім споживачів значний вплив на підприємство здійснюють також конкуренти.
Вплив конкурентів полягає в тому, що, вдосконалюючи свої товари, вони спонукають до цього інші підприємства. Робота на ринку звичайно ускладнюється і водночас стимулюється конкурентною боротьбою. Особливо це стосується ринку екологічних товарів. Якщо підприємство формує ринок, то на початку своєї діяльності воно розраховує на пріоритет на ринку внаслідок монопольного становища. Так є і з принципово новими екологічними товарами. Але формування ринку екологічних товарів може від самого початку бути пов'язаним з існуванням на ринку аналогів, від яких товар виробника може відрізнятися лише деякими унікальними характеристиками. Тому вже під час розробки екологічного товару слід враховувати наявність конкуренції.
Конкуренція виробників екологічних товарів може проявлятися в таких видах:
Функціональна. Має місце у випадку, коли одна потреба може бути задоволена різними способами. Так, потребу у відпочинку та розвагах можна задовольнити мисливством, рибальством, а можна екотуризмом.
Видова. Обумовлена тією обставиною, що існують товари, які задовольняють певну потребу, але відрізняються за своїми характеристиками. Наприклад, автомобілі з карбюратором і з інжектором.
Предметна (міжфірмова). Характеризується тим, що різні підприємства випускають однакові товари.
На формування підприємством ринку екологічних товарів можуть впливати і інвестори, висуваючи умови щодо екологічних проектів, які потребують інвестицій.
За сучасних умов для формування ринку екологічних інновацій необхідним є прийняття відповідних стимулюючих і регулюючих заходів на державному рівні. Державні методи є найдієвішими з погляду можливості управління формуванням ринку екологічних інновацій. Державні інститути можуть впливати на рівень споживача, підприємства, а також на мікро- та макросередовище, у якому функціонує підприємство. Необхідність державного регулювання процесів формування ринку екологічних інновацій викликана його зростаючим значенням для економіки, екології та суспільства в цілому. Вона містить методи, що застосовуються в Україні, та перспективні методи, що вже довели свою ефективність за кордоном (помічені позначкою «*»). До прямих методів управління відносять адміністративні методи, до непрямих - економічні та організаційні.
Найдієвішою є група економічних методів. Більшість методів цієї групи справляє вплив на рівень підприємства, деякі - і на рівень споживача, іноді й на інших контрагентів підприємства. Всі економічні методи державного управління формуванням ринку екологічних товарів поділяються на дві групи: застосування негативних стимулів до виробників екологічно небезпечних товарів (примусові механізми); застосування позитивних стимулів до розроблювачів і виробників екологічних товарів (заохочувальні механізми).
Примусові економічні методи створюють можливість стягнення коштів з виробників екологічно небезпечних товарів для поповнення екофондів та використання їх на користь розробників і виробників екологічних товарів.
Примусова група методів досить розвинена, однак потребує вдосконалення. Зростають як різноманітність екологічних платежів, так і ставки платежів і штрафів за порушення екологічного законодавства. Передбачається, що наслідки розробки та виробництва екологічно небезпечної продукції коштуватимуть виробникові так дорого, що він не матиме можливості перемогти в конкурентній боротьбі. Однак розмір платежів за забруднення встановлюється на недостатньо високому рівні через побоювання покласти непосильну фінансову ношу на підприємства, що знаходяться у важкому економічному стані. Для товаровиробників більш вигідно здійснювати різного роду фіскальні екологічні платежі, ніж витрачати кошти на природоохоронні заходи, витрати на здійснення яких набагато перевищують обов'язкові платежі. Оскільки екологічні платежі відносяться на собівартість продукції та входять в її ціну, вони фактично повертаються на підприємство від споживачів його продукції. Місцеві органи влади мають право цілком або частково звільняти від платежів важливі для регіону підприємства, а суми штрафів за природоохоронні порушення є значно нижчими вартості заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків цих порушень. Внаслідок цього підприємствам залишаються фінансові лазівки, за допомогою яких вони уникають сплати встановлених платежів.
Нині заходи, що вживаються до окремих порушників природоохоронного законодавства, практично не адекватні завданим ними збиткам. Наприклад, суми платежів за забруднення води складають 0,01% від фактичних збитків, дуже малими є також платежі за забруднення повітря. Досі зовсім не оцінюються збитки від таких специфічних видів забруднення, як шумове та електромагнітне, забруднення підземних вод, радіаційне та ряд інших.
Заохочувальні економічні методи спрямовані на створення матеріальної зацікавленості у виробництві екологічних товарів. Ця група методів не достатньо розвинена. Однак у сучасних екологічних умовах за існуючої системи методів управління формуванням ринку екологічних товарів особливу увагу слід приділяти саме розвитку заохочувальної групи економічних методів. При цьому серед виробників має існувати конкуренція за отримання субсидій, пільг, кредитів тощо (усього, що належить до заохочувальних заходів).
Адміністративні методи обмежують діяльність виробників іншими способами, змушуючи їх відмовлятися від виробництва екологічно небезпечних товарів на користь екологічно спрямованих або хоча б екологічно прийнятних.
Організаційні методи полегшують виробництво екологічних товарів шляхом створення умов, необхідних для нормального функціонування виробництва.
При цьому вплив державних інститутів на споживача здійснюється шляхом екологічного виховання, освіти, пропаганди, субсидування цін, надання податкових пільг.
Отже, управління формуванням ринку екологічних інновацій на державному рівні покликане забезпечити відтворення екологічного попиту, екологічно орієнтованої виробничої основи, людських чинників і мотивів екологізації. Суть впливу на попит полягає в тому, щоб психологічно переконати або економічно змусити споживача переходити на екологічно більш досконалу продукцію. Суть впливу на пропозицію полягає у формуванні системи мотиваційного впливу (екологічні стандарти, економічні стимули, доведення інформації про розширення екологічних потреб), яка підштовхувала б виробників до переходу на випуск екологічних товарів. Суть впливу на взаємозв'язки між виробниками та споживачами полягає в екологізації проміжних ланок, які з'єднують конкретних виробників і споживачів. До форм реалізації даної стратегії належать: вплив на комунікаційні шляхи, єкологізація торгових механізмів, маркетингові дослідження, розвиток інформаційних систем та ін.
На міждержавному рівні також здійснюється управління формуванням ринку екологічних інновацій. На даний час таке управління реалізується міжурядовими і неурядовими організаціями, які займаються охороною природи. Вони розробляють програми з актуальних питань сталого розвитку, вимоги щодо охорони природи, поширюють інформацію, яка стосується питань охорони природи, надають консультації, фінансову та технічну допомогу.
Інтеграція України у світову економіку і систему міжнародної екологічної безпеки висуває завдання послідовного переходу на міжнародні стандарти. Прийнята більшістю країн світу система міжнародних стандартів ISO серії 9000 диктує особливі вимоги до екологічної безпеки продукції як на стадіях її проектування, розробки, виробництва, збереження, так і на стадії утилізації після використання, стимулюючи в такий спосіб розвиток ринку екологічних інновацій.
Україна є учасницею 18 природоохоронних конвенцій глобального та регіонального характеру та 4 протоколів до них. Міністерство екології та природних ресурсів України координує природоохоронне співробітництво у рамках 44 довгострокових міжнародних угод і договорів (Баб'як та ін., 2000).