4. Визначення показників екологічних втрат і екологічної ціни в Україні

Методи оцінки екологічних втрат. У 2003 році в Україні на замовлення Мінекології було виконано оцінки екологічних втрат від негативного впливу на довкілля. Виконана робота дала мо­жливість зробити певні висновки на основі отриманих даних і сформувати відповідні рекомендації.

До основних складових екологічних втрат віднесено еконо­мічні оцінки наслідків, пов'язаних з такими видами екодеструктивної діяльності: вилученням природних ресурсів (водних і зе­мельних); забрудненням довкілля (атмосфери, води, ґрунтів, вклю­чаючи шумове та електромагнітне забруднення); розміщенням відходів; порушенням ландшафтів (ерозія ґрунтів, перезволожений земель, забруднення ґрунтів, порушення земель); впливом на біо­ту; надзвичайними ситуаціями; додатковими екологічними ви­тратами; внутрішньовиробничими екологічними факторами; інто­ксикацією населення (зокрема, через забруднення харчових про­дуктів). Розрахунки велися за чотирма версіями екологічних втрат. Перша («витратна» оцінка) мала за основу рівень екологі­чних видатків (платежів, зборів), який фактично фіксується офі­ційною статистичною системою. Друга («збиткова» оцінка) ґрун­тувалась на рівні питомих збитків від впливу на довкілля з ура­хуванням офіційно зафіксованих масштабів екодеструктивної діяльності (викидів та скидів забруднення, обсягів порушення природних систем тощо) та сприятливої екологічної та соціаль­но-економічної ситуації. Третя («гіпотетична збиткова» оцінка) враховувала по можливості повні обсяги екологічного впливу (включаючи «тіньові») та несприятливі екологічні та соціально-економічні умови, які можуть впливати на величину втрат. Чет­верта («упущена вигода») базувалася на обліку втрачених мож­ливостей (додаткового доходу, які могло принести інвестування втрачених коштів у продуктивні сектори національної економіки.

Проведена робота дала такі результати:

• виконано оцінки екологічних втрат за окремими складови­ми на рівні національної економіки у 2002 році;

• обраховано питомі екологічні втрати отримання на макроекономічному рівні у 2002 р. певних економічних результатів: валового внутрішнього продукту, валового випуску продукції, чистого внутрішнього продукту; валового національного дохо­ду; чистого наявного доходу; валової доданої вартості;

• досліджено динаміку з 1985 р. по 2002 р. питомих екологіч­них втрат (у порівняльних оцінках) за сумою окремих складових, пов'язаних із факторами: вилучення води; забруд­нення атмосфери; забруднення води; утворення відходів; здійснення додаткових витрат на запобігання негативного впливу на довкілля; надзвичайних ситуацій екологічного характеру; негативного впливу на екосистеми країни;

• обчислено показники питомих прямих та матеріалізованих екологічних втрат від виробництва одиниці продукції (ВВП) по окремих галузях (видах економічної діяльності) за таки­ми факторами обліку екологічних втрат: вилучення води; забруднення атмосфери; забруднення води; додаткові еколо­гічні витрати; внутрішньовиробничі екологічні фактори; надзвичайні ситуації екологічного характеру;

• зроблено оцінки питомих екологічних втрат від виробницт­ва продукції (валової доданої вартості) по регіонах країни;

- підготовлено аналітичну записку та відповідні рекомендації, де розглядаються можливі напрями зменшення екологічних втрат.

Структура екологічних втрат. Виконані дослідження є пер­шою після тривалої перерви (з кінця 80-х років) роботою з обліку екологічних втрат від впливу на довкілля. Ця робота дає змогу застосувати як напрацювання минулих років (у тому числі і в межах єдиного радянського простору), так і нові можливості використання більш систематизованої статистичної інформації, які з'явилися протягом останніх років. Зокрема, вперше у вітчизня­ній практиці була застосована математична модель на основі ві­домого метода Леонтьєва «витрати-випуск». Це стало можли­вим завдяки публікації експериментальної таблиці «Витрати-ви­пуск України», яка вперше побачила світ лише у 2002 році.

Загальна величина щорічних екологічних втрат за «збитко­вою гіпотетичною оцінкою» у 2001-2002 роках визначається в межах 53-54 млрд грн. Усереднена структура екологічних втрат має такий вигляд (за видами екодеструктивної діяльності), %:

• вилучення водних і земельних ресурсів, 17

у т.ч.:

• водних

• земельних

  • забруднення довкілля

у т.ч.:

• атмосфери

• водне

• шумове

• електромагнітне

  • розміщення відходів 2

  • порушення ландшафтів 32

у т.ч.:

• ерозія і деградація ґрунтів 18

• перезволожений земель 6

• забруднення ґрунтів 6

• порушення земель 2

  • вплив на біологічні об'єкти 5

  • надзвичайні ситуації 3

  • витрати на запобігання шкідливої дії виробництва 10

  • внутрішньовиробничі екологічні фактори 1

Разом 100

Динаміка значень екологічних втрат. На основі виконаних розрахунків було проаналізовано динаміку значень екологічних втрат на рівні національної економіки в порівняльних оцінках питомих втрат базового 2002 року. Інакше кажучи, було підра­ховано, якими б були щорічні економічні втрати від екологодеструктивного впливу в період 1985-2002 років, якби значення питомих збитків на умовну одиницю впливу на довкілля знахо­дились на рівні базового 2002 року. Виходячи з наявності необхідної статистичної інформації, в обліку враховувалися такі складові екологічних втрат: оцінка використаних водних ресур­сів; збитки від забруднення повітря і води, а також утворення відходів; екологічні витрати запобігання шкідливого впливу на довкілля; збитки від аварійного забруднення довкілля та втрати від екодеструктивного впливу на екосистеми країни.

Аналіз результатів виконаних розрахунків дає змогу зроби­ти певні висновки. Незважаючи на деяке поліпшення екологіч­ної ситуації в країні (зокрема, зменшення атмосферних викидів та водних стоків), пов'язане з економічною кризою, відбуваєть­ся підвищення загрози екологічної деструкції довкілля країни. Це зумовлено збільшенням питомих екологічних втрат, пов'я­заних з виробництвом національного продукту в Україні.

І хоча в останні роки (починаючи з 2001 року) відбулося незначне скорочення енергоємності виробництва національного продукту (а це є одночасно і позитивною екологічною ознакою), екологічна ситуація залишається досить тривожною. Економіч­не зростання в умовах підвищення екологоємності національно­го продукту може завдати непоправний удар довкіллю України. Постає реальна перспектива додаткових екологічних втрат, які, цілком імовірно, значно перекриють вигоду економічного зрос­тання.

Погалузеві оцінки екологоємності. Розрахунки погалузевих значень екологічних втрат виконувалися на основі існуючої ста­тистичної інформації про вплив на довкілля підприємств різних галузей народного господарства. У цьому випадку вживається умовне поняття галузь, під яким розуміється системне утворення, яке складається з підприємств, що спеціалізуються на певно­му виді економічної діяльності. На сьогодні існує погалузева (за видами економічної діяльності) диференціація інформації про екодеструктивний вплив на довкілля за кількома складовими, зок­рема, пов'язаними з такими видами екодеструктивної діяльності: вилучення водних ресурсів, забруднення атмосфери і води, виму­шені витрати на запобігання порушення середовища. По кожній галузі враховувалися також ще дві складові: втрати від внутріш­ньовиробничих чинників негативного впливу на організм працю­ючих та збитки від надзвичайних ситуацій (наприклад, аварій) у частині, що обумовлена негативним впливом на довкілля.

Крім зазначених показників прямого екологічного впливу ко­жної галузі розраховувалися чинники непрямого (матеріалізова­ного) екологічного впливу. Ці розрахунки здійснювалися за допо­могою методу, що базується на відомій моделі міжгалузевого балансу В. Леонтьєва, тобто моделі «витрати-випуск». У даному дослідженні було використано вже друге видання таблиці (Таблиця, 2003). Результати цих досліджень, зокрема, наведені табл. 5.3

Таблиця 5.3. Оцінка прямої і матеріалізованої екологоємності за видами економічної діяльності у 2001р. (збиткова гіпоте­тична оцінка)

Види економічної діяльності	ВВП, млн. грн	У відсотках відносно ВВП
		прямі	матеріалізовані	разом
Сільське господарство, мисливство	65218	1.29	0.08	1.38
Лісове господарство	1088	15.32	5.04	20.36
Рибне господарство	429	33.58	5.48	39.05
Видобування вугілля і торфу	11416	25.83	11.49	37.31
Видобування вуглеводів	5274	7.48	1.62	9.10
Видобування неенергетичних матеріалів	6721	21.42	7.44	28.86
Харчова промисловість	45414	1.43	0.09	1.52
Текстильна і шкіряна промисловість	6153	5.24	0.58	5.82
Деревообробна і целюлозна; видавнича справа	7062	3.66	0.47	4.13
Виробництво коксопродуктів, нафтопереробка	21963	6.68	2.14	8.82
Хімічне виробництво, гумові і пластмасові вироби	14306	4.56	1.25	5.81
Виробництво інших неметалевих мінеральних продуктів	5932	6.70	2.05	8.75
Металургія та оброблення металу	42355	12.35	3.93	16.29

Продовження табл. 5.3

Виробництво машин та устаткування	23358	1.87	0.37	2.24
Інші види виробництва	6216	5.84	0.97	6.81
Електроенергетика газо-тепло-водопостачання	27905	38.13	15.32	53.46
Будівництво	18339	1.69	0.27	1.96
Торгівля	5684	6.61	0.66	7.27
Готелі та ресторани	2678	1.03	0.10	1.12
Транспорт	26583	4.70	1.31	6.02
Фінансове посередництво	8516	0.16	0.01	0.17
Операції з нерухомістю, здавання під найм, послуги юридичним особам	15709	1.97	0.57	2.54
Державне управління	12234	0.40	0.07	0.47
Освіта	12437	0.22	0.07	0.29
Охорона здоров'я та соціальна допомога	10005	0.66	0.09	0.75

Розрахунки показали, що в деяких видах економічної ді­яльності зазначені показники за своїм рівнем наближаються до значень прямої екологоємності. Зокрема, оцінки матеріалізова­ної екологоємності становлять за видами діяльності (у відсот­ках до прямої екологоємності): паливна промисловість - 50%; лісове господарство - 30%; металургія - 30%; енергетика - 40%; транспорт - 28%.

Шляхи екологічного поліпшення. Напрямки зменшення еко­логоємності виробництва національного продукту умовно мож­на диференціювати на кілька груп.

1. Некапіталоємні заходи в межах існуючої базової струк­тури економіки та базової структури споживання. Упрова­дження їх не потребує значних інвестицій, але, будучи реалізо­ваними, вони можуть принести вагомий еколого-економічний результат. На думку Аніла Маркандія (Anil Markandya), прові­дного спеціаліста Всесвітнього банку з питань екологічно збала­нсованого розвитку, застосування саме таких заходів в умовах України дало б змогу попередити 30-50% еколого-економічних втрат (Маркандія, 2003). Серед подібних заходів навіть без поглибленого аналізу можна назвати такі напрямки:

• підвищення екологічної грамотності населення;

• посилення режиму техніки безпеки та контролю за її дотри­манням;

• застосування індивідуальних засобів захисту від факторів екодеструктивного впливу.

Іншим напрямом забруднення через «звичні дрібниці», які спричиняють досить велику шкоду, є різні види нескінченних екологічних порушень, серед яких можна назвати:

• розливи та розтруска шкідливих речовин при транспорту­ванні, використання та зберігання ресурсів та відходів;

• робота несправного обладнання або обладнання з відключе­ним чи несправним очисним устаткуванням;

• стихійне спалювання шкідливих відходів;

• несанкціоновані скиди токсичних відходів тощо.

Запобігання деяких екологічних втрат взагалі не потребує інвестицій. Мова йде перш за все про вплив на екосистеми. Зо­крема, вирубка лісів у Закарпатті, на думку багатьох спеціаліс­тів, спровокувала протягом кількох років руйнівні повені, що спричинили збитки на сотні мільйонів гривень.

Таким чином, щоб відвернути значні за величиною еколо­гічні втрати, досить не дозволити (не дати ліцензії) певних ви­дів діяльності.

2. Капіталоємні заходи в межах існуючої базової структури економіки і структури споживання.

Заходи, спрямовані на запобігання екологічних втрат, не обмежуються якоюсь вузькою сферою так званої природоохо­ронної діяльності, у коло якої звичайно включається застосу­вання природозахисного устаткування. Зв'язки суспільства з природою є системними, як системами є і самі утворення: при­рода, економіка і суспільство.

Прикладом може бути зменшення екологічних втрат від екодеструктивної діяльності, пов'язаної із транспортними переве­зеннями. Наприклад, оптимізація регулювання транспортних потоків у часі й просторі могла б значно сприяти зменшенню екологічного тиску на довкілля.

3. Заходи, спрямовані на трансформацію базової структури економіки в межах існуючої структури споживання.

Зазначений вид еколого-економічного регулювання пов'яза­ний зі зміною галузевої структури економіки народного госпо­дарства таким чином, щоб підвищити частку неекологоємних секторів економіки (де базовими виробничими факторами є інформація та розумова праця) за рахунок зменшення частки екологоємних секторів (де основу виробничих факторів склада­ють природні ресурси та енергія).

4. Заходи, спрямовані на трансформацію базової структури економіки з одночасною зміною існуючої структури споживання.

Зазначена група заходів спрямована на розвиток нових тех­нологій і упровадження нових видів товарів, в основі виробниц­тва та споживання яких лежить інформація. До таких товарів належать різного виду послуги: освітні, мистецькі, туристичні, спортивні тощо.

5. Заходи, спрямовані на розвиток і продаж виробів та послуг екологічного призначення.

Вироби та послуги екологічного призначення є однією з форм наукоємних та інформацієємних товарів, про які йшлося в попередньому пункті. Головною особливістю цього напрямку є те, що в ньому поєднується одразу кілька видів цілей, а саме:

а) виробництво засобів, спрямованих на ті чи інші форми пом'якшення екологічного тиску на довкілля;

б) реструктуризація економіки шляхом заміщення «важких» (матеріаломістких та енергоємних) видів первинної переробки природних ресурсів секторами економіки, що спеціалізуються на виробництві продукції (виробів і послуг) кінцевогоспоживання;

в) вирішується питання забезпечення інвестиційними джере­лами, адже екологічно спрямовані вироби та послуги - перш за все товар на продаж, за який має розраховуватися спожи­вач, а не природоохоронні засоби, використання яких має значною мірою субсидіювати держава.

Хоча серед товарів екологічного призначення значну частку складають вироби саме природоохоронного призначення, поняття «товар екологічного призначення» і «природоохоронний засіб» принципово відрізняються своїм економічним змістом. Товар -це перш за все засіб отримання прибутку, отже одночасно і дже­рело інвестицій. При експорті товару це є зовнішнім джерелом інвестицій (що надзвичайно важливо).