12.2 Матеріали для самостійного вивчення за темою „Торговельні механізми національного екологічного захисту”

Підходи до екологізації торговельної діяльності підприємства

Важливою складовою екологізації виробничої діяльності суб'єктів господарювання мають бути процеси ціноутворення на засоби виробництва та результати діяльності суб'єктів господарюван­ня. Ціна на виробничий засіб має обґрунтовуватися, виходячи з комплексу суто економічних та екологічних чинників, що ви­никають у сферах виробництва та споживання продукції.

Прибуток (П), який отримує виробництво за весь термін використання даного засобу виробництва, можна виразити фор­муллою

П = (А ∙ цт -3 – У ) ∙ Т - К, (1)

де А - річний обсяг продукції, який може бути вироблений і реалі­зований за допомогою засобу виробництва, одиниць/рік); цт - ціна, за якою може бути реалізована споживачеві одиниця виробленої продукції, грн/одиницю; У - екологічна складова виробничих витрат (витрати на запобігання збитків, екологічні збори тощо), грн/рік;

Т - період, протягом якого може використовуватися спо­живачем даний виріб, рік;

К - капіталовкладення, грн (у нашому випадку К = Ц3/в, тобто дорівнює ціні засобу виробництва); 3 -річні експлуатаційні (поточні) витрати, грн/рік.

Тоді ціну засобу виробництва можна визначити, як:

Цз/в = (А ∙ цт -3 – У) ∙ Т- П. (2)

Перша складова правої частини даного виразу є не що інше, як еколого-економічний ефект (Е) від використання даного за­собу виробництва (тобто Е = (А ∙ цт -3 – У) ∙ Т'). З урахуванням усього вищезазначеного можна сформулювати концепцію фор­мування ціни на даний засіб виробництва:

Ц3/В = Е - П. (3)

При цьому екологічна спроможність даного засобу виробни­цтва відбивається через дві складові: екологічні витрати вироб­ника (У) та екологічні споживчі характеристики готової про­дукції (виготовленої за допомогою засобу виробництва), які впли­вають на ціну (цт).

На основі вищезазначеного можуть бути сформульовані прин­ципові напрями підвищення еколого-економічної ефективності використання засобів виробництва за участю дії торгових меха­нізмів:

• зменшення собівартості виготовлення засобу виробництва при збереженні або навіть поліпшенні його функцій та хара­ктеристик продукції, яка буде виготовлятися на цьому за­собі (включаючи її екологічні параметри); це дозволить зни­зити ціну (Ц3/в) до рівня, який відповідає дійсному значен­ню ефекту;

• удосконалення засобу виробництва (підвищення продукти­вності, якості, довговічності, екологічних та експлуатацій­них характеристик тощо);

• оптимізація схем споживання продукту; виробник засобу виробництва разом зі споживачем і трейдером продукції пра­цює над поліпшенням експлуатаційних характеристик товарів шляхом удосконалення методів споживання; у на­званий консорціум мають включатися також проектні та науково-дослідні інститути, громадські організації.

У загальному вигляді принципова схема реалізації торговельних механізмів екологічного захисту на макроекономічному і територіальному рівнях, яка базується на принципі врахування «залишеного» та «надбаного» еколого-економічного ефекту, представлена на рис. 1.

Економічний суб'єкт, купуючи продукцію (товар, послугу), разом з нею набуває всі ефекти, пов'язані з її використанням (споживанням). Наприклад, купуючи сировину для виробницт­ва мінеральних добрив, виробник придбає подальші еколого-економічні ефекти, які матимуть місце при виробництві і спо­живанні готових мінеральних добрив, а також при зберіганні, утилізації і переробці відходів основного виробництва.

Таким чином, у системі взаємостосунків «продавець - поку­пець», ефекти, які виникають на різних стадіях життєвого ци­клу товару, впливають на рівень добробуту відповідної сторони торгової операції: як один, так і інший мають бути готові поне­сти і одержати певні витрати і прибуток від використання това­ру на відповідній технологічній стадії.

У зв'язку з цим для економічного суб'єкта стає вигідним придбавати товари з високим ступенем технологічної переробки для зменшення екодеструктивних ефектів споживання і утилі­зації. Навіть якщо продукт і вироблений експортером з дотриманням екологічних норм, його використання імпортером може мати досить негативний вплив на довкілля (рис. 2).

Основними рекомендаціями щодо підвищення еколого-економічної ефективності торгово-виробничої діяльності суб'єкта господарювання можуть бути такі:

• диференціація товару за якістю та номенклатурою із відпо­відною диверсифікацією цін;

• модернізація основного технологічного обладнання;

• удосконалення структури управління виробництвом, поста­чанням і збутом;

• синхронізація в часі обсягів виробництва продукції з обся­гом попиту, який постійно змінюється в часі протягом року; останнє особливо важливо через швидке падіння кондиції товарів (зменшення їх споживчих та екологічних характе­ристик);

• поширення та поглиблення функцій трейдерів з метою еко­лого-економічного удосконалення схем споживання.

Рис.1. Технологічний цикл виробництва і рециркуляції

Рис.2. Макроекономічна модель формування торгових механізмів екологічногозахисту

і – стадія технологічного процесу, на якій відбувся продаж, п – кількість умовних стадій у життєвому циклі товару(ЖЦТ); Ді – дохід від використання продукту на відповідній стадії ЖЦТ(і-й або п – і-й), грошові одиниці; Зі – витрати на використання товару на відповідній стадії ЖЦТ, грошові одиниці; Уі – екологічні витрати (збитки) на відповідній стадії ЖЦТ, грошові одиниці.