Тема 2.6. Молодь як об'єкт соціальної роботи

 

Мета: Дати загальні поняття про молодіжну політику в Україні, про дієву допомогу та підтримку молоді з боку держави. Розкрити зміст основних напрямків соціальної роботи та функції соціальних працівників в процесі адаптації, соціалізації молоді в суспільстві. З'ясувати сутність понять форми, методи, засоби роботи соціального педагога з молоддю.

Навчально-методичний матеріал

Готуючись до заняття, необхідно ознайомитися з державними документами, відповідно до яких здійснюється державна молодіжна політика в Україні, та вивчити їх основні положення.

Слід також розкрити мету, завдання та основні проблеми соціальної роботи в галузі молодіжної політики, аналізуючи останні, пов'язати їх із напрямками соціально-педагогічної роботи з молоддю.

Варто зосередити увагу на поняттях форми, методи, прийоми, засоби роботи соціальних працівників, з'ясувати як вони реалізуються в практичній діяльності соціального педагога.

Проблеми молоді та державна молодіжна політика

Одним із основних показників рівня розвитку держави і суспільства є стан молоді в країні та місце молодіжної політики в системі цінностей суспільного розвитку. Молодь – майбутнє нашої держави, від якості її людського потенціалу залежить доля України. Сьогодні ця категорія населення потребує постійного захисту, допомоги і підтримки з боку держави і суспільства. Така діяльність пов'язана не лише із забезпеченням її матеріального добробуту, не враховуючи, що головне полягає у вихованні правової, громадянської, економічної, культурної, моральної свідомості молоді, реалізації її багатого творчого потенціалу.

У відповідності до Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” створено систему соціальних служб для молоді, яка протягом п'яти років виконує державні завдання в галузі молодіжної політики. Сукупність соціальних закладів, утворених відповідно до нормативних актів, становить трирівневу систему центрів соціальних служб для молоді – державного, регіонального, місцевого рівнів, що являють собою різні формування (методичні кабінети, експериментальні майданчики, школи передового досвіду); спеціалізовані служби (центри молоді, групи ризику, молодіжні біржі зайнятості, телефони довіри, недільні школи для дітей-інвалідів тощо). Така розгалужена система соціальної допомоги, захисту і підтримки молоді різних категорій діє в Україні сьогодні.

Отже, поле діяльності соціального педагога з молоддю багатоаспектне. Визначимо основні напрямки роботи соціального педагога з молоддю:

- профорієнтаційна робота з молоддю;

- профілактична робота серед молоді (профілактика ВІЛ-інфекції, СНІДу, вживання наркотиків та психоактивних речовин серед підлітків та молоді);

- працевлаштування молоді;

- організація діяльності трудових об'єднань молоді України;

- робота з призовною молоддю, військовозобов'язаними;

- соціально-педагогічна робота з волонтерами;

- соціально-педагогічна робота з молодими сім'ями;

- соціальна робота з молодими жінками;

- підготовка молоді до сімейного життя;

- змістовне дозвілля молоді та ін.

Розглянемо зміст деяких напрямків роботи соціального педагога з молоддю.

Проблема працевлаштування комплексна й глобальна. Саме безробіття призводить до зростання криміналізації, кількості скоєних молоддю злочинів, люмпенізації населення, втрати молодою особою адаптаційних можливостей до життя, що викликає соціальну апатію, психологічну і політичну інертність молоді, спричиняє суїцид. Згідно з дослідженнями американських соціологів, підвищення лише на 1% рівня безробіття призводить до зростання числа самогубств на 4%, вбивств – на 5,75%, до збільшення числа пацієнтів психіатричних клінік на 4%. Виїзд працездатного населення за межі країни – ще один із негативних наслідків безробіття, що призводить до інтелектуального зубожіння нації.

Допомогою у вирішенні цих питань може стати, по-перше, надання соціально-психологічної та юридичної допомоги, яка ґрунтується на виконанні соціальними працівниками таких нормативно-законодавчих документів:

- Закону України “Про зайнятість населення”;

- Закону України “Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді України”, “Державної програми зайнятості населення” 1997–2000 рр.;

- Національної програми “Діти України”;

- Указу Президента України від 06.10.1999 р. “Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді”;

- Постанови Кабінету Міністрів України № 1059 від 18.06.1999 р. “Про стан реалізації державної молодіжної політики”.

Формами та методами роботи стали:

1. Інформаційна допомога: формування, складання спеціальних банків даних про навчальні заклади, умови навчання в них, про пільгові категорії молоді, надання інформації про можливості підвищення кваліфікації, перекваліфікації; телефонне інформування (прямі лінії), співпраця із засобами масової інформації; видання рекламних інформаційно-довідкових матеріалів.

2. Профорієнтаційна робота: лекції, бесіди, індивідуальна, групова допомога в отриманні достатньої інформації про обрану професію (“Основи профорієнтації”, “Молодь на ринку праці”), тестування, анкетування, соціально-психологічні тренінги.

3. Сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості молоді. Щорічно безробіття має тенденцію до зростання і містить в собі ряд соціальних проблем. Аналіз статистичних даних свідчить про те, що тільки в Україні протягом 1999 року рівень безробіття виріс з 3,5% до 4,3% і становить 1 204 597 чол. Армія незайнятих молодих людей, а чисельність таких у 1999 році складала 374 589 чол., що становить 31,1% від загальної чисельності безробітних, викликає, з одного боку, занепокоєння, а з іншого – пошук шляхів, вжиття заходів з метою забезпечення продуктивної зайнятості молоді, соціального захисту неповнолітніх, молоді, інвалідів, сиріт, випускників загальноосвітніх шкіл та вищих навчальних закладів, а також жінок, які виховують дітей до 6 років.

Станом на 01.01.2000 р. статус безробітного мають 8984 чол. віком до 18 років, 213 чол. віком до 16 років.

Гостро постали такі проблеми:

1. Працевлаштування випускників загальноосвітніх шкіл та профтехучилищ, які не отримали направлення на роботу. Попит на працівників, що не мають спеціальності або досвіду роботи, зменшується, адже скорочується кількість робочих місць.

2. Працевлаштування вчителів, вихователів у дитячих дошкільних закладах.

3. Неповна зайнятість працівників села.

4. Прискореними темпами звільняються з підприємств та організацій жінки. Показник рівня безробіття серед жінок перевищує чоловічий і становить 5,5% (серед чоловіків 3,17 %). Пошук привабливого місця роботи в межах тіньової економіки найчастіше обертається для жінок поверненням до тенет “білого рабства”.

Методи роботи соціального педагога із молоддю:

1. Анкетування, тестування, опитування.

2. Лекції, бесіди, диспути, зустрічі, конференції, семінари, телефонне інформування.

3. Організації й проведення клубних об'єднань.

4. Патронажне обслуговування, рейди-перевірки.

5. Тимчасове працевлаштування.

6. Волонтерський рух.

7. Підготовка і розповсюдження інформаційних листівок, методичних розробок.

8. Робота із засобами масової інформації.

Гострою в нашій країні стала проблема погіршення здоров'я дівчат і жінок. Так, в Україні понад 93 тис. жінок-інвалідів і їхня кількість зростає. Тільки 3 млн. жінок загинули через вагітність і пологи, щорічно в репродуктивний вік вступає 12–14 тис. дівчаток з тяжкою соматичною патологією, яка в майбутньому впливає на вагітність і пологи; високий рівень абортів у країни, але особливо насторожує той факт, що кожен рік реєструється майже 300 абортів серед дівчаток до 14 років.

Одним із негативних явищ є зростання сексуальної експлуатації молодих жінок, як результат – збільшення кількості венеричних хвороб, захворювання на СНІД.

Насильство щодо дівчат та жінок є дуже актуальною проблемою. Дані соціологічних опитувань доводять, що 12% опитуваних молодих жінок стають жертвами фізичного й психологічного насильства. Зростає кількість злочинів, які скоїли жінки. Так, у деяких регіонах України цей показник зріс до 10% від загального рівня злочинності.

Всі ці проблеми й показники є індикатором неблагополуччя в державі. Дівчата і молоді жінки, які за соціологічними даними, становлять більше 54% населення своєї вікової категорії, відчувають подвійний тягар жіночих і молодіжних проблем.

Робота соціального працівника, соціального педагога з молоддю (і особливо дівчатами) – один із важливих напрямків. Ця робота базується на таких нормативно-законодавчих актах:

- Конституція України (ст.24);

- Галузева програма поліпшення становища жінок, сімей, охорони материнства й дитинства;

- Постанови Кабінету Міністрів від 08.09.1997 № 993 “Про затвердження національного плану дій на 1997-2000 роки щодо поліпшення становища жінок і підвищення їх ролі в суспільстві”.

Соціальні педагоги в своїй роботі з жіночою молоддю використовують різні форми і методи роботи:

- індивідуальні, групові, масові;

- курси лекцій за темами: “Дівчина, жінка, мати”, “Вплив тимчасових статевих зв'язків на психіку дівчини-підлітка”, “Фізіологічні та психологічні особливості дівчини-підлітка”, “Статеве дозрівання і гігієна жінки”, “Статеві відносини та методи запобігання вагітності”, “Конфлікти та шляхи управління ними”, “Професійне самовизначення, торгівля жінками” та ін.

До проведення лекцій залучаються спеціалісти (лікарі, гінекологи, психологи, педагоги), які проводять:

- семінари-практикуми з проблем;

- круглі столи (“Про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок”);

- семінари-дискусії (“Жінка і наука”);

- конференції (“Біле рабство”);

- тренінги з питань правового захисту жінок; психологічного захисту тощо;

- конкурси (“Юна мама”, “Міс молодість”, “Міс чарівність”);

- культурно-масові заходи з нагоди 8 Березня, Міжнародного дня сім'ї, Дня Матері тощо.

Проблеми, які висуває сучасне життя вимагає визначення пріоритетних напрямків у роботі соціального педагога з жіночою молоддю з метою їх вирішення.

Як відомо, армія є віддзеркаленням всіх соціальних відносин, які існують у державі. Складні процеси, що відбуваються в суспільстві, породжують негативні явища в армійському середовищі, наслідком чого є непопулярність, непрестижність військової служби серед молоді.

Згідно зі статтею 15 Закону України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу” на стройову військову службу в мирний час призиваються громадяни, придатні до неї за станом здоров'я та за віком 18 років.

Вік людини – 18-20 років за висновками психолого-педагогічних досліджень, вважається найскладнішим у плані соціалізації особистості. Саме цей вік характеризується завершенням фізичного дозрівання; набуттям молодою особою соціального та професійного досвіду; кризою адаптації до нових умов середовища.

Підвищення відповідальності, надмірне психологічне й фізичне навантаження, дисциплінарні вимоги ведуть до виникнення стресів, підвищення тривожності, психопатичних, невротичних, соматичних розладів, депресій, суїцидів, агресій, схильності до девіантної поведінки і т. ін. Це, безперечно, зазначається на соціалізації особистості, стає перепоною в адаптації молодої людини, що є важливою проблемою для неї. Складні явища військового життя (специфіка служби, дідівщина, економічні, психологічні проблеми) ведуть до втрати адаптаційних можливостей і до люмпенізації, маргіналізації, пауперизації, криміналізації.

Тому діяльність соціального педагога з військово-патріотичного виховання молоді, підготовка до служби у Збройних Силах, з питань соціальної адаптації до служби є актуальною в наш час.

Ця діяльність соціального педагога передбачає такі різновиди:

- дослідницька діяльність (щодо старшокласників-допризовників);

- організаційна діяльність (створення клубів, проведення семінарів);

- інформаційна діяльність (створення інформаційних матеріалів);

- соціально-профілактична діяльність (лекції, тренінги, консультації);

- соціальний патронаж (проведення вечорів, фестивалів, зустрічей з військовослужбовцями);

- соціальна реабілітація (створення реабілітаційного центру, пункту).

Серед форм індивідуальної роботи можна назвати консультації, “пошту довіри”, “телефон довіри”, індивідуально-консультативні зустрічі.

 

Інформація про молодіжні організації української молоді

Пласт – молодіжна скаутська організація України, яку заснували у 1911–1912 роках проф. Олександр Тисовський, Петро Франко, Іван Чмола та інші українські діячі. Пласт мав за зразок скаутинг та пристосував його до специфічних умов українського життя.

Мета Пласту – сприяти всебічному, патріотичному вихованню та самовихованню української молоді, формувати свідомих, відповідальних громадян суспільства. Пласт складається з дітей 6-11 років, дівчат і хлопців 11-18 років та осіб до 30 років.

Соціально-педагогічна діяльність організації спрямована на виховання активності, організаторських здібностей, відповідальності за виконання завдань, вміння відстоювати свою думку та ін.