Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
мод мет р-ки (перероблено - 23.10.2010).doc
Скачиваний:
48
Добавлен:
14.11.2019
Размер:
5.32 Mб
Скачать

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

Завдання 1

Виписати рецепти і провести їх фармакотерапевтичний аналіз (вказати групову належність, показання для застосування, можливі ускладнення):

Кортикотропін для ін’єкцій

Окситоцин для ін’єкцій

Десмопресин в назальних краплях

L-тироксин в таблетках

Мерказоліл в таблетках

Інсулін для ін’єкцій

Глібенкламід в таблетках

Метформін в таблетках

Завдання 2

Озна­йо­ми­ти­ся із пре­па­ра­та­ми уч­бо­вої ко­ле­к­ції по те­мі, ви­зна­чи­ти їх при­на­ле­ж­ність до фа­р­ма­ко­ло­гі­ч­ної гру­пи і по­ка­зан­ня до ви­ко­ри­с­тан­ня.

За­вдан­ня 3

Об­ґру­н­ту­ва­ти ви­бір пре­па­ра­та, йо­го лі­кар­сь­ку фо­р­му, до­зу­ван­ня, кон­це­н­т­ра­цію і шлях вве­ден­ня:

  • го­р­мо­на­ль­ний пре­па­рат для сти­му­ля­ції го­р­мо­нів ко­ри над­ни­р­ко­вих за­лоз;

  • го­р­мо­на­ль­ний пре­па­рат для лі­ку­ван­ня не­цу­к­ро­во­го ді­а­бе­ту;

  • го­р­мо­но­п­ре­па­рат для при­ско­рен­ня по­ло­го­вої ді­я­ль­но­с­ті при слаб­ких пе­ре­ймах;

  • за­сіб для лі­ку­ван­ня мі­к­се­де­ми ;

  • за­сіб для лі­ку­ван­ня ти­ре­ото­кси­ко­зу;

  • го­р­мо­на­ль­ний гі­по­глі­ке­мі­ч­ний пре­па­рат шви­д­кої і ко­ро­т­ко­ча­с­ної дії;

  • пре­па­рат для лі­ку­ван­ня цу­к­ро­во­го ді­а­бе­ту І типу — ін­су­лін-­за­леж­но­го цу­к­ро­во­го ді­а­бе­ту;

  • пре­па­рат для лі­ку­ван­ня цу­к­ро­во­го ді­а­бе­ту ІІ типу — ін­су­лін-­не­за­ле­ж­но­го цу­к­ро­во­го ді­а­бе­ту;

  • си­н­те­ти­ч­ний гі­по­глі­ке­мі­ч­ний пре­па­рат, по­хі­д­ний су­ль­фо­ні­л­се­чо­ви­ни

  • пре­па­рат гі­по­глі­ке­мі­ч­ної дії з гру­пи бі­гу­а­ні­дів .

Зміст те­ми:

Го­р­мо­на­ль­ні пре­па­ра­ти — це ре­чо­ви­ни, які отри­му­ють із за­лоз вну­т­рі­шньої се­к­ре­ції, або їх си­н­те­ти­ч­ні за­мін­ни­ки, що спе­ци­фі­ч­но впли­ва­ють на об­мін ре­чо­вин і ре­гу­лю­ють рі­з­но­ма­ні­т­ні фу­н­к­ції ор­га­ні­з­му. Про­ти­го­р­мо­на­ль­ні за­со­би — це хі­мі­ч­ні ре­чо­ви­ни, які га­ль­му­ють утво­рен­ня чи ви­ді­лен­ня го­р­мо­нів або всту­па­ють з ни­ми у кон­ку­ре­н­т­ні зв'я­з­ки.

Крім ен­до­крин­них за­лоз є ен­до­крин­ні клі­ти­ни, що си­н­те­зу­ють го­р­мо­ни (на­при­клад, АР­UD-­клі­ти­ни, або клі­ти­ни АР­UD-­си­с­те­ми), які мі­с­тять­ся в ба­га­тьох ор­га­нах, у то­му чи­с­лі в ор­га­нах іму­н­ної си­с­те­ми, де во­ни ре­гу­лю­ють ви­ни­к­нен­ня і роз­ви­ток іму­н­них ре­а­к­цій.

Хі­мі­ч­на спі­ль­ність не­р­во­вої, ен­до­крин­ної та іму­н­ної си­с­тем за­без­пе­чує то­н­ку ре­гу­ля­цію го­мео­ста­зу ор­га­ні­з­му.

За­ло­зи вну­т­рі­шньої се­к­ре­ції ра­зом з не­р­во­вою си­с­те­мою ство­рю­ють скла­д­ний ней­ро­ен­до­крин­ний ком­плекс, який скла­да­єть­ся з п'я­ти вза­є­мо­ді­ю­чих рі­в­нів: ор­га­нів-­мі­ше­ней; ен­до­крин­них за­лоз; гі­по­фі­за; гі­по­та­ла­му­са; по­за­гі­по­та­ла­му­с­них чин­ни­ків. Го­р­мо­ни й ен­до­крин­ні за­ло­зи, які їх ви­ро­б­ля­ють, ті­с­но по­в'я­за­ні у єди­ну си­с­те­му ме­ха­ні­з­ма­ми пря­мо­го і зво­ро­т­но­го зв'я­з­ку. Си­г­на­ли для при­ве­ден­ня фу­н­к­ції тка­нин і ор­га­нів у від­по­ві­д­ність з фі­зі­о­ло­гі­ч­ни­ми по­тре­ба­ми ор­га­ні­з­му, над­хо­дя­чи до ви­щих центрів ен­до­крин­ної си­с­те­ми шля­ха­ми зо­в­ні­ш­ньо­го і вну­т­рі­ш­ньо­го або ефе­к­то­р­но-­ме­та­бо­лі­т­но­го зво­ро­т­но­го зв'я­з­ку, при­гні­чу­ють або тим­ча­со­во при­пи­ня­ють ін­кре­то­р­ну фу­н­к­цію від­по­ві­д­них ен­до­крин­них за­лоз.

У не­йро­е­н­до­к­рин­но­му ком­пле­к­сі роз­рі­з­ня­ють три рі­в­ні ін­те­г­ра­ції: гі­по­та­ла­мус і епі­фіз, гі­по­фіз і ен­до­крин­ні за­ло­зи. По­се­ре­д­ни­ка­ми між пе­р­шим і дру­гим рі­в­ня­ми слу­жать ри­лі­зи­нг-­го­р­мо­ни та ін­гі­бі­то­р­ні фа­к­то­ри гі­по­та­ла­му­су, а дру­гий і тре­тій рі­в­ні по­в'я­за­ні тро­п­ни­ми го­р­мо­на­ми аде­но­гі­по­фі­зу.

Та­ким чи­ном, ней­ро­ен­до­крин­на си­с­те­ма за­без­пе­чує ре­гу­ля­цію, ко­ор­ди­на­цію та ін­те­г­ра­цію рі­з­но­ма­ні­т­них фу­н­к­цій ор­га­ні­з­му.

Бі­ль­шість го­р­мо­нів, які ви­ді­ля­ють­ся ен­до­крин­ни­ми за­ло­за­ми, над­хо­дять до пе­в­них ор­га­нів або тка­нин-­мі­ше­ней у зв'я­за­но­му з бі­л­ка­ми кро­ві ста­ні. При цьо­му бі­л­ки кро­ві ві­ді­гра­ють, го­ло­вним чи­ном транс­по­р­т­ну фу­н­к­ці­ю. Зв'я­за­ні з бі­л­ка­ми го­р­мо­ни є біо­ло­гі­ч­но не­ак­ти­в­ни­ми, тоб­то не спро­мо­ж­ни­ми зв'я­зу­ва­тись і ре­а­гу­ва­ти з від­по­ві­д­ни­ми ре­це­п­то­ра­ми. Для цьо­го го­р­мо­ни по­ви­нні ди­со­ці­ю­ва­ти із фра­к­ції, зв'я­за­ної з бі­л­ка­ми кро­ві.

Ва­ж­ли­вою умо­вою но­р­ма­ль­но­го фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня ен­до­крин­ної си­с­те­ми є стан тка­ни­ни-­мі­ше­ні, чу­т­ли­вої до впли­ву пе­в­но­го го­р­мо­ну. Зда­т­ність тка­ни­ни-­мі­ше­ні ре­а­гу­ва­ти на пе­в­ний го­р­мон ви­зна­ча­єть­ся на­яв­ні­с­тю в ній ре­це­п­то­рів, які здій­с­ню­ють вза­є­мо­дію з цим го­р­мо­ном. Змі­ни фу­н­к­ці­о­на­ль­но ре­це­п­то­р­но­го апа­ра­ту при­зво­дять до спе­ци­фі­ч­них па­то­ло­гі­ч­них змін.

Кла­си­фі­ка­ція го­р­мо­на­ль­них за­со­бів ґру­н­ту­єть­ся на їх­ній хі­мі­ч­ній бу­до­ві:

1) ре­чо­ви­ни бі­л­ко­вої стру­к­ту­ри — пре­па­ра­ти го­р­мо­нів гі­по­та­ла­му­са, гі­по­фі­за, при­щи­то­по­ді­б­ної та під­шлу­н­ко­вої за­лоз, каль­ци­то­нін;

  1. по­хі­д­ні амі­но­ки­с­лот — пре­па­ра­ти го­р­мо­нів щи­то­по­ді­б­ної та мо­з­ко­во­го ша­ру над­ни­р­ко­вих за­лоз;

  2. сте­ро­ї­д­ні спо­лу­ки і по­хі­д­ні жи­р­них ки­с­лот — пре­па­ра­ти ко­ри над­ни­р­ко­вих, ста­те­вих за­лоз, про­с­та­г­ла­н­ди­ни, ак­ти­в­на фо­р­ма каль­ци­фе­ро­лу — 1,25-ді­о­к­си­хо­ле­ка­ль­ци­фе­рол.

Бі­ль­шість го­р­мо­нів є ви­до­не­с­пе­ци­фі­ч­ни­ми і тіль­ки де­які ма­ють видо­ву спе­ци­фі­ч­ність, на­при­клад со­ма­то­тро­пін.

Го­р­мо­на­ль­ні пре­па­ра­ти за­сто­со­ву­ють для та­ких ви­дів лі­ку­ван­ня:

  1. за­мі­с­ної го­р­мо­но­те­ра­пії — рі­з­но­ви­ду те­ра­пії го­р­мо­на­ль­ни­ми за­со­ба­ми або їх си­н­те­ти­ч­ни­ми за­мін­ни­ка­ми у ви­па­д­ках не­до­ста­т­но­с­ті ен­до­крин­ної фу­н­к­ції (на­при­клад, за­сто­су­ван­ня ін­су­лі­ну у хво­рих на ін­су­лі­но­за­ле­ж­ний цу­к­ро­вий ді­а­бет);

  2. сти­му­лю­ю­чої (тро­п­ної) го­р­мо­но­те­ра­пії — те­ра­пії го­р­мо­на­ми або їх си­н­те­ти­ч­ни­ми ана­ло­га­ми (на­при­клад, ко­р­ти­ко­т­ро­пін при не­до­ста­т­но­с­ті ко­ри над­ни­р­ко­вих за­лоз), а та­кож си­н­те­ти­ч­ни­ми пре­па­ра­та­ми (на­при­клад, глі­бе­н­к­ла­мід зни­жує вміст глю­ко­зи в кро­ві, збу­джу­ю­чи В-клі­ти­ни пан­кре­а­ти­ч­них ос­т­рі­в­ців) при гі­по­фу­н­к­ції ен­до­крин­ної за­ло­зи;

  3. про­ти­го­р­мо­на­ль­ної те­ра­пії — те­ра­пії го­р­мо­на­ль­ни­ми пре­па­ра­та­ми або їх ана­ло­га­ми, яка гру­н­ту­єть­ся на прин­ци­пі не­га­ти­в­но­го зво­ро­т­но­го зв'я­з­ку (на­при­клад со­ма­то­ста­тин — ін­гі­бі­тор се­к­ре­ції со­ма­то­тро­пі­ну при гі­пер­фу­н­к­ції аде­но­гі­по­фі­за).

Крім то­го, го­р­мо­на­ль­ні пре­па­ра­ти ши­ро­ко за­сто­со­ву­ють при де­яких не­ен­до­к­рин­них за­хво­рю­ван­нях (фа­р­ма­ко­ди­на­мі­ч­на те­ра­пія). При цьо­му ви­ко­ри­с­то­ву­ють та­кі го­р­мо­на­ль­ні ефе­к­ти, як вплив на об­мін­ні, за­па­ль­ні, іму­но­ло­гі­ч­ні про­це­си, на за­га­ль­ний стан (на­при­клад про­ти­за­па­ль­ний, про-­ти­а­ле­р­гі­ч­ний ефект глю­ко­ко­р­ти­ко­ї­дів).

У ви­па­д­ках три­ва­ло­го за­сто­су­ван­ня го­р­мо­на­ль­них пре­па­ра­тів мо­же по­ру­шу­ва­тись стру­к­ту­ра і фу­н­к­ція від­по­ві­д­ної ен­до­крин­ної за­ло­зи. Як­що пе­ред­ча­с­но ра­п­то­во від­мі­ни­ти го­р­мо­на­ль­ний пре­па­рат, за­хво­рю­ван­ня мо­же від­ра­зу за­го­с­т­ри­тись (си­н­д­ром від­мі­ни). На го­р­мо­на­ль­ні пре­па­ра­ти бі­л­ко­вої стру­к­ту­ри мо­жуть утво­рю­ва­тись ан­ти­ті­ла, що рі­з­ко зме­н­шує їх фа­р­ма­ко­ло­гі­ч­ний ефект.

Гормони передньої долі гіпофізу

Гі­по­фіз скла­да­єть­ся з пе­ред­ньої ча­с­т­ки — аде­но­гі­по­фі­за, і за­д­ньої — ней­ро­гі­по­фі­за.

Ко­р­ти­ко­т­ро­пін утво­рю­єть­ся ба­зо­фі­ль­ни­ми ен­до­кри­но­ци­та­ми пе­ред­ньої ча­с­т­ки гі­по­фі­за. Це по­лі­пе­п­тид, який скла­да­єть­ся з 39 амі­но­кис­лот. Фі­зі­о­ло­гі­ч­ний ефект по­вні­с­тю за­без­пе­чу­єть­ся 1-24 амі­но­ки­с­ло­т­ни­ми за­ли­ш­ка­ми. Вза­є­мо­діє зі спе­ци­фі­ч­ни­ми ре­це­п­то­ра­ми на зо­в­ні­ш­ній по­ве­р­х­ні клі­тин­ної мем­бра­ни, ак­ти­вує зв'я­за­ну з ни­ми аде­ні­ла­т­ци­к­ла­зу, під­ви­щує вміст у клі­ти­нах цАМФ, що спри­яє пе­ре­тво­рен­ню хо­ле­с­те­ри­ну на кор­ти­ко­сте­ро­ї­ди.

Як пре­па­рат у ви­гля­ді по­ро­ш­ку для ін'є­к­цій ви­ко­ри­с­то­ву­ють ко­р­ти­ко­т­ро­пін, який отри­му­ють з гі­по­фі­за ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би, сви­ней і овець. Крім то­го, отри­ма­но си­н­те­ти­ч­ні пре­па­ра­ти по­дов­же­ної дії (те­т­ра­коз-­ак­т­рин, си­на­к­тен-­де­по),

Фа­р­ма­ко­кі­не­ти­ка. Ко­р­ти­ко­т­ро­пін руй­ну­єть­ся у тра­в­но­му ка­на­лі, то­му йо­го вво­дять па­ре­н­те­ра­ль­но. Пі­с­ля вве­ден­ня у ве­ну ма­к­си­ма­ль­ний ефект на­стає че­рез 1-2 год, три­ва­лість дії 6-8 год, то­му ін'є­к­ції по­вто­рю­ють 3-4 ра­зи на до­бу. Пре­па­рат по­дов­же­ної дії вво­дять раз на до­бу.

Фа­р­ма­ко­ди­на­мі­ка. Ко­р­ти­ко­т­ро­пін сти­му­лює фу­н­к­цію ко­ри над­ни­р­ко­вих за­лоз, під­ви­щує си­н­тез і се­к­ре­цію глю­ко­ко­р­ти­ко­с­те­ро­ї­д­них го­р­мо­нів, або глю­ко­ко­р­ти­ко­ї­дів (кор­ти­ко­сте­ро­ну, ко­р­ти­зо­ну), сте­ро­ї­д­них ан­д­ро­ген­них го­р­мо­нів. Збі­ль­шен­ня про­ду­к­ції глю­ко­ко­р­ти­ко­ї­дів впли­ває на об­мін ву­г­ле­во­дів, бі­лі­ків, жи­рів, мі­не­ра­ль­них ре­чо­вин. Зме­н­шу­єть­ся ви­ді­лен­ня ни­р­ка­ми на­трію, де­що збі­ль­шу­єть­ся ви­ді­лен­ня ка­лію, спо­сте­рі­га­єть­ся гі­пер­глі­ке­мія, глі­ко­зу­рія, сти­му­лю­єть­ся лі­по­ліз, збі­ль­шу­єть­ся се­к­ре­ція шлу­н­ко­во­го со­ку.

По­ка­зан­ня: сти­му­ля­ція ко­ри над­ни­р­ко­вих за­лоз при їх пе­р­вин­ній і вто­рин­ній гі­по­фу­н­к­ції; за­по­бі­ган­ня роз­ви­т­ку си­н­д­ро­му від­мі­ни пі­с­ля три­ва­ло­го лі­ку­ван­ня кор­ти­ко­сте­ро­ї­да­ми; як про­ти­але­р­гі­ч­ний і про­ти­за­па­ль­ний за­сіб при ре­в­ма­ти­з­мі, бро­н­хі­а­ль­ній ас­т­мі, по­да­г­рі, го­с­т­рій лей­ке­мії, ек­зе­мі, де­р­ма­ти­ті; іму­но­де­п­ре­сант; тра­в­ми че­ре­па, по­ру­шен­ня мо­з­ко­во­го кро­во­обі­гу, хо­рея, па­р­кі­н­со­нізм (на ос­но­ві йо­го не­спе­ци­фі­ч­ної дії); ді­а­г­но­с­ти­ка фу­н­к­ції ко­ри над­ни­р­ко­вих за­лоз (про­ба То­р­на).

Ти­ро­т­ро­пін — це скла­д­ний бі­лок глі­ко­п­ро­те­їд, який про­ду­ку­єть­ся ба­зо­фі­ль­ни­ми ен­до­кри­но­ци­та­ми аде­но­гі­по­фі­за, а са­ме ти­ро­т­ро­ф­ни­ми ен­до­кри­но­ци­та­ми. Йо­го біо­си­н­тез ін­ду­ку­єть­ся ти­ро­лі­бе­ри­ном, а біо­ло­гі­ч­на дія по­ля­гає в ак­ти­ві­за­ції біо­си­н­те­зу і се­к­ре­ції ти­ро­ї­д­них го­р­мо­нів. Мо­ле­ку­ла ти­ро­т­ро­пі­ну ко­н­та­к­тує зі спе­ци­фі­ч­ним ре­це­п­то­ром ти­ро­ци­тів (клі­тин фо­лі­ку­ля­р­но­го епі­те­лію) щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи, що зу­мо­в­лює ак­ти­ва­цію аде­ні­ла­т­ци­к­ла­зи, під­ви­ще­не утво­рен­ня цАМФ, ак­ти­ва­цію остан­нім протеї­н­кі­наз, біо­си­н­тез ти­ро­ї­д­них го­р­мо­нів, під­ви­щен­ня об­мі­ну ву­г­ле­во­дів, лі­пі­дів і бі­л­ків. Пе­ред­ня ча­с­т­ка гі­по­фі­за про­ду­кує та­кож го­на­до­т­ро­пі­ни (фо­лі­т­ро­пін, лю­т­ро­пін і про­ла­к­тин), які спе­ци­фі­ч­ної ста­те­вої ак­ти­в­но­с­ті не ма­ють.

Фо­лі­т­ро­пін сти­му­лює до­зрі­ван­ня у яє­ч­ни­ках фо­лі­ку­лів, се­к­ре­цію ес­т­ро­ге­нів і ову­ля­цію, в яє­ч­ках — роз­ви­ток сі­м'я­ви­ві­д­них ка­на­ль­ців і спе­р­ма­то­ге­нез. Лю­т­ро­пін сти­му­лює утво­рен­ня жо­в­то­го ті­ла і се­к­ре­цію про­ге­с­те­ро­ну, у чо­ло­ві­ків — фу­н­к­цію ін­тер­сти­ці­а­ль­них клі­тин і се­к­ре­цію те­с­то­с­те­ро­ну. Го­на­до­т­ро­пі­ни збі­ль­шу­ють ви­ді­лен­ня цАМФ. У кро­ві жі­нок рі­вень го­на­до­т­ро­пі­нів змі­ню­єть­ся ци­к­лі­ч­но.

Як пре­па­рат з фо­лі­ку­ло­с­ти­му­лю­ю­чою ак­ти­в­ні­с­тю ви­ко­ри­с­то­ву­ють го­на­до­т­ро­пін ме­но­па­у­з­ний, ви­ді­ле­ний із се­чі жі­нок у ме­но­па­у­зі. Пре­па­рат при­зна­ча­ють у ви­па­д­ках не­до­ста­т­но­с­ті роз­ви­т­ку фо­лі­ку­лів, не­до­ста­т­но­с­ті ес­т­ро­ге­нів, а та­кож гі­по­го­на­ди­з­му гі­по­та­ла­мо-­гі­по­фі­за­р­но­го ге­не­зу у чо­ло­ві­ків.

Як пре­па­рат з лю­те­ї­ні­зу­ю­чою ді­єю ви­ко­ри­с­то­ву­ють го­на­до­т­ро­пін хо­рі­о­ні­ч­ний (хо­рі­о­го­нін), який отри­му­ють із се­чі ва­гі­т­них жі­нок. Жі­н­кам при­зна­ча­ють пре­па­рат при по­ру­шен­нях ме­н­с­т­ру­а­ль­но­го ци­к­лу, без­плід­ді, чо­ло­ві­кам — у ви­па­д­ках гі­по­ге­ні­та­лі­з­му, ста­те­во­го ін­фа­н­ти­лі­з­му, кри­п­то­р­хі­з­му, а та­кож для ді­а­г­но­с­ти­ки пе­р­вин­но­го і вто­рин­но­го гі­по­го­на­ди­з­му.

Про­ла­к­тин— має бі­л­ко­ву стру­к­ту­ру. Як пре­па­рат про­ла­к­ти­ну ви­ко­ри­с­то­ву­ють ла­к­тин, який отри­му­ють з гі­по­фі­за ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би. При­зна­ча­ють при не­до­ста­т­ній ла­к­та­ції в пі­с­ля­по­ло­го­во­му пе­рі­оді. Вво­дять вну­т­рі­шньо­м'я­зо­во..

Ме­ла­но­т­ро­пін про­ду­ку­єть­ся про­мі­ж­ною ча­с­ти­ною аде­но­гі­по­фі­за, по­ліп­шує го­с­т­ро­ту зо­ру, ада­п­та­цію до те­м­но­ти, що зу­мо­в­ле­но йо­го сти­му­лю­ю­чим впли­вом на фо­то­ре­це­п­то­ри сі­т­кі­в­ки.

Як пре­па­рат за­сто­со­ву­ють ін­тер­ме­дин (отри­му­ють з гі­по­фі­за за­бій­ної ху­до­би).

Із за­д­ньої ча­с­т­ки гі­по­фі­за отри­му­ють го­р­мо­ни ва­зо­пре­син і ок­си­то­цин. їх си­н­тез здій­с­ню­єть­ся у яд­рах гі­по­та­ла­му­са, зві­д­ки во­ни над­хо­дять до за­д­ньої ча­с­т­ки гі­по­фі­за. Се­к­ре­ція ва­зо­пре­си­ну ре­гу­лю­єть­ся ос­мо­ре­це­п­то­ра­ми. Як лі­кар­сь­кі пре­па­ра­ти за­сто­со­ву­ють ва­зо­пре­син, йо­го си­н­те­ти­ч­ні за­мін­ни­ки, пі­ту­ї­т­рин, до яко­го вхо­дить ва­зо­пре­син і ок­си­то­цин.

Препарати гормонів щитовидної залози. Антитиреоїдні засоби:

Йо­до­вмі­с­ні го­р­мо­ни щи­то­ви­д­ної за­ло­зи (лі­во­обе­р­та­ль­ні) ти­ро­к­син і три­йо­д­ти­ро­нін си­н­те­зу­ють­ся з амі­но­ки­с­ло­ти ти­ро­зи­ну за уча­с­тю мо­ле­кул йо­ду. Всі ета­пи си­н­те­зу і ви­ді­лен­ня цих го­р­мо­нів у кров ко­н­т­ро­лю­ють­ся ти­ро­т­ро­пі­ном. У кро­ві ти­ро­ї­д­ні го­р­мо­ни ци­р­ку­лю­ють як у ві­ль­но­му, так і у зв'я­за­но­му ста­ні

До ти­ро­ї­д­них го­р­мо­на­ль­них пре­па­ра­тів на­ле­жать: три­йо­д­ти­ро­ні­ну гі­д­ро­хло­рид, ти­ро­ї­дин (по­ро­шок ви­су­ше­ної тка­ни­ни щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би та сви­ней) і ти­ро­к­син-­на­т­рій. Ви­ко­ри­с­то­ву­ють та­кож си­н­те­ти­ч­ні пре­па­ра­ти, які мі­с­тять ти­ро­к­син і три­и­о­д­ти­ро­нін, ти­ро­том, ти­ро­комб.

пре­па­рат не зав­жди мо­же за­без­пе­чи­ти аде­к­ва­т­ну дію на суб­клі­тин­ні про­це­си з по­ві­ль­ним пе­ре­бі­гом, мо­же ви­кли­ка­ти гі­пер­ти­роз, що об­ме­жує йо­го за­сто­су­ван­ня.

По­ка­зан­ня: гі­по­фу­н­к­ція щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи (кре­ти­нізм, мі­к­се­де­ма). При цьо­му най­ча­с­ті­ше при­зна­ча­ють L-ти­ро­к­син-­на­т­рій. Три­йо­д­ти­ро­ні­ну гі­д­ро­хло­рид при­зна­ча­ють тіль­ки у го­с­т­рих ви­па­д­ках (ко­ма у хво­рих на мі­к­се­де­му), у ра­зі по­ру­шен­ня кон­ве­р­сії ти­ро­к­си­ну на три­йо­д­ти­ро­нін, а та­кож з ді­а­г­но­с­ти­ч­ною ме­то­ю. Крім то­го, ці пре­па­ра­ти за­сто­со­ву­ють для при­гні­чен­ня се­к­ре­ції ти­ро­т­ро­пі­ну (ти­ро­ї­д­ний і ре­ци­ди­в­ний зоб), для фа­р­ма­ко­ди­на­мі­ч­но­го лі­ку­ван­ня (до­фа­мі­н­за­ле­ж­ний шок, го­с­т­ра не­до­ста­т­ність ни­рок).

Про­ти­по­ка­зан­ня: ти­ро­то­к­си­коз, цу­к­ро­вий ді­а­бет, за­га­ль­не ви­сна­жен­ня, тя­ж­кі фо­р­ми іше­мі­ч­ної хво­ро­би се­р­ця, зо­к­ре­ма ін­фаркт мі­о­ка­р­да, ак­ти­в­ний мі­о­ка­р­дит, не­ком­пе­н­со­ва­на не­до­ста­т­ність над­ни­р­ко­вих за­лоз.

По­бі­ч­на дія: під­ви­щен­ня збу­д­ли­во­с­ті не­р­во­вої си­с­те­ми, ін­со­м­нія, пі­т­ли­вість,та­хі­ка­р­дія, ари­т­мія се­р­ця, тре­мор, над­мі­р­не сху­д­нен­ня то­що.

Ан­ти­ти­рео­ї­д­ні за­со­би. Хво­рим з ти­ро-­то­к­си­ко­зом при­зна­ча­ють ан­ти­ти­ро­ї­д­ні за­со­би — ан­та­го­ні­с­ти го­р­мо­нів щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи. До них на­ле­жать пре­па­ра­ти йо­ду та ме­р­ка­зо­ліл.

Ме­ха­нізм дії пре­па­ра­тів йо­ду по­в'я­за­ний з при­гні­чен­ням про­ду­к­ції ти­ро­лі­бе­ри­ну і ти­ро­т­ро­пі­ну. Від­по­ві­д­но зни­жу­єть­ся про­ду­к­ція ти­ро­ї­д­них го­р­мо­нів, зме­н­шу­єть­ся об'­єм щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи. Ефект збе­рі­га­єть­ся 2-3 ти­ж­ні.

Ме­р­ка­зо­ліл — ан­ти­ти­ре­о­ї­д­ний пре­па­рат си­н­те­ти­ч­но­го по­хо­джен­ня. Га­ль­мує си­н­тез ти­ре­о­ї­д­них го­р­мо­нів при­гні­чен­ням ак­ти­в­но­с­ті фе­р­ме­н­т­них си­с­тем (пе­ро­к­си­даз), які бе­руть участь у цьо­му про­це­сі. Ме­р­ка­зо­ліл при­зна­ча­ють усе­ре­ди­ну.

По­бі­ч­на дія: лей­ко­пе­нія, аг­ра­ну­ло­ци­тоз, тром­бо­ци­то­пе­нія, але­р­гі­ч­ні ре­а­к­ції, ди­с­пе­п­си­ч­ні яви­ща, ура­жен­ня пе­чі­н­ки. Мо­ж­ли­вий зо­бо­ген­ний ефект — роз­ро­с­тан­ня і під­ви­щен­ня ва­с­ку­ля­ри­за­ції щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи, — по­в'я­за­ний з під­ви­щен­ням про­ду­к­ції ти­ро­т­ро­пі­ну (зво­ро­т­на ре­а­к­ція на зме­н­шен­ня кон­це­н­т­ра­ції в кро­ві ти­ро­ї­д­них го­р­мо­нів).

Каль­ци­то­нін — по­лі­пе­п­тид, який скла­да­єть­ся з 32 амі­но­ки­с­лот, про­ду­ку­єть­ся го­ло­вним чи­ном па­ра­фо­лі­ку­ля­р­ни­ми клі­ти­на­ми щи­то­по­ді­б­ної за­ло­зи, при­щит-­по­ді­б­них за­лоз, ти­му­са. Ці клі­ти­ни ду­же чу­т­ли­ві до рі­в­ня каль­цію в кро­ві і у від­по­відь на гі­пер­ка­ль­ці­є­мію се­к­ре­ту­ють каль­ци­то­нін. Се­к­ре­ція каль­ци­то­ні­ну по­си­лю­єть­ся, як­що в кро­ві під­ви­щу­єть­ся рі­вень фо­с­фо­ру.

Каль­ци­то­нін вхо­дить до скла­ду пре­па­ра­ту каль­ци­т­ри­ну, який отри­му­ють з щи­то­по­ді­б­них за­лоз сви­ней.

По­ка­зан­ня: де­фо­р­му­ю­ча ос­тео­ди­с­т­ро­фія (хво­ро­ба Пе­дже­та), гі­пер­ка­ль­ці­є­мія, гі­пер­ві­та­мі­ноз Б, не­ф­ро­ка­ль­ци­ноз, гі­пер­ка­ль­ці­у­рія, гі­пер­па­ра­ти­ро­ї­дизм, пе­ре­ло­ми кі­с­ток, па­ра­до­н­тоз, бро­н­хі­а­ль­на ас­т­ма, ін­то­к­си­ка­ція се­р­це­ви­ми глі­ко­зи­да­ми.

Про­ти­по­ка­зан­ня: гі­по­ка­ль­ці­є­мія, ва­гі­т­ність, пе­рі­од ла­к­та­ці­ї.

Препарати гормонів пара щитовидних залоз:

Па­ра­ти­рео­ї­дин — пре­па­рат го­р­мо­ну при­щи­то­по­ді­б­них за­лоз па­ра­ти­ри­ну (па­ра­т­го­р­мо­ну), який остан­нім ча­сом за­сто­со­ву­ють ду­же рі­д­ко, оскі­ль­ки є ефе­к­ти­в­ні­ші за­со­би, на­при­клад, фра­г­ме­н­ти па­ра­ти­ри­ну — те­ри­па­ра­тид та ін. Ре­гу­ля­ція про­ду­к­ції цьо­го го­р­мо­ну за­ле­жить від кі­ль­ко­с­ті Са2+ в кро­ві. Гі­по­фіз не впли­ває на си­н­тез па­ра­ти­ри­ну.

По­ка­зан­ня: гі­по­па­ра­ти­ре­оз, для за­по­бі­ган­ня те­та­нії у зв'я­з­ку з гі­по­ка­ль­ці­є­мі­єю (у го­с­т­рих ви­па­д­ках слід вну­т­рі­ш­ньо­вен­но вво­ди­ти пре­па­ра­ти каль­цію або їх ком­бі­на­цію з пре­па­ра­та­ми го­р­мо­нів при­щи­то­по­ді­б­них за­лоз).

Препарати гормонів підшлункової залози. Препарати інсуліну:

За хі­мі­ч­ною бу­до­вою ін­су­лін — це бі­лок, мо­ле­ку­ла яко­го скла­да­єть­ся з 51 амі­но­ки­с­ло­ти, що утво­рю­ють два по­лі­пе­п­ти­д­ні ла­н­цю­ги, з'єд­на­ні між со­бою дво­ма ди­су­ль­фі­д­ни­ми мі­с­т­ка­ми. У фі­зі­о­ло­гі­ч­ній ре­гу­ля­ції си­н­те­зу ін­су­лі­ну до­мі­ну­ю­чу роль ві­ді­грає кон­це­н­т­ра­ція глю­ко­зи в кро­ві. Про­ни­ка­ю­чи в 3-клі­ти­ни, глю­ко­за ме­та­бо-­лі­зу­єть­ся і спри­яє під­ви­щен­ню вну­т­рі­ш­ньо­клі­тин­но­го вмі­с­ту АТФ. Остан­ня, бло­ку­ю­чи АТФ-­за­ле­ж­ні ка­лі­є­ві ка­на­ли, ви­кли­кає де­по­ля­ри­за­цію клі­тин­ної мем­бра­ни. Це спри­яє про­ни­к­нен­ню в (3-клі­ти­ни йо­нів каль­цію (че­рез по­те­н­ці­а­л­за­ле­ж­ні каль­ці­є­ві ка­на­ли, які від­кри­ли­ся) і зві­ль­нен­ню ін­су­лі­ну шля­хом ек­зо­ци­то­зу. Крім то­го, на се­к­ре­цію ін­су­лі­ну впли­ва­ють амі­но­ки­с­ло­ти, ві­ль­ні жи­р­ні ки­с­ло­ти, глі­ко­ген, се­к­ре­тин, ав­то­но­м­на не­р­во­ва си­с­те­ма (сим­па­ти­ч­на не­р­во­ва си­с­те­ма має га­ль­мі­в­ний, а па­ра­си­м­па­ти­ч­на — сти­му­лю­ю­чий вплив).

Фа­р­ма­ко­ди­на­мі­ка. Дія ін­су­лі­ну спря­мо­ва­на на об­мін ву­г­ле­во­дів, бі­л­ків, жи­рів, мі­не­ра­лів. Го­ло­вне в дії ін­су­лі­ну — йо­го ре­гу­лю­ю­чий вплив на об­мін ву­г­ле­во­дів, зни­жен­ня вмі­с­ту глю­ко­зи в кро­ві. Це до­ся­га­єть­ся тим, що ін­су­лін спри­яє ак­ти­в­но­му транс­по­р­ту глю­ко­зи та де­яких ін­ших ге­к­соз, а та­кож пе­н­тоз че­рез клі­тин­ні мем­бра­ни та їх ути­лі­за­ції пе­чі­н­кою, м'я­зо­вою і жи­ро­вою тка­ни­на­ми. Ін­су­лін сти­му­лює глі­ко­ліз, ін­ду­кує си­н­тез фе­р­ме­н­тів глю­ко­кі­на­зи, фо­с­фо­ф­ру­к­то­кі­на­зи і пі­ру­ва­т­кі­на­зи, сти­му­лює пе­н­то­зо­фо­с­фа­т­ний цикл, ак­ти­ву­ю­чи глю­ко­зо-6-­фо­с­фа­т­де­гід-­ро­ге­на­зу, під­ви­щує си­н­тез глі­ко­ге­ну, ак­ти­ву­ю­чи глі­ко­ге­н­си­н­те­та­зу, ак­ти­в­ність якої зни­же­на у хво­рих на цу­к­ро­вий ді­а­бет. З ін­шо­го бо­ку, го­р­мон при­гні­чує глі­ко­ге­но­ліз (роз­кла­дан­ня глі­ко­ге­ну) та глі­ко­не­о­ге­нез.

Кла­си­фі­ка­ці­я. Су­час­ні пре­па­ра­ти ін­су­лі­ну рі­з­нять­ся між со­бою за шви­д­кі­с­тю і три­ва­лі­с­тю ді­ї. їх мо­ж­на роз­ді­ли­ти на та­кі гру­пи:

  1. Пре­па­ра­ти ін­су­лі­ну ко­ро­т­кої дії, або про­с­ті ін­су­лі­ни (мо­но­ін­су­лін МК ак­т­ра­під, ху­му­лін, хо­мо­рап та ін.) Зни­жен­ня рі­в­ня глю­ко­зи в кро­ві пі­с­ля їх вве­ден­ня по­чи­на­єть­ся че­рез 15-30 хв, ма­к­си­ма­ль­ний ефект спо­сте­рі­га­єть­ся че­рез 1,5-2 год, дія про­до­в­жу­єть­ся до 6-8 год.

  2. Пре­па­ра­ти ін­су­лі­ну по­дов­же­ної дії:

а) се­ре­д­ньої три­ва­ло­с­ті (по­ча­ток через 1,5-2 год, три­ва­лість 8-12 год) — су­спен­зія-­ін­су­лін-­се­мі­ле­н­те;

б) три­ва­лої дії (по­ча­ток че­рез 6 — 8 год., три­ва­лість 20-30 год.) — су­спен­зія-­ін­су­лін-­уль­т­ра­ле­н­те. Пре­па­ра­ти по­дов­же­ної дії вво­дять під­шкі­р­но або вну­т­рі­шньо­м'я­зо­во.

3. Ком­бі­но­ва­ні пре­па­ра­ти, що мі­с­тять у своє­му скла­ді ін­су­лін 1—2-ї груп, на­при­клад 25 % про­с­то­го ін­су­лі­ну і 75 % ін­сулі­ну-­уль­т­ра­ле­н­те.

Пре­па­ра­ти ін­су­лі­ну до­зу­ють­ся в оди­ни­цях дії (ОД). До­зу ін­су­лі­ну для ко­ж­но­го хво­ро­го під­би­ра­ють ін­ди­ві­ду­а­ль­но в умо­вах ста­ці­о­на­ру під по­стій­ним ко­н­т­ро­лем рі­в­ня глю­ко­зи в кро­ві й се­чі пі­с­ля при­зна­чен­ня пре­па­ра­ту (1 ОД го­р­мо­ну на 4-5 г глю­ко­зи, що ви­ді­ля­єть­ся з се­чею; то­ч­ні­ший ме­тод роз­ра­ху­н­ку — вра­ху­ван­ня рі­в­ня глі­ке­мії).

По­ка­зан­ня. Ін­су­лі­но­те­ра­пія аб­со­лю­т­но по­ка­за­на хво­рим на ін­су­лі­н­за­леж-­ний цу­к­ро­вий ді­а­бет. її слід по­чи­на­ти то­ді, ко­ли ді­є­та, но­р­ма­лі­за­ція ма­си ті­ла, фі­зи­ч­на ак­ти­в­ність і пе­ро­ра­ль­ні про­ти­ді­а­бе­ти­ч­ні пре­па­ра­ти не за­без­пе­чу­ють по­трі­б­но­го ефе­к­ту. Ін­су­лін за­сто­со­ву­ють під час ді­а­бе­ти­ч­ної ко­ми, а та­кож хво­рим на ді­а­бет будь-­яко­го ти­пу, як­що за­хво­рю­ван­ня су­про­во­джу­єть­ся ускла­д­нен­ня­ми (ке­то­а­ци­до­зом, при­єд­нан­ням ін­фе­к­ції, га­н­г­ре­ною то­що); для кра­що­го за­сво­єн­ня глю­ко­зи при за­хво­рю­ван­нях се­р­ця, пе­чі­н­ки, хі­ру­р­гі­ч­них опе­ра­ці­ях, у пі­с­ля­опе­ра­цій­но­му пе­рі­оді (по 5-10 ОД); для по­ліп­шен­ня ха­р­чу­ван­ня хво­рих, ви­сна­же­них три­ва­лою хво­ро­бою; у скла­ді по­ля­ри­зу­ю­чої су­мі­ші при за­хво­рю­ван­нях се­р­ця.

Про­ти­по­ка­зан­ня: за­хво­рю­ван­ня з гі­по­глі­ке­мі­єю, ге­па­тит, ци­роз пе­чі­н­ки, пан­кре­а­тит, гло­ме­ру­ло­не­ф­рит, ни­р­ко­во-­ка­м'я­на хво­ро­ба, ви­ра­з­ко­ва хво­ро­ба шлу­н­ка і два­на­дця­ти­па­лої ки­ш­ки, де­ко­м­пе­н­со­ва­ні ва­ди се­р­ця; для пре­па­ра­тів по­дов­же­ної дії — ко­ма­то­з­ні ста­ни, ін­фе­к­цій­ні за­хво­рю­ван­ня, в пе­рі­од хі­ру­р­гі­ч­но­го лі­ку­ван­ня хво­рих на цу­к­ро­вий ді­а­бет.

По­бі­ч­на дія: бо­лю­чість ін'є­к­цій, мі­с­це­ві за­па­ль­ні ре­а­к­ції (ін­фі­ль­т­ра­ти), але­р­гі­ч­ні ре­а­к­ці­ї.

Синтетичні проти діабетичні препарати:

За хі­мі­ч­ною стру­к­ту­рою роз­рі­з­ня­ють дві гру­пи си­н­те­ти­ч­них про­ти­ді­а­бе­ти­ч­них пре­па­ра­тів:

1. По­хі­д­ні су­ль­фо­ні­л­се­чо­ви­ни:

а) се­ре­д­ньої три­ва­ло­с­ті дії (8-24 год) — бу­та­мід (то­л­бу­та­мід), бу­ка­р­бан.

б) три­ва­лої дії (24-60 год) — хло­р­п­ро­па­мід, глі­бе­н­к­ла­мід (ма­ні­ніл), глі­к­ві­дон (глю­ре­норм), глі­к­ла­зид (ді­а­бе­тон).

  1. По­хі­д­ні гу­а­ні­ди­ну — бі­гу­а­ні­ду: бу­фо­р­мін (глі­бу­тид), ме­т­фо­р­мін (сі­о­фор) та ін.

  2. Рі­з­ні: ака­р­бо­за (глю­ко­бай), ізо­ди­бут.

Ма­те­рі­а­ли для са­мо­ко­н­т­ро­лю:

В за­ле­ж­но­с­ті від кон­к­ре­т­них ці­лей на­вчан­ня, спе­ци­фі­ки змі­с­ту ди­с­ци­п­лі­ни і да­ної те­ми, ка­фе­д­ра ви­рі­шує пи­тан­ня про рі­вень скла­д­но­с­ті й об’­єм ма­те­рі­а­лів для са­мо­ко­н­т­ро­лю сту­де­н­тів.

А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки):

1. Заповніть таблицю «Фармакологічна характеристика гормонопрепаратів білкової та пептидної структури»

Ендокринні залози

Гіпофіз

Щитовидна залоза

Прищитовидна

залоза

Підшлункова залоза

Аденогіпофіз

Нейрогіпофіз

Гормони

Гормональні препарати

Фармакологічні ефекти

Показання до застосування

2. Зазначте відповідний препарату механізм його антити­ре­оїдної дії

Механізм антити­ре­оїдної дії

Дийодтирозин

Мерказоліл

Калію перхлорат

Радіоактивний йод

Руйнує клітини фолікулів щитоподібної залози

Пригнічує синтез тиреоїдних гормонів щитоподібної залози

Порушує поглинання йоду щитовидною залозою

Пригнічує продукцію тиреотропного гормону передньої долі гіпофізу

3. Заповніть таблицю “Порівняльна характеристика препаратів інсуліну”

Препарат

Шлях введення

Початок дії

Максимум дії

Тривалість дії

Інсулін для ін’єкцій

Суспензія цинк-інсуліну

Інсулін-семіленте

Суспензія інсуліну-ультралонг

Суспензія-інсулін-ультраленте

Б. Задачі для самоконтролю:

За­да­ча 1

Хво­ро­му з ді­а­г­но­зом цу­к­ро­вий ді­а­бет II ти­пу ен­до­кри­но­лог при­зна­чив глі­бе­н­к­ла­мід. Який ос­но­в­ний ме­ха­нізм дії цьо­го за­со­бу? Вка­жіть мож­ли­ві по­бі­ч­ні ефе­к­ти пре­па­ра­ту.

За­да­ча 2

У 4-мі­ся­ч­ної ди­ти­ни яс­к­ра­во ви­ра­же­ні про­яви ра­хі­ту. Роз­ла­дів тра­в­лен­ня не від­мі­ча­є­ть­ся. Ди­ти­на ча­с­то бу­ває на со­н­ці. Про­тя­гом 2-х мі­ся­ців ди­ти­на отри­му­ва­ла ві­та­мін D3, од­нак про­яви ра­хі­ту не зме­н­ши­лись. По­ру­шен­ням си­н­те­зу якої ре­чо­ви­ни мо­ж­на по­яс­ни­ти роз­ви­ток ра­хі­ту у ці­єї ди­ти­ни ? Який пре­па­рат не­об­хід­но при­зна­чи­ти в да­но­му ви­па­д­ку? Від­по­відь об­гру­н­туй­те.

За­да­ча 3

Хво­рий по­ве­р­та­в­ся з по­лі­клі­ні­ки, де йо­му бу­ла про­ве­де­на чер­го­ва ін’є­к­ці­я. По до­ро­зі від­чув рі­з­ку сла­б­кість, з’яв­и­лось від­чут­тя го­ло­ду, пі­т­ли­вість і не­спо­кій. До­ма стан хво­ро­го по­гі­р­ши­в­ся. Ви­кли­ка­ли лі­ка­ря, який при огля­ді ви­явив втра­ту сві­до­мо­с­ті і су­до­ми. Шкі­ра хво­ро­го во­ло­га, об­лич­чя блі­де. По­яс­ни­ти сим­п­то­ми от­ру­єн­ня. При­зна­чи­ти за­хо­ди пер­шої до­по­мо­ги і лі­ку­ван­ня.

За­да­ча 4

При­ро­д­ний го­р­мо­но­п­ре­па­рат. При­зна­ча­ють для під­ви­щен­ня то­ну­су і ско­ро­тли­вої ак­ти­в­но­с­ті ма­т­ки, крім то­го – при ні­ч­но­му утри­ман­ні се­чі та не­цу­к­ро­во­му ді­а­бе­ті. Йо­го ак­ти­в­ність ста­н­да­р­ти­зу­ють біо­ло­гі­ч­ни­ми ме­то­да­ми.

Ви­зна­чіть пре­па­рат. На­звіть скла­до­ві ча­с­ти­ни пре­па­ра­ту. Яка фо­р­ма ви­пу­с­ку, шля­хи вве­ден­ня, мо­ж­ли­ві по­бі­ч­ні ефе­к­ти?

Література:

1. Фармакологія. (Чекман І.С., ТумановВ.А.. Горчакова Н.О. та ін.) – Київ. “Вища школа” 2001. – 518 с.

2. Скакун Н.П., Посохова К.А. Фармакологія. – 2003. – 740 с.

3. Харкевич Д.А. Фармакологія.-М: Медицина, 2005. – 550 с.

4. Машковський М.Д. Лекарственные средства. – 2005. – 1200 с.

5. Конспект лекцій з фармакології

6. Грига І.В. Курс фармакології. – Ужгород, “Ліра” – 2008. – 552 с.

7. Грига І.В. Тестові завдання по фармакології. – Ужгород. – 2005. – 112 с.