7.2 Методи планування фонду заробітної плати

Виділяють такі методи планування фонду заробітної плати: укрупнений; нормативний; детальний (поелементний).

7.2.1 Укрупнений метод планування

При плануванні фонду оплати праці укрупненим методом використовують такі його види: метод коригування базового фонду оплати праці; розрахунок за середньою заробітною платою; нормативний метод: прирістний та рівневий.

Укрупнений метод застосовується на стабільно працюючих підприємствах, де виробничі та економічні показники істотно не змінюються. Плановий фонд заробітної плати може розраховуватися виходячи з прямої заробітної плати (за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами), які коригуються на очікуваний індекс інфляції та коефіцієнт підвищення законодавчого розміру мінімальної заробітної плати. Усі інші елементи планового фонду об’єднують у коефіцієнт додаткової заробітної плати, який показує у скільки разів повний річний фонд оплати праці більше фонду прямої заробітної плати. Цей коефіцієнт розраховують за звітними даними.

У тих випадках, коли на підприємстві істотно змінюються обсяг виробництва й продуктивність праці, через це змінюється й чисельність працівників, плановий фонд заробітної плати може бути приблизно розрахованим виходячи з звітного фонду, скоригованого на показники зміни чисельності й середньої заробітної плати або зміни обсягу виробництва, продуктивності праці й середньої заробітної плати за формулами (метод коригування базового фонду оплати праці):

, або (7.1)

або

(7.2)

де ФОПпл – плановий фонд оплати праці, тис.грн; ФОП баз –фонд оплати праці звітного періоду (очікуваний ), тис. грн.; І_Ч, І _Q, І_ПП – індекси зміни за планом відповідно чисельності працівників, обсягу виробництва та продуктивності праці; – індекс середньої заробітної плати з урахуванням очікуваних інфляції та підвищення мінімальної законодавчо встановленої заробітної плати.

Недоліками цього методу є використання базового фонду оплати праці, який містить нераціональні виплати заробітної плати.

У перспективному й часто і поточному плануванні використовують розрахунок планового фонду на основі планової середньої заробітної плати одного працівника, помноженому на планову чисельність працівників (метод розрахунку за середньою заробітною платою). Порівняно з попереднім методом, цей метод точніше, бо ґрунтується на планових показниках.

Щоб отримати достовірний результат розрахунків необхідно, по-перше, під час зміни обсягів виробництва використовувати співставні ціни (наприклад, базового року), а по-друге, як можна точніше визначити зростання середньої заробітної плати.

7.2.2 Нормативний метод планування

За нормативного планування для визначення розміру планової величини фонду оплати праці може застосовуватися базо­вий фонд оплати, що склався у попередньому періоді (році) з урахуванням фактичних фінансових можливостей та нормативу його приросту. Згідно з Законом «Про оплату праці» в Україні в галузевих угодах повинні визначатися умови зростання фондів, оплати праці. Такими умовами можуть бути:

• зростання обсягів виробництва;

• зростання продуктивності праці;

• зниження витрат на одну гривню собівартості продукції тощо.

Норматив приросту цього фонду не може бути більшим од­ного відсотка за кожен відсоток зростання обсягів виробницт­ва, продуктивності праці або зниження витрат на 1 грн.продукції. При визначенні нормативів слід зауважити на необхідність одержання приросту обсягу продукції за рахунок підвищення продуктивності праці.

Механізм формування і регулювання фонду оплати на рівні підприємства визначається під час укладання колективного дого­вору. Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві може здійснюватися через установлення:

— нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати та продуктивності праці;

— нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати праці і обсягів продукції, робіт, послуг.

Розміри коштів на оплату праці визначаються на основі нор­мативів приросту за кожну одиницю показника, взятого для оцін­ки діяльності підприємства, або за нормативом на одиницю про­дукції у натуральному виразі.

Приріст фонду оплати праці доцільно ув'язувати не тільки з показниками, які характеризують обсяги виробництва, а й з осно­вними якісними показниками, зростанням продуктивності праці, зниженням витрат на одну гривню продукції.

Фонд оплати праці на основі нормативів його приросту об­числюється за формулою:

(7.3)

де ФОП_баз - фонд оплати праці у попередньому періоді;

Н₁ , Н₂ , Н₃ — нормативи приросту фонду оплати праці відпові­дно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на 1 грн. продукції;

Е₁, Е₂, Е₃ — відповідно приріст обсягів виробництва, продук­тивності праці, зниження витрат на 1 грн. продукції.

У тих випадках, коли структура продукції, що випускається, однорідна за своїм складом і має досить стійкий характер, що ви­ключає можливість різкої зміни частки у загальному обсязі зарплатоємних видів продукції, використо-вують рівневий норматив для розрахунку фонду оплати праці:

, (7.4)

де Нзп — норматив фонду оплати праці на одиницю продукції у натуральному виразі або на одиницю обсягу, прийнятого для об­числення продуктивності праці; Qпл — обсяг виробництва.

Рівневий норматив заробітної плати розраховують за формулою:

(7.5)

де ФОПбаз – базовий фонд оплати праці завідрахуванням недоцільних виплат, повязаних з відхиленням від нормальних умов праці, грн; Qбаз- обсяг виробництва у базовому періоді, грн; - плановий приріст відповідно середньої заробітної плати та продуктивності праці , %.