Тема 4. Механізм функціонування системи ств: організаційні аспекти

4. 1. Елементи механізму функціонування системи СТВ (поняття механізму, форми СТВ, рівні та види регулювання СТВ).

4.2. Методи регулювання СТВ (нормативно-правові, програмно-цільові, адміністративно-розпорядні, організаційно - упорядковані, договірні, єднально–арбітражні, партисипативні, суспільного регулювання).

4.3. Поняття соціального захисту (СЗ) та його основні напрямки в сфері праці (поняття СЗ у широкому і вузькому розумінні. СЗ як функціональна система: мета, принципи, функції і форми (соціальне страхування і соціальна допомога); СЗ як інституціональна система; соціальні гарантії).

4. 4. Якість трудового життя (ЯТЖ) і якість життя людей (ЯЖЛ) (Поняття ЯТЖ; умови, що забезпечують ЯТЖ; оцінка ЯТЖ працівником, підприємцем, суспільством. Поняття ЯЖЛ; структура понять та індикаторів ЯЖЛ у системі ООН і ОЕСР; соціальні світові стандарти; індекс розвитку людського потенціалу).

Література: [1]. [10]. [11]. [14, с. 92 – 102]. [15, с. 6,7,17-21]. [ 21, с. 177 – 178].

4.1. Механізм в економічній системі - це сукупність заходів і засобів впливу на суб’єкти соціально-трудових відносин з метою спрямування їх дій на реалізацію визначених соціально-економічних завдань розвитку суспільства, організації і окремого індивіда. Цей вплив чиниться через інтереси суб’єктів СТВ. На кожному рівні функціонує свій окремий механізм, але вони пов’язані між собою. Механізми нижчого рівня не можуть суперечити механізмам вищого рівня. Механізми всіх рівнів повинні охоплювати всі напрямки економічної і соціальної сфери відповідного рівня.

Основний принцип функціонування системи СТВ – законодавче забезпечення прав у соціально-трудовій сфері, визначення об’єктів, суб’єктів, порядку їх взаємодії, охоплення різних сфер взаємовідносин суб’єктів, а також контроль за виконанням цих прав.

У структурі механізму функціонування СТВ виділяють: форми СТВ; рівні і види регулювання СТВ; методи регулювання СТВ; соціальний захист.

СТВ як система має дві форми існування: фактичні та соціально-трудові правовідносини. Їх єдність виявляється в тому, що СТВ стають тим більше цивілізованими та ефективнішими, чим більшою мірою фактичні СТВ охоплені законодавчими та нормативними актами й регулюються ними в практичній діяльності, а національне законодавство в соціально-трудовій сфері відповідає нормам міжнародного трудового права.

Рівні та види регулювання СТВ наведені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1.

Рівні та види регулювання ств

Рівні регулювання	Види регулювання
	Державне (адміністративне)	Договірне
Національний	Акти законодавства	Генеральна угода й рішення національних органів соціального партнерства
Галузевий	Акти центральних органів виконавчої влади (Постанови, Розпорядження, Накази Кабінету Міністрів, Міністерства праці)	Галузева угода і рішення галузевих органів соціального партнерства
Територіальний	Державно-комунальне регу-лювання на основі рішень органів державної влади і місцевого самоуправління	Регіональна угода та рішення територіальних органів соціального партнерства.
Виробничий	Адміністративне регулювання через рішення власника або уповноваженого ним органа: накази, розпорядження, інструкції, кошторис ін.	Колективний договір, консультації, переговори.

4.2. Регулювання СТВ здійснюється різними методами. Виділяють такі їх групи:

1.Нормативно-правові методи, засновані на законах, а також на нормативних актах, указах, інструкціях, правилах різних державних комітетів, міністерств, відомств.

2.Программно-цільові методи. Сюди відносяться такі основні напрями: умови праці; соціальна політика; зайнятість; міграційна політика; демографічна політика (переважно на макрорівні).

3.Адміністративно-розпорядчі та організаційно–упорядковані (які діють переважно на рівні організації)

4.Договорні методи, їх сутність пов’язана з проведенням консультацій, переговорів між суб’єктами СТВ, укладанням договорів і угод на різних рівнях (Генеральна, галузева, територіальна угоди, колективний договір).

5.Методи єднально –- арбітражні, посередницькі. Їх мета – попередження трудових конфліктів, пом’якшення їх наслідків.

6.Партисипативні методи – використання сучасних методів і форм участі працівників в управлінні виробництвом, у прийнятті та реалізації організаційно-управлінських нововведень (у Наглядових Радах, Радах ветеранів, „кружках якості” та ін.).

7. Суспільне регулювання процесів формування й розвитку СТВ, що дозволяє зменшити негативні наслідки, неминучі під час таких значних суспільних перетворень.

4.3. Систему соціального захисту можна розглядати у широкому і вузькому смислі.

У широкому смислі – це система правових, соціально-економічних і політичних гарантій, що створюють умови для забезпечення засобами існування:

• працездатних громадян за рахунок їх особистого трудового вкладу, економічної самостійності й підприємництва;

• соціально-уразливих проверств населення – за рахунок держави, але не нижче встановленого законом прожиткового мінімуму.

У вузькому смислі, соціальний захист – це система законодавчих, соціально-економічних і морально-психологічних гарантій, засобів і заходів, завдяки яким створюються рівні для всіх членів суспільства умови, що перешкоджають шкідливому впливу середовища на людину і забезпечують гідну і соціально сприйнятливу якість їх життя.