Заняття 7 Тема 6. Ринок праці та його регулювання

1. Ринок праці, його сутність, зміст (поняття ринку праці; система відносин на ринку праці; сукупний попит; сукупна пропозиція; структура і елементи поточного ринку праці).

2. Сегменти ринку праці (поняття сегментації ринку праці; первинний та вторинний ринок праці; модель національного ринку; критерії та ознаки сегментації).

3. Кон’юнктура ринку праці (попит і пропозиція робочої сили; чинники, які впливають на кон’юнктуру ринку праці; специфічні якості категорії “робоча сила”).

4. Регулювання ринку праці (основні напрямки; Конвенції МОП; позитивні моменти функціонування і регулювання ринку праці).

Завдання до самостійної роботи

1. Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу.

2. Охарактеризуйте стан відтворення робочої сили на ринку праці в Україні.

3. Розкрийте особливості регулювання ринку праці на сучасному етапі розвитку економіки України.

4. Підготуватися до дискусії з питань:

- Розвиток інфраструктури ринку праці в Україні.

- Оцінка конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці.

- Позитивні та негативні наслідки функціонування ринку праці.

5. Розглянути тести №117-135; [56].

При вивченні наведеної теми необхідно знати, що ринок праці є важливою складовою всієї ринкової системи. Ринок праці – це сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів, яким притаманна економічна незалежність, свобода у виборі суб’єктів ринку (продавців і покупців), вільне ціноутворення в умовах конкурентного середовища.

Окремо необхідно зупинитися на термінології «ринок робочої сили» і «ринок праці», з'ясувати, чи однакові ці поняття, чи різні, чи правомірне їх використання як си­нонімів, що відображають суть одного й того самого яви­ща? Для того, щоб відповісти на це питання, необхідно розглянути такі економічні категорії, як робоча сила і праця, які не тотожні.

Але у зв'язку з тим, що на ринку праці робітник «авансує» роботодавцю майбутні послуги робочої сили за умови оплати через певний період, а розрахунок відбувається за виконану конкретну роботу певної якості (працю), поняття «ринок праці» і «ринок робочої сили» можна використовувати паралельно. Тому, сучасні вчені стверджують, що хоча традиційно розглядають поняття ринку праці, товаром виступають послуги робочої сили.

Варто з’ясувати, що ринок праці формується за рахунок природного та механічного руху робочої сили та робочих місць. Він складається з окремих елементів: відкритий та прихований ринок праці. Необхідно добре засвоїти умови ефективного функціонування ринку прац, до яких відносяться:

- повна самостійність та незалежність продавця та покупця робочої сили в поєднанні з їх економічною від­повідальністю;

- відносини на ринку праці — це регулювання на засадах дого­ворів та угод між рівноправними партнерами;

- активна конкуренція між власниками робочої сили за право зайняття кращого робочого місця та роботодав­ців за залучення більш кваліфікованої робочої сили;

- баланс між робочими місцями, сукупною пропози­цією робочої сили та грошовою масою заробітної плати;

- об'єднання найманих працівників та роботодавців у спілки для захисту своїх інтересів;

- прагнення продавця продати свій товар найдорож­че, а покупця купити найдешевше;

- єдність ринку праці з ринком товарів та по­слуг, ринком капіталів та іншими типами ринків.

Необхідно знати, що елементами ринку праці виступають: товар, попит, пропозиція та ціна робочої сили. Співвідношення попи­ту, пропозиції і ціни робочої сили визначають кон'юнк­туру ринку праці (трудодефіцитний, трудонадлишковий, рівноважний).

У сучасних умовах господарювання, коли економічна система не спроможна вирішити ряд економічних і соціальних проблем, створюється механізм функціонування ринку праці з елементами державного та профспілкового втручання. Механізм функціонування ринку праці складається з суб’єктів (Міністерство праці, обласні, районі, міські служби зайнятості, відділи та управління з праці та соціальних питань, домогосподарства, роботодавці та працюючі за наймом, профспілки, асоціації, засоби масової інформації тощо); об’єктів (попит та пропозиція робочої сили, товар “робоча сила”, кон’юнктуру ринку праці); цілей; інструментів та засобів впливу.

Треба з’ясувати, що сучасний ринок праці виконує функції суспільного поділу праці, інформаційну, посередницьку, ціноутворюючу, стимулюючу, оздоровлюючу та регулюючу. Необхідно знати сутність кожної з них.

Ринок праці обмежується певним економічним про­стором, який має чіткі територіальні, галузеві, демогра­фічні, соціальні, національні та інші параметри.

Сегментація ринку праці – це розподіл, розбивання ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.

Ринок праці сегментується за такими принципами: територіальний (внутрішній, зовнішній), професійно-кваліфікаційний, соціальний, за ланками суспільного вироб­ництва, за кількісним співвідношенням покупців та про­давців товару «робоча сила», за умовами конкуренції. У цьому зв’язку відрізняють декілька найбільш відомих моделей ринку праці: Японську, Американську та Шведську.

Регулювання ринку праці – це си­туації, явища та умови соціально-економічного життя, де виникають труднощі, які не розв'язуються автоматично, в той час як їх розв'язання терміново потрібне для нор­мального функціонування економіки і підтримання соціальної стабільності в суспільстві. До них належать:

- соціальні відносини між роботодавцями і працюю­чими за наймом;

- трудові відносини між роботодавцями і найманими працівниками, включаючи оплату та охорону праці, найом та звільнення працівників;

- зайнятість включаючи регулювання попиту та про­позиції робочої сили;

- допомогу з безробіття;

- підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфі­кації працівників;

- розподіл та перерозподіл робочої сили тощо.

Необхідно звернути увагу на сутність різних видів регулювання ринку праці (захисне, заохочувальне, обмежувальне, директивне, регулювання).

Варто з’ясувати, що із розвитком світової економіки, економічної інтеграції та співпраці різних країн виникла задача щодо узгодження й узагальнення трудових відносин, які склалися на національних ринках праці. Цими питаннями займається Міжнародна організація праці. Усі направлення й види регулювання ринку праці засновані на головних конвенціях МОП з питань регулювання ринку праці.