2. Опорний конспект лекцій Тема 3. Соціально-трудові відносини як система

3.1. Сутність соціально-трудових відносин (СТВ), їхні види (відносини соціальні, економічні, трудові), елементи системи СТВ.

3.2. Характеристика суб'єктів, рівнів і предметів СТВ (держава, роботодавці, наймані робітники, рівні їхньої взаємодії, предмети СТВ на різних рівнях).

3.3. Характеристика типів СТВ (базові принципи формування типів СТВ; сутність основних типів СТВ: патерналізм, соціальне партнерство, солідарність, субсидіарность, конфлікт, дискримінація).

3.4. Концепція стадійного розвитку СТВ (рання капіталістична стадія, конфронтаційна, змагального співробітництва, соціального партнерства). Фактори формування і розвитку СТВ у сучасних умовах (соціальна політика і її моделі: шведська, американська, німецька, японська, англосаксонська; глобалізація економіки; розвиток суспільної праці та виробництва.

Література:[14,с. 81-92]. [21, с.172-195].[ 22, с. 151-154]. [18,с.23-29]. [20].

3.1. Життєдіяльність суспільства забезпечується взаємовідносинами його громадян, різновидами яких є: соціальні, економічні, культурні, духовні, правові, політичні, релігійні тощо.

Соціальні відносини – це відносини між різними соціальними групами, окремими індивідуумами з приводу їх суспільного стану, способу й устрою життя, і в кінцевому рахунку, з приводу умов формування й розвитку особистості та соціальних груп. Вони виявляються в результаті зіставлення становища окремих індивідів, соціальних груп у соціальній структурі, в комунікаційних зв’язках між ними, тобто у взаємному обміні інформацією, в оцінці власного становища порівняно зі становищем інших з метою впливу на результати діяльності інших, корегування їхньої поведінки та інтересів.

Власно економічні (виробничі) відносини – це сукупність відносин між людьми, які складаються в національному господарстві у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і є головними, визначальними у всій системі суспільних відносин. Економічні відносини охоплюють виробничу сферу, кредитно-грошову, податкову, трудову сферу тощо.

У трудовій сфері формуються відносини з приводу зайнятості, безробіття, професійного навчання, перенавчання, підвищення кваліфікації умов праці та її оплати тощо. Саме трудові відносини є визначальними у формуванні доходів працюючого населення, їх соціального статусу, положення в організації та в суспільстві, в їх способі життя тощо. Тобто, завдяки їм створюються економічні та соціальні умови життя індивідуумів, соціальних груп. На думку деяких вчених, власне трудовими потрібно вважати тільки відносини першого рівня – індивідуальні відносини працівника з роботодавцем. Вони регулюються трудовим договором (контрактом) і законодавством [23].

Поняття соціально-трудові відносини (СТВ) є більш широким, ніж поняття “трудові відносини”, бо вони охоплюють як індивідуальні трудові відносини, так і колективно-трудові, що регулюються через колективні угоди (договори), а також пов’язані із забезпеченням зайнятості, соціального захисту та соціальних гарантій, належного рівня життя, розвитку економіки і т.д.

З точки зору економічної науки, СТВ характеризують економічні та організаційні аспекти взаємозв’язків індивідуумів і соціальних груп у процесах, що обумовлені трудовою діяльністю.

Соціологічна наука розглядає СТВ як соціальні, що виникають у процесі праці, тобто соціальне життя в трудових колективах, а саме:

• місце людини в трудовому колективі та її ставлення до праці;

• мотиви праці та задоволення нею;

• престиж і привабливість процесу праці;

• взаємини між працівниками з приводу володіння власністю, розподілу доходів;

• динаміку трудової поведінки.

З точки зору “права”, СТВ характеризуються як суспільні, які є частиною трудового права.

Таким чином, соціально-трудові відносини характеризують економічні, психофізіологічні, правові аспекти взаємодії суб’єктів цих відносин в процесі їх трудової діяльності.

Наймаючись на роботу, люди вступають у трудові відносини, які є об’єктивними, тобто передбачають певні функціональні обов’язки, відносини зі співробітниками по горизонталі та по вертикалі, певний режим роботи, умови праці і оплату праці тощо. І тільки в трудовому процесі вони персоніфікуються, набувають суб’єктивного забарвлення, тому що відображують певні наміри і дії учасників цих відносин, що визначаються усвідомленою ними взаємозалежністю. Виходячи з викладеного, надамо визначення поняттю СТВ.

Соціально-трудові відносини – це об’єктивно існуюча взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин у процесі праці, які націлені на регулювання якості трудового життя.

На практиці існує багато соціально-трудових відносин, які класифікуються за такими критеріями:

1. за змістом діяльності: виробничо-функціональні, професійно-кваліфікаційні; соціально-психологічні; громадсько-організаційні;

2. за суб’єктами: міжорганізаційні; внутрішньоорганізаційні (між різними групами працівників); внутрішньовиробничі;

3. за обсягом власних повноважень: відносини по вертикалі та відносини по горизонталі;

4. за характером розподілу доходів: відповідно до трудового вкладу, за власністю, за результатами ін.;

5. за мірою регламентованості: формальні (офіційно оформлені) і неформальні;

6. за способом спілкування: безособистісні (опосередковані, через продукт праці, документацію тощо) і міжособистісні.

Включення СТВ у систему понять і категорій економіки праці зумовлено такими обставинами:

1). У системі суспільного виробництва людина розглядається як багатогранний і багаторолевий суб’єкт СТВ, тому створення необхідних умов для розвитку працівника є завданням самої високої складності.

2). Вирішення найважливіших завдань соціально-економічного розвитку є можливим лише на засадах співробітництва всіх сил суспільства в проведенні узгодженої політики у соціально-трудовій сфері та формуванні ефективної системи захисту інтересів усіх учасників СТВ.

3) Становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в нашій країні, забезпечення її нормального функціонування можливо за умови її повноцінної інтеграції у світове господарство, що передбачає сформованість СТВ у країні, розробку механізму їх ефективного регулювання й входження національної системи СТВ у систему СТВ, що визнана світовою громадськістю.

Слід відзначити, що в Україні формується громадянське суспільство як асоціація вільних громадян, що взаємодіють між собою на основі власних інтересів, правових норм, компромісів. Громадянське суспільство з метою захисту інтересів громадян створює різні союзи: підприємців, найманих працівників, самоврядування, споживачів та ін. Таким чином, громадянське суспільство передбачає стан соціально-трудових відносин на засадах соціального партнерства, що забезпечує баланс існуючих інтересів у суспільстві.

Система СТВ включає такі елементи:

1. Суб’єкти СТВ. 2.Рівні СТВ. 3.Предмети СТВ. 4.Типи СТВ.

Основний принцип дієвості системи СТВ – згідно з законодавством забезпечення прав у соціально-трудовій сфері, визначення об’єктів, суб’єктів, порядку їх взаємодії, охоплення різних сфер взаємовідносин суб’єктів, а також контроль за виконанням цих прав.