4. Матеріали до семінарських і практичних занять

Підготовка до семінарських (практичних) занять є основною формою оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов’язкових навчальних занять час за розкладом.

Основними джерелами навчального матеріалу є підручники, навчальні посібники, індивідуальний конспект лекцій, відповідні розділи навчально-методичного комплексу (наразі розділ 2), тести і задачі, які розробленоі кафедрою [56].

Розвиток кругозору студентів щодо соціально-економічних явищ і процесів, які відбуваються у сфері праці, забезпечується їх знайомством із новітніми публікаціями (див. пропонований перелік періодичних видань), що дозволяє студентам брати участь у дискусії на практичних заняттях під час обговорення проблемних питань.

Для доброї підготовки до практичних занять варто самостійно, на власне уподобання, розв’язати декілька запропонованих задач, а також відповісти на тести з теми заняття [56].

З метою забезпечення раціонального навантаження студентів академічної групи під час самостійної підготовки до практичних занять їх доцільно розподілити на робочі групи по 4-5 осіб, які готують матеріали до дискусії з однієї із запропонованих проблем. Кожен студент з робочої групи опрацьовує одну із статей (або інше інформаційне джерело). Викладання точки зору з проблеми відбувається кожним студентом самостійно.

На наступне практичне заняття до дискусії готовить матеріали інша група студентів. Так по черзі, всі групи студентів протягом семестру можуть декілька (2-3) рази готовити матеріали для дискусій.

Базове джерело інформації для дискусії, з яким повинен ознайомитися кожен студент академічної групи визначає викладач відповідно до проблеми, яка обирається для дискусії на кожному практичному занятті. Джерело інформації повинне бути доступним для ознайомлення кожному студенту (наприклад, стаття у спеціальних виданнях, рекомендованих у списку літератури).

Заняття 4.

Тема 3. Соціально-трудові відносини як система

1. Сутність соціально-трудових відносин та їх види.

2. Характеристика суб’єктів, рівнів та предметів соціально-трудових відносин.

3. Характеристика типів соціально-трудових відносин.

4.Фактори формування і розвитку соціально-трудових відносин у суспільстві.

Завдання до самостійної роботи

1. Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу.

2. Використовуючи сучасні періодичні видання, охарактеризуйте основні напрямки формування нової системи соціально-трудових відносин в Україні за останні 2-3 роки.

3. Підготуватися до дискусії з питань:

- Актуальні проблеми розвитку соціально-трудових відносин в Україні в контексті світового досвіду.

- Соціальна політика в Україні: сутність та основні напрямки.

- Чинники еволюції відносин у соціально-трудовій сфері.

- Українська модель соціально-трудових відносин.

4. Розглянути тести № 48-70; [56].

При вивченні цієї теми необхідно з’ясувати, що відноситься до соціальних та соціально-трудових відносини (СТВ). Треба знати, що соціально-трудові відносини характеризують економічні, психологічні, правові аспекти взаємодії індивідів і соціальних груп у процесах, які обумовлені трудовою діяльністю.

На практиці існує багато різних СТВ, які класифікуються за такими критеріями: за змістом діяльності, за суб’єктами, за об’ємом власних повноважень, за характером розподілу доходів, за ступенем регламентованості та способом спілкування.

Розглядаючи друге питання, варто знати, хто відноситься до суб’єктів СТВ (найманий робітник, роботодавець, держава, органи місцевого самоврядування) та їх функції. Важливою складовою системи соціально-трудових відносин є їх рівні. Поняття "рівень соціально-трудових відносин" у вітчизняній соціально-економічній літературі не має належного теоретичного обґрунтування та однозначного трактування. В небагатьох існуючих публікаціях з соціально-трудових проблем лише підкреслюється необхідність виділення чотирьох рівнів соціально-трудових відносин – національного, територіального, галузевого і виробничого. При цьому не досліджується та не обґрунтовується „ідеологія” виділення саме цих рівнів.

Немало економістів-трудовиків, розглядаючи поняття “рівень соціально-трудових відносин”, пов’язують його сутнісні характеристики виключно з соціально-економічним простором, в якому взаємодіють суб’єкти відносин у сфері праці. Рівень на якому розглядаються СТВ (індивідуальний, груповий та змішаний) є похідною особливостей суб’єктів СТВ і визначаються властивістю соціально-економічного простору, в якому функціонують суб’єкти СТВ. Зазначені вище відносини можуть мати місце на рівні підприємства, галузі, території, регіону, економіки в цілому. Мова йде вже про “вертикальну” площину відносин у соціально-трудовій сфері.

Для будь-якого рівня взаємовідносин характерні свої предмети СТВ. Предмет СТВ – це соціально-економічні процеси, явища, які виникають у соціально-трудовій сфері. Предмети СТВ відрізняються у залежності від рівня СТВ та їх можна об’єднати у три відносно самостійні блоки (СТВ зайнятості, СТВ які пов’язані з умовами та оплатою праці, відтворенням робочої сили та можливостями розвитку людини у процесі трудової діяльності).

Важливо з’ясувати, що СТВ у залежності від способу їх регулювання, методів вирішення проблем, класифікують за типами. Тип СТВ визначається їх характером, а саме конкретним прийняттям рішень у соціально-трудовій сфері: солідарність, патерналізм, субсидіарність, соціальне партнерство, конфлікт, дискримінація та ін. Тип СТВ чинить впливає на трудову поведінку робітника, мотивацію його праці, а звідси – на ефективність трудової діяльності.

Розглядаючи останнє питання теми, необхідно знати взаємозв’язок етапів розвитку соціально-трудових відносин (експлуатація, функціональне партнерство, соціальне партнерство) з етапами розвитку суспільного виробництва (доіндустріальний, індустріальний та постіндустріальний). Необхідно звернути увагу на перевагу принципу соціального спілкування та етики праці на різних етапах.

Формування та розвиток СТВ у суспільстві у сучасних умовах відбувається під впливом багатьох факторів, серед яких головними є:

- особливості соціальної політики (Шведська, Американська, Німецька, Англосаксонська моделі);

• глобалізація економіки з її позитивними та негативними наслідками;

• розвиток суспільної праці (розподіл, кооперування) та виробництва (зростання продуктивності праці, реального ВВП і доходів працюючих, підвищення якості життя населення).