Заняття 5

Тема 4. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин: організаційні аспекти

1. Елементи структури механізму функціонування соціально-трудових відносин.

2. Методи регулювання соціально-трудових відносин.

3. Сутність та інститути соціального захисту в сфері праці

4. Якість трудового життя як критерій оцінки стану СТВ.

Завдання до самостійної роботи

1.Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу.

2.Ознайомитися зі змістом колективного договору будь-якого діючого підприємства м. Одеси.

3.Проаналізувати сучасну роль профспілок щодо захисту прав та інтересів найманих працівників в Україні.

4. Підготуватися до дискусії з таких питань:

- Соціальний захист працівників в Україні.

- Якість трудового життя як критерій оцінки розвиненості соціально-трудових відносин.

- Чинники людського розвитку в Україні.

5. Розглянути тести №71-93; [56].

Розпочинаючи вивчення цієї теми, необхідно розглянути, що саме означає поняття механізм, засвоїти що на кожному рівні функціонує свій окремий механізм. Механізми всіх рівнів повинні охоплювати всі напрямки економічної та соціальної сфери відповідного рівня.

Економічні відносини, що змінилися, вимагають розробки нових правових засад, які сприятимуть регулюванню трудових відносин і соціально-економічних інтересів найманих робітників та власників.

До структури механізму функціонування СТВ входять такі елементи:

• форми СТВ (на об’єктивному і суб’єктивному рівнях та на інституціональному, законодавчому, нормотворчому рівнях);

• рівні (національний, галузевий, територіальний, виробничий) та види регулювання СТВ (адміністративний, договірний);

• методи регулювання СТВ (нормативно-правові, програмно-цільові, адміністративно-розпорядницькі, договірні, погоджувально-арбітражні, посередницькі, партисипативні та суспільне регулювання);

• соціальний захист.

У ході вивчення теми, потрібно ознайомитися та знати всі важливі законодавчо-правові документи (закони, нормативні акти, укази, інструкції відповідних державних комітетів, міністерств та відомств щодо СТВ). Необхідно засвоїти основні напрямки кожного методу регулювання СТВ.

Варто зауважити, що поняття “захищеність населення” в Україні з’явилось протягом останнього десятиліття. В основі захищеності лежать соціально-економічні права людини. Україна, яка прагне стати правовою, демократичною та соціально орієнтованою розвиненою державою, має забезпечити достойний рівень захищеності соціально-економічних прав своїх громадян.

Ефективність функціонування виробництва в значній мірі залежить від використання робочої сили, від рівня кваліфікації зайнятих у промисловості працівників, мотивації до продуктивної праці, умов праці та рівня їхньої соціальної захищеності.

Нові трудові відносини, що зараз формуються у суспільстві, обумовили появу нових факторів соціального ризику, з’явилась потреба в соціальному захисті робітників і нових концептуальних підходах до системи соціального забезпечення.

Варто розібратися у тому, що соціальний захист представляє дві системи: функціональну (за напрямками функціонування)та інституціональну (соціальні інститути), які поділяються на:

1) соціально-організаційні інститути – держава, яка представляє складну інституціональну систему; професійні спілки, спілки роботодавців;

2) соціально-нормативні інститути – трудове право, трудове законодавство, тарифні угоди, контракти, колективні угоди та договори.

Система соціального захисту, базується на принципах (загальності, адресності, потреби, диференціації, інтегрованості); виконує дві функції (лікувальну та превентивну); складається із двох основних форм (соціальне страхування та соціальна допомога); базується на соціальних гарантіях (право на роботу, відпочинок, житло, безкоштовна освіта та медичне забезпечення).

Розглядаючи питання якості трудового життя, необхідно з’ясувати, те що з огляду на значущість досконалості соціально-трудових відносин як для конкретних їх сторін та суб’єктів, так і суспільства в цілому, принципового значення набуває оцінка їх стану, а, отже, опрацювання відповідних критеріїв та показників.

Якість життя характеризується ступенем задоволення потреб людини, яке проявляється у відношенні до відповідних норм, звичаїв і традицій, а також до рівня особистих потреб людини. Таким чином, ступінь задоволення потреб людини і є рівнем життя. Саме рівень життя визначає стан здоров'я, якість вживання продуктів харчування, освіту, зайнятість і умови праці, житлові умови, соціальне забезпечення, відпочинок, права людини, а ці показники, в свою чергу, визначають можливість інтенсивно і продуктивно працювати.

Варто розуміти, що оцінка якості трудового життя відбувається на основі різних соціально-економічних процесів та їх показників, з позиції різних суб’єктів економіки (працівника, роботодавця та суспільства).

Відповідно до змін у суспільній свідомості сталася трансформація підходів до визначення якості життя. Так, якщо до 60-х років ХХ ст. оцінка якості життя базувалася, в основному, на визначенні ВВП у розрахунку на одного жителя країни, то вже пізніше запроваджується система показників, які враховують різні сторони життєдіяльності людини.

У другій половині 80-х років ХХ ст. вводиться поняття “індекс людського розвитку”, опрацьовується “технологія” його визначення за методологією ООН, а з 1990 р. практикується публікація цього індексу по країнах, які є членами ООН.

Складовою індексу людського розвитку є виокремлення та оцінка чотирьох компонентів, а саме: очікуваної тривалості життя при народженні; освітнього рівня дорослого населення; частки тих, хто навчається у початковій, середній школі та вищих навчальних закладах; реальних доходів на душу населення з урахуванням паритету купівельної спроможності.