- •Розділ і стародавні держави і пра на території україни (VII ст. До н. Е.—VI ст. Н. Е.)
- •1. Виникнення стародавніх держав
- •3. Античні міста-держави
- •4. Боспорське царство
- •5. Стародавні східні слов'яни
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ III
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •2. Суспільний лад
- •3. Виникнення українського козацтва. Запорізька січ
- •4. Державний лад
- •5. Право
- •Розділ V суспільно-політичний лад і право в україні у період народно-визвольної війни
- •1. Антикріпосницький і національно-визвольний ха народної війни
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •5. Входження україни до складу росії та його наслідки
- •Розділ VI суспільно-політичний лад і право козацько-гетьманської держави (середина XVII—кінець XVIII ст.) соціально-політичне становиш україни під владою іноземних держав
- •2. Входження правобережної україни до складу росії
- •3. Суспільний лад
- •4. Державний лад
- •5. Ліквідація автономного устрою україни
- •6. Право
- •1. Криза і розпад феодально-кріпосницького ладу
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ VIII суспільно-політичний лад і право україни у другій половині XIX ст. І. Скасування кріпосного права
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ IX
- •1. Загарбання західноукраїнських земель австрією
- •2. Органи урядової адміністрації
- •3.Органи самоврядування
- •4. Право
- •Розділ х
- •1. Розпад російської імперії та відродження української держави
- •2. Система органів центральної ради
- •3. Жовтневий переворот більшовиків. Його вплив на україну
- •4. Четвертий універсал і проголошення україни незалежною демократичною дер
- •5. Українська держава за гетьмана п. Скоропадського
- •6. Українська держава за директорії
- •1. Розпад австро-угорщини і проголошення зунр
- •2. Державний лад зунр
- •3. Законодавча діяльність зунр. Злука унр і зунр
- •4. Падіння зунр
- •Утворення срср та зміни / суспільно-політичному житті україни
- •1. Передумови утворення і юридичне оформлення срср
- •2. Прийняття загальносоюзної конституції і дальший розвиток конституційного законодавства урср
- •3. Перебудова державного апарату урср
- •4. Адміністративно-територіальна реформа
- •5. Кодифікації та характеристика права
- •Розділ хні входження західної у країн та північної буковини до складу україни
- •1. Окупація західноукраїнських земель та їхнє сощально-політи-чне становище у складі іноземних держав
- •Розділ XIV зміни в державному апараті та праві україни в роки другої світової війни
- •1. Напад фашистської німеччини на радянський союз. Спроби відновлення української держави
- •2. Розчленування території україни характеристика окупаційного режиму
- •3. Державний лад
- •Розділ XV
- •1. Соціально-політичне становище закарпаття у складі чехословаччин.И
- •2. Створення і діяльність органів народної влади. Входження закарпаття до урср
- •Розділ XVI розпад срср та відродження української суверенної, незалежної, соборної держави
- •1. Процес перебудови і зміни в суспільно-політичному житті україни
- •2. Декларація про державний суверенітет україни 16 липня 1990 р.
- •3. Акт проголошення незалежності україни 24 серпня 1991 р.
- •4. Державне будівництво в україні на сучасному етапі
- •Список літератури
- •290008 Львів, вул. Пекарська, 11,
3. Перебудова державного апарату урср
Отже, правовою основою організації та діяльності державного апарату УРСР спочатку була Конституція УРСР 1919 р. Вона, визначивши органи центральної та місцевої влади республіки і предмети їх відання, провела деяке розмежування компетенції, зокрема, встановила порядок їх формування, а також основні принципи взаємовідносин підлеглості та відповідальності. Згідно з Конституцією 1919 р., органами центральної влади УРСР були: Всеукраїнський з'їзд Рад, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет Рад, Рада Народних Комісарів.
З'їзд Рад вважався найвищим органом влади УРСР,. а у період між з'їздами найвищим органом влади був ВУЦВК. Тільки до відання з'їзду Рад належали питання про затвердження, зміни і доповнення Конституції, оголошення війни й укладення миру (у випадку терміновості при неможливості своєчасного скликання з'їзду Рад питанням про оголошення війни та укладення миру займався ВУЦВК). ВУЦВК став постійно діючим вищим1 органом державної влади, обирався з'їздом Рад і був перед ним відповідальний. ВУЦВК створював уряд (Рад-нарком), який міг видавати закони при умові надання йому Всеукраїнським ЦВК загального або спеціального повноваження. Коли ж рішення приймалися без такого повноваження, вони подавалися на затвердження ВУЦВК.
Навесні 1919 р. з розширенням обсягу діяльності Рад-наркому щодо поточного управління країною, зокрема керівництва народними комісаріатами, а також із зосередженням значної частини законодавчої роботи в урядів як у максимально оперативному органі центральної влади, виникла потреба створити при Раднаркомі допоміжні-установи. До таких належав створений у травні 1919 р. на правах комісії Малий Раднарком України. Він займався підготовкою і розглядом законопроектів, що остаточно затверджувалися РНК УРСР.
У Конституції 1919 р. нічого не сказано про компетенцію Президії Всеукраїнського ЦВК Рад. Спочатку вона існувала як орган, що підготовляв матеріали для засідання ВУЦВК. Однак незабаром було встановлено сесійний порядок засідань ЦВК. Це зумовило розширення-повноважень його Президії. З травня 1919 р. вона почала видавати законодавчі акти, а в травні 1920 р. ВУЦВК визначив компетенцію своєї Президії. Вона мала право між сесіями Всеукраїнського ЦВК, що скликалися раз. на два місяці, затверджувати постанови Раднаркому, а також припиняти дію цих постанов, переносячи їх на розгляд найближчої сесії ВУЦВК.
Органами влади на місцях були міські та сільські Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів і обрані ними виконавчі комітети, а також губернські, повітові, волосні з'їзди Рад та обрані виконкоми. Правом обирати і бути обраними до Рад користувалися, незалежно від віросповідання, національності, осілості, статі громадяни УРСР, яким на день виборів минуло 18 років. Позбавлялися виборчих прав: особи, котрі користувалися найманою працею з метою одержання прибутку; особи, які живуть на нетрудовий дохід, а саме на проценти з капіталу, прибутки підприємства, надходження з майна тощо; приватні торговці, торговельні та комерційні посередники; монахи і духовні служителі церкви, релігійних культів; служителі та агенти колишньої поліції, особливого корпусу жандармів і охранок; члени колишнього царського дому. Вони не мали права обирати і не могли бути обраними в жодний з органів державної влади.
Така система вищих і місцевих органів влади й управління була закріплена також другою Конституцією республіки 1929 р. і без істотних змін проіснувала аж до перебудови державного апарату на основі Конституції УРСР 1937 р. Проте в міжчасі була проведена реформа адміністративно-територіального устрою України, що внесла докорінні зміни у систему місцевих органів.