- •Розділ і стародавні держави і пра на території україни (VII ст. До н. Е.—VI ст. Н. Е.)
- •1. Виникнення стародавніх держав
- •3. Античні міста-держави
- •4. Боспорське царство
- •5. Стародавні східні слов'яни
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ III
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •2. Суспільний лад
- •3. Виникнення українського козацтва. Запорізька січ
- •4. Державний лад
- •5. Право
- •Розділ V суспільно-політичний лад і право в україні у період народно-визвольної війни
- •1. Антикріпосницький і національно-визвольний ха народної війни
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •5. Входження україни до складу росії та його наслідки
- •Розділ VI суспільно-політичний лад і право козацько-гетьманської держави (середина XVII—кінець XVIII ст.) соціально-політичне становиш україни під владою іноземних держав
- •2. Входження правобережної україни до складу росії
- •3. Суспільний лад
- •4. Державний лад
- •5. Ліквідація автономного устрою україни
- •6. Право
- •1. Криза і розпад феодально-кріпосницького ладу
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ VIII суспільно-політичний лад і право україни у другій половині XIX ст. І. Скасування кріпосного права
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ IX
- •1. Загарбання західноукраїнських земель австрією
- •2. Органи урядової адміністрації
- •3.Органи самоврядування
- •4. Право
- •Розділ х
- •1. Розпад російської імперії та відродження української держави
- •2. Система органів центральної ради
- •3. Жовтневий переворот більшовиків. Його вплив на україну
- •4. Четвертий універсал і проголошення україни незалежною демократичною дер
- •5. Українська держава за гетьмана п. Скоропадського
- •6. Українська держава за директорії
- •1. Розпад австро-угорщини і проголошення зунр
- •2. Державний лад зунр
- •3. Законодавча діяльність зунр. Злука унр і зунр
- •4. Падіння зунр
- •Утворення срср та зміни / суспільно-політичному житті україни
- •1. Передумови утворення і юридичне оформлення срср
- •2. Прийняття загальносоюзної конституції і дальший розвиток конституційного законодавства урср
- •3. Перебудова державного апарату урср
- •4. Адміністративно-територіальна реформа
- •5. Кодифікації та характеристика права
- •Розділ хні входження західної у країн та північної буковини до складу україни
- •1. Окупація західноукраїнських земель та їхнє сощально-політи-чне становище у складі іноземних держав
- •Розділ XIV зміни в державному апараті та праві україни в роки другої світової війни
- •1. Напад фашистської німеччини на радянський союз. Спроби відновлення української держави
- •2. Розчленування території україни характеристика окупаційного режиму
- •3. Державний лад
- •Розділ XV
- •1. Соціально-політичне становище закарпаття у складі чехословаччин.И
- •2. Створення і діяльність органів народної влади. Входження закарпаття до урср
- •Розділ XVI розпад срср та відродження української суверенної, незалежної, соборної держави
- •1. Процес перебудови і зміни в суспільно-політичному житті україни
- •2. Декларація про державний суверенітет україни 16 липня 1990 р.
- •3. Акт проголошення незалежності україни 24 серпня 1991 р.
- •4. Державне будівництво в україні на сучасному етапі
- •Список літератури
- •290008 Львів, вул. Пекарська, 11,
Утворення срср та зміни / суспільно-політичному житті україни
1. Передумови утворення і юридичне оформлення срср
Внаслідок більшовицького перевороту 1917 р. на території колишньої Російської імперії були встановлені радянські республіки. Серед них основна роль належала Росії, у складі якої створилися автономні утворення Трудова Комуна німців Поволжя, Башкирська, Кримська, Татарська і Киргизька автономні республіки, Чуваська, Марійська, Вотська, Калмицька автономні області, Карельська Трудова Комуна та ін. Юридичне утворення першої радянської федерації — Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки — було закріплено у «Декларації прав трудового і експлуатованого народу» і в постанові «Про федеральні установи Російської Республіки», прийнятих III Всеросійським з'їздом Рад у січні 1918 р. Це була федерація на засадах автономії.
Крім Радянської Росії, на території колишньої Російської імперії утворилися інші держави, зокрема Українська Радянська Соціалістична Республіка (проголошена І Всеукраїнським з'їздом Рад 25 грудня 1917 р.), Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, які були унітарними державами, а пізніше — Закавказька Радянська Федеративна "Соціалістична Республіка (Грузія, Вірменія, Азербайджан). Спочатку між РРФСР і цими республіками склався військовий союз. Республіки підпорядкували збройні сили загальному командуванню, що здійснювалося військовими органами РРФСР, а в травні-червні 1919 р. їхні армії були остаточно злиті в єдину армію радянської держави. Відповідно були ліквідовані військові відомства республік. Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет 1 червня 1919 р. видав декрет «Пре об'єднання радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби з світовим імперіалізмом», Названий декрет був за формою актом вищого органу державної влади РРФСР, але стосувався інших республік і фактично втручався в їх внутрішні справи. Тому намагання радянської історіографії подати декрет як договір між республіками позбавлене підстав. Після прийняття декрету ВЦВК утворив комісію для розробки конкретної форми об'єднання, але в цей час була повалена радянська влада у Прибалтійських республіках.
Військовий союз 1920—1921 рр. доповнився господарським союзом. Російська Федерація уклала союзні договори з усіма радянськими республіками — Україною (28 грудня 1920 р.), Білорусією, Азербайджаном, Вірменією та Грузією. Рішення вищих органів влади РРФСР ці республіки визнавали законом не тільки для Російської Федерації, а й для себе.
У серпні 1922 р. під головуванням В. Куйбишева була створена спеціальна комісія для вироблення основ тісного об'єднання республік у нових умовах. У вересні 1922 р. комісія прийняла запропонований Й. Сталіним «Проект резолюції про взаємовідносини РРФСР з незалежними республіками», який передбачав вступ УРСР БРСР, Грузинської РСР, Вірменської РСР і Азербайджанської РСР до складу РРФСР на автономних правах Центральний Виконавчий Комітет, Раднарком, Рад;
Праці й Оборони РРФСР повинні були стати вищими загальнофедеральними органами єдиної союзної держави Щоправда, проект автономізації на вимогу В. Леніна буї незабаром перероблений, але вже тоді чітко виявилася лінія Сталіна — лінія зневаги національних інтересів Окреслювався його курс на одноосібну узурпацію влади
Для юридичного оформлення створеної союзної держави було скликано І з'їзд Рад СРСР, що відбувсі ЗО грудня 1922 р. у Москві. На з'їзд від Російської Федерації прибуло 1727 делегатів, України — 364, Закавказької Федерації — 91, Білорусії — 33 делегати (всього 2215). За національним складом делегати становили: росіяни — 62,5%, українці — 8%, білоруси — 1,1, кавказькі народності — 4,5, євреї — 10,8, тюркські народності — 4,7, латиші та естонці — 3,4, інші національності — 4%. Таким чином, за національним складом серед делегатів переважали росіяни, що не відповідало структурі населення республік. Інші факти також засвідчують порушення існуючих пропорцій етнічного складу. Зокрема занижений відсоток становили українці.
Відкрив з'їзд найстаріший делегат РРФСР П. Смідович. На порядку денному було три питання: розгляд Декларації про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік; розгляд Договору про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік; вибори Центрального Виконавчого Комітету СРСР. Доповідь «Про утворення СРСР» зачитав Сталін. У ній йшлося про ті проблеми, з якими стикалася радянська влада впродовж п'ятирічного існування, обґрунтовувалася мета утворення Союзу РСР. Головні мотиви об'єднання республік — це сполучення фінансових і економічних можливостей республік, об'єднання сил з метою відбудови народного господарства. Політичні установи ширшого плану та аналіз розмежування функцій між Союзом і республіками в доповіді не звучали. Завершував доповідь повний текст «Договору про утворення СРСР».
Ознайомлення з текстом Договору дає змогу простежити, як пізніше Сталін і його оточення зробили все, щоб вилучити ті положення, які забезпечували так званий суверенітет союзних республік. До складу СРСР увійшли 1922 р. РРФСР, Україна, Білорусія і Закавказька Федерація. Пізніше до його складу входили 15 союзних і 20 автономних республік, вісім автономних областей і десять національних округів.
Відразу ж після виголошення Сталіним доповіді від імені повноважних делегацій республік на з'їзді виступив з промовою (про необхідність об'єднання республік в єдину союзну державу) делегат від України М. Фрунзе. Він, схвалюючи загалом документ, зазначив, що делегації вважають за необхідне ввести у нього нові, додаткові гарантії, запропонував Декларацію і Союзний договір затвердити лише в основному. Можливо, вже цей факт «неслухняності» делегатів не залишився поза увагою Сталіна — більшість делегатів з'їзду пізніше були репресовані і фізично знищені.
У Договорі, що розглядався на І з'їзді Рад СРСР, були відображені положення, які певною мірою гарантували республікам широкі права, проте саме поняття «суверенітет» у Договір не ввійшло. Це, зокрема, положення про право ЦВК Союзу скликати надзвичайні з'їзди Рад СРСР за його власним рішенням або ж на вимогу не менше двох республік. З'їзди Рад і сесії ЦВК Союзу повинні були скликатися у столицях союзних республік. ЦВК Союзу обирав чотирьох голів ЦВК відповідно до кількості союзних республік тощо.
Однак, на думку деяких державних діячів того часу, Договір про утворення СРСР істотно обмежував права республік. Так, на з'їзді категорично виступив проти посилення централізму і зневажання прав республік Голова Раднаркому України X. Раковський. Він пропонував відібрати від союзних комісаріатів (з 1946 р. — міністерства) дев'ять десятих їх прав і передати республікам,