- •Розділ і стародавні держави і пра на території україни (VII ст. До н. Е.—VI ст. Н. Е.)
- •1. Виникнення стародавніх держав
- •3. Античні міста-держави
- •4. Боспорське царство
- •5. Стародавні східні слов'яни
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ III
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •2. Суспільний лад
- •3. Виникнення українського козацтва. Запорізька січ
- •4. Державний лад
- •5. Право
- •Розділ V суспільно-політичний лад і право в україні у період народно-визвольної війни
- •1. Антикріпосницький і національно-визвольний ха народної війни
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •5. Входження україни до складу росії та його наслідки
- •Розділ VI суспільно-політичний лад і право козацько-гетьманської держави (середина XVII—кінець XVIII ст.) соціально-політичне становиш україни під владою іноземних держав
- •2. Входження правобережної україни до складу росії
- •3. Суспільний лад
- •4. Державний лад
- •5. Ліквідація автономного устрою україни
- •6. Право
- •1. Криза і розпад феодально-кріпосницького ладу
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ VIII суспільно-політичний лад і право україни у другій половині XIX ст. І. Скасування кріпосного права
- •2. Суспільний лад
- •3. Державний лад
- •4. Право
- •Розділ IX
- •1. Загарбання західноукраїнських земель австрією
- •2. Органи урядової адміністрації
- •3.Органи самоврядування
- •4. Право
- •Розділ х
- •1. Розпад російської імперії та відродження української держави
- •2. Система органів центральної ради
- •3. Жовтневий переворот більшовиків. Його вплив на україну
- •4. Четвертий універсал і проголошення україни незалежною демократичною дер
- •5. Українська держава за гетьмана п. Скоропадського
- •6. Українська держава за директорії
- •1. Розпад австро-угорщини і проголошення зунр
- •2. Державний лад зунр
- •3. Законодавча діяльність зунр. Злука унр і зунр
- •4. Падіння зунр
- •Утворення срср та зміни / суспільно-політичному житті україни
- •1. Передумови утворення і юридичне оформлення срср
- •2. Прийняття загальносоюзної конституції і дальший розвиток конституційного законодавства урср
- •3. Перебудова державного апарату урср
- •4. Адміністративно-територіальна реформа
- •5. Кодифікації та характеристика права
- •Розділ хні входження західної у країн та північної буковини до складу україни
- •1. Окупація західноукраїнських земель та їхнє сощально-політи-чне становище у складі іноземних держав
- •Розділ XIV зміни в державному апараті та праві україни в роки другої світової війни
- •1. Напад фашистської німеччини на радянський союз. Спроби відновлення української держави
- •2. Розчленування території україни характеристика окупаційного режиму
- •3. Державний лад
- •Розділ XV
- •1. Соціально-політичне становище закарпаття у складі чехословаччин.И
- •2. Створення і діяльність органів народної влади. Входження закарпаття до урср
- •Розділ XVI розпад срср та відродження української суверенної, незалежної, соборної держави
- •1. Процес перебудови і зміни в суспільно-політичному житті україни
- •2. Декларація про державний суверенітет україни 16 липня 1990 р.
- •3. Акт проголошення незалежності україни 24 серпня 1991 р.
- •4. Державне будівництво в україні на сучасному етапі
- •Список літератури
- •290008 Львів, вул. Пекарська, 11,
1. Криза і розпад феодально-кріпосницького ладу
У першій половині XIX ст. продовжувала панувати феодально-кріпосницька система. Поміщики володіли 70°/ всієї землі, з якої тільки третину віддавали у користуванні селян, за що останні повинні були майже весь час працювати на поміщика. Близько 5,4 млн. українських селян вважалися кріпаками. Найбільше кріпосних було на Правобережжі. Тут вони становили 58% загальної кількості населення, на Лівобережжі — 35%, а на Півдні — тільки 25%.
Були ще так звані державні селяни. Вони отримували земельні наділи від царської влади, були обкладені тяжкими податками і не мали права без дозволу поліцейської влади залишати свої землі. В Україні у другій чверті XIX ст. кількість державних селян досягла 4,2 млн., що становило 41% усіх селян.
У першій половині XIX ст. процес розпаду феодально-кріпосницької системи посилився. Поміщики виробляли все більше продуктів не тільки для власного споживання, а й на продаж. Особливо зріс продаж хліба за кордон через чорноморсько-азовські порти — Одесу, Таганрог, Маріуполь, Бердянськ. Розширюючи посівну площу під зернові культури, поміщицькі господарства збільшували посіви технічних культур, попит на які зростав. Так, у Полтавській і Чернігівській губерніях такими культурами були коноплі і тютюн, у Катеринославській і Херсонській — льон, на Правобережжі — цукрові буряки. На Півдні України широко розвивалося конярство і скотарство.
У поміщицьких маєтках престижними вважалися такі галузі промисловості, як суконництво, цукроваріння, ґуральництво тощо. Типовим зразком тогочасних суконних мануфактур були: Таганчанська у Канівському повіті, Хабенська — у Радомишльському Київської губернії, Рясківська на Полтавщині тощо. На суконних підприємствах працювало по кількасот осіб, головним чином — кріпаків. У с. Прощині Канівського повіту Київської губернії 1822 р. у маєтку Понятовського був заснований перший цукровий завод. У поміщицьких господарствах виникали підприємства, що виробляли залізо і чавун, скло, папір, селітру і поташ.
Крім поміщицьких організовувалися купецькі промислові підприємства. Купці-промисловці вже у 40-х роках XIX ст. посіли панівне місце в суконній промисловості, зосередивши у своїх руках виробництво тютюну, канатів, а також значну частину млинів, олійниць тощо.
Були й казенні підприємства, наприклад, Луганський ливарний завод, Шостенський пороховий завод. Катеринославська суконна мануфактура. Київський арсенал, Киево-Межигірська фаянсова фабрика тощо. У 20-х роках XIX ст. почала розвиватися кам'яновугільна промисловість Донбасу. Спочатку на підприємствах були зайняті здебільшого кріпосні селяни. Але поступово кріпосницька праця витіснялась вигіднішою — вільнонайманою.
На деяких підприємствах застосовувалися вже парові двигуни та інші машини. У 30-х роках почався промисловий переворот, тобто перехід від мануфактурної стадії де машинної індустрії; від підприємства, де переважала ручна праця, до підприємства з машинною працею.
Товаризація поміщицьких господарств, застосуванні машин і використання вільнонайманої праці, розшарування селянства, заміна ремісничих майстерень і мануфактур великими фабриками та заводами — все це підривало замкнуте кріпосницьке господарство і приводило його де стану глибокої кризи й занепаду. Щоб отримати більше товарної продукції, поміщики посилювали панщину. Впродовж першої половини XIX ст. вони дедалі ширше застосовували урочну систему. Кожному селянинові давалося на день завдання («урок»), причому таке, що на його виконання потрібно було два-три дні. Водночас поміщики широко застосовували так звану місячину, тобто пере водили обезземелених і розорених селян на постійну панщину з видачею мізерного місячного пайка, били їх ба тогами, залізним пруттям.
Феодально-кріпосницький лад став великим гальмом для подальшого розвитку сільського господарства і промисловості Більшої ваги постійно набували нові, прогресивні соціально-економічні відносини