66. Сутність інноваційної стратегії. Принципи її формування та впровадження. Зв’язок інноваційної стратегії з загальною стратегією розвитку бізнесу.
Стратегія — довгострокова модель розвитку організації, яка приймається для досягнення її стратегічних цілей і враховує обмеження внутрішнього і зовнішнього середовища.
Інноваційна стратегія - це спосіб досягнення та реалізації цільового інноваційного рівня розвитку підприємства.
Інноваційна стратегія будь-якої фірми визначається двома складовими:
1) об’ємом і характером її ресурсів (кадровим потенціалом, фінансовими активами, портфелем патентів і ліцензій, якістю ринкової інформації);
2) ринковою позицією і загальною стратегією (наукоємністю продукції, структурою продукції по стадіям життєвого циклу, долею ринку, яка контролюється даною фірмою; рівнем доступу до джерел фінансування і сировини; положенням лідера чи послідовника в галузевій конкуренції).
. Стратегічний план організації охоплює загальнокорпоративні плани, плани стратегічних господарських одиниць, на які поділено організацію, пла ни функціональних сфер діяльності (маркетингової, інвестиційної, виробничої, інноваційної та ін.). Серед них важ ливе місце належить планам інноваційної діяльності.
Стратегічне планування інноваційної діяльності організації в межах загальної стратегії (рис. 6.1) здійснюється в кілька етапів.
67. Види базових інноваційних стратегій, їх характеристика
До першої групи відносять наступні стратегії:
Ліцензійна стратегія. Орієнтація на придбання ліцензій на незавершені розробки з метою їх доробки і використання в процесі здійснення власних НДДКР.
Стратегія паралельної розробки передбачає придбання технологічної ліцензії на новий продукт чи процес з метою їх прискореного дослідницького освоєння і проведення з урахування даного освоєння власних розробок і подальшого виробництва.
Стратегія лідерства зорієнтована на передові позиції в області НДДКР у відповідних напрямках і концентрується на початкових стадіях S-подібної кривої і стадії росту (до точки перегину).
Стратегія випереджаючої наукоємності орієнтується на наукоємність продукції вище середнього рівня по галузі.
Стратегія життєвого циклу орієнтується на життєві цикли продуктів і процесів. Реалізація даної стратегії вимагає постійних заділів результатів НДДКР, які призначені для покращення і заміщення продуктів і процесів, які вибувають.
До другої групи стратегій впровадження і адаптації інновацій відносяться:
Стратегія підтримки продуктового ряду – передбачає покращення споживчих властивостей традиційних товарів, які знаходяться на етапі зрілості і ще морально не застаріли. Це найбільш проста стратегія.
Стратегія ретроінновацій – використовуються до застарілих товарів, які ще користуються попитом.
Стратегія збереження технологічних позицій. Використовується підприємствами, які мають сильні конкурентні позиції в умовах посиленої конкуренції і відсутності інвестицій в оновлення виробництва і продукції.
Стратегія продуктової і процесної імітації.Корисна, коли підприємство сильно відстає від конкурента або входить в нову сферу бізнесу.
Стратегія стадійного подолання – передбачає перехід до вищої стадії технологічного розвитку, обминаючи нижчі.
Стратегія технологічної зв’язаності. Підприємство випускає технологічно зв’язану продукцію, якщо на її долю приходиться 70% продукції.
Стратегія технологічного трансферу реалізується головними підприємствами вертикально-інтегрованих структур. Вони передають відпрацьовані технології малим підприємствам, які входять в дану структуру.
Стратегія слідування за ринком націлює підприємство на випуск найбільш рентабельної продукції, яка користується ринковим попитом в даний момент. Така стратегія може бути використана на початкових стадіях розвитку фірми.
Стратегія вертикального запозичення. Використовують малі фірми, які є в складі великих інтегрованих структур.
Стратегія радикального випередження – вихід підприємства першим на ринок з радикально новим продуктом. Ця стратегія передбачає реалізацію двох стратегій НДДКР - стратегії лідерства і стратегії випереджаючої наукоємності
Стратегія очікування лідера по новій продукції, попит на яку ще не визначений.
За менеджерською „поведінкою” на основі класифікації К.Фрімана виділяють наступні модифікації інноваційної стратегії:1. Традиційна. 2. Опортуністська. 3. Імітаційна.4. Залежна. 5.Наступальна