38. Моделі інноваційного процесу, їх основні характеристики.
1950- сер. 60 модель технологічного поштовху. Лінійна послідовність етапів диктується технологією, а ринок утримує результати досліджень і розробок. ФД, прикладні, ДКР, виробництво, збут. Недолік – диктат розробника. Сер.1960 поч. 1970 модель ринкового втягнення, модель, при якій головну роль відіграє риное як джерело ідей для НДДКР, недолік – неврахування наукових знань. Ринок, НДДКР, виробництво, збут. Сер. 1970- поч. 1980 зєднуюча модель. Враховує зворотній звязок між основними етапами іноваційного процесу та звязок між наукою і ринком. Найбільш відома модель Кляйна і Розенберга – звязки по ланцюгу. Сер.1980 – поч. 1990 інтегрована модель. Паралельний розвиток і інтеграція іззалученням до іноваційного процесу споживачів і постачальників. Сер. 1990 Повністю інтегрована паралельна модель. Перехід від послідовних дій, які координуються зворотнім звязком до міжфункціональних відносин з використанням принципів регулярної координації дій. Особливості: 1. Зусилля конрцентруються на дослідженні і розробці. 2. Організація науково-дослідних консорціумів і альянсів. 3. Співпраця з венчурними фондами. 4. Принципово змінюється роль науки вона не тільки як джерело ідей, а як ресурс вирішення проблем.
39. Характеристика лінійної моделі інноваційного процесу.
Перша найбільш проста лінійна модель є результатом логічного поділу всього процесу на окремі функціональні етапи. ЇЇ можна назвати моделлю інновацій, які підштовхуються технологіями.
Дослідження Р о з р о б л е н н я
Рис. 2 Лінійна модель інноваційного процесу.
Лінійна модель інновацій передбачає виконання етапів інноваційної діяльності у лінійній послідовності. У відповідності до цієї моделі інноваційний процес починається з фундаментальних досліджень у дослідницьких центрах і завершується комерціалізацією інновації у сфері збуту і використання інновації.
Недоліки лінійної моделі:
Не відображає всієї складності взаємовідносин всередині інноваційного процесу.
Не враховує механізми зворотнього зв’язку.
Технологічні зміни не є простим відгуком на зміни ринкових умов чи нові наукові відкриття і винаходи. Майбутня діяльність і майбутні знання обмежуються існуючим досвідом і знаннями. Все це не враховується в лінійній моделі.
Не відображає ролі безпосереднього виробництва нового продукту.
40. Характеристика лінійно-послідовної моделі інноваційного процесу.
Друга модель також є лінійно-послідовною моделлю, при якій головну роль відіграє ринок як джерело ідей для здійснення НДДКР.
В даній моделі розглядається інноваційний процес як передача науково-технічного знання безпосередньо в сферу задоволення потреб.
Початкове серійне
виробництво
Рис. 3. Інноваційний процес на основі „концепції попиту”.
41. Характеристика з’єднуючої моделі інноваційного процесу.
Третя модель з’єднуюча модель, яка враховує зворотній зв’язок між наукою та ринком. Вона представляє комбінацію першої і другої моделей з акцентом на зв’язок технологічних можливостей з потребами ринку
42. Характеристика інтегрованої моделі інноваційного процесу
Акцентує увагу на паралельній діяльності інтегрованих груп і зовнішніх горизонтальних і вертикальних зв’язках. Ключовим фактором є наявність зворотних зв’язків між наукою, виробництвом та ринком, а також важливість горизонтальної співпраці. . Друга назва цієї моделі – ланцюгова. В даній моделі інновація розглядається як динамічний процес, який може бути змодельований у вигляді комбінації двох різних видів взаємодій зі зворотніми зв’язками.
Серія контурів зворотного зв’язку.Існує два типи механізму зворотного зв’язку. Перший короткий контур, зв’язує кожну наступну стадію з попередньою (наприклад, від прикладні дослідження з фундаментальними і т.д.). Другий контур довгий, передає усвідомлені потреби ринку на різні початкові стадії, особливо на стадію наукових досліджень та розробки нового винаходу.
Окрім цих зв’язків існують зв'язки від фундаментальних досліджень до винаходів. Нові відкриття в області фундаментальних досліджень роблять можливим, радикальні інновації. Коли накопичених знань із всіх відомих джерел не вистачає для вирішення специфічних задач, які виникають в процесі розробки проекту, звертаються до використання більш дорогих і спеціальних методів наукового пошуку, а значить виникають зв'язки від практичних знань до наукових досліджень.
Такі взаємозв’язки, які розвиваються паралельно центральному напряму інновацій, являються основою для характеристики даної моделі як „зв’язок по ланцюгу”. Одночасна робота над ідеєю декількох груп спеціалістів, які діють в різних напрямах, прискорює вирішення задач. Принципово змінюється роль науки. Остання виступає не тільки як джерело нових ідей, але і як ресурс вирішення проблем, які можуть виникнути в будь-якій ланці інноваційного циклу.