22. Основні задачі інноваційного менеджера на кожній із фаз життєвого циклу інновацій

Основні завдання, які стоять перед менеджером по реалізації стадій життєвого циклу інновацій:

1. створення:

   • формування нової ідеї;

   • маркетингові дослідження;

   • підготовка ринку;

   • патентна і ліцензійна оцінка ідеї;

   • проведення дослідження і розробок;

   • оцінка інвестиційних потреб і фінансових можливостей;

   • планування підготовки виробництва і реалізації продукції;

2. освоєння і виведення товару на ринок:

   • проведення технологічної і конструкторської підготовки;

   • організація проектування вирбництва;

   • початкове виробництво інноваційного продукту;

   • підготовка до реалізації продукту;

3. зростання:

   • нарощування виробничих потужностей;

   • збільшення обсягу продаж;

   • освоєння нових ринків;

   • формування мереж постачальників;

   • вдосконалення технології організації виробництва і менеджмента;

   • зростання чисельності працівників і нарощення спеціалізації робочих місць;

4. зрілість:

• стабілізація постачальників;

• модернізація і індивідуалізація продукту;

• пошук нових ринків;

• проведення додаткових досліджень;

• пошук нових сфер використання нової ідеї;

• модернізація концепції продукту;

  5. вибуття і старість:

• модернізація виробничої бази;

• скорочення виробничої інфраструктури;

• скорочення чисельності працюючих;

• ліквідація запасів;

• продаж власних ноу-хау, ліцензій і патентів;

• зняття продукції з виробництва.

23. Визначення інноваційного лагу. Тенденція його зміни в часі. Які чинники впливають на його зміну?

Одним із ключових моментів інноваційного процесу є інноваційний лаг. Інноваційний лаг – проміжок часу між винаходом (ідеєю, концепцією інновації) та інновацією; період між появою новації та її впровадженням. Практика свідчить, що інноваційний лаг здійснюється від 1-3 років до декількох десятків років. На зміну інноваційного лагу впливають наступні чинники:

1. стан зовнішнього середовища, у якому він проходить (технологічні, соціальні, економічні, політичні фактори, тип ринку, характер конкурентної боротьби, практика державного регулювання, рівень освіти, постачальники);

2. стан внутрішнього середовища (інноваційний потенціал підприємства, матеріальні та нематеріальні активи, технології);

3. специфіка інноваційного процесу як об’єкту управління та тип інновації.

24.Сутність і мета класифікації інновацій. Характеристика комплексної класифікаційної системи інновацій

Для успішного управління інноваційною діяльністю необхідно ретельне вивчення інновацій. Насамперед, необхідно вміти відрізняти інновації від несуттєвих видозмін у продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни – кольору, форми й т. д.); незначних технічних або зовнішніх змін у продуктах, що залишають незмінним конструктивне виконання і не чинять досить помітних впливів на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних у нього матеріалів і компонентів; Новизна інновацій оцінюється за технологічними параметрами, а також з ринкових позицій. З урахуванням цього будується класифікація інновацій.

Особливості інноваційних процесів обумовлюються переважаючим типом нововведень, що утворюють дані процеси. У свою чергу, класифікація нововведень дозволяє організації, що їх реалізує:

• забезпечити проведення більш точної ідентифікації кожного нововведення, визначення його місця серед інших, а також можливостей й обмежень;

• забезпечити ефективний взаємозв'язок між конкретним видом нововведення й інноваційною стратегією організації;

• забезпечити програмне планування й системне керування нововведеннями на всіх етапах його життєвого циклу;

• розробити відповідний організаційно-економічний механізм реалізації нововведення й заміни його новим з метою забезпечення виконання стратегічних завдань організації;

• виробити відповідний механізм компенсації (подолання антиінноваційних бар'єрів), що дозволяє зменшити вплив нововведення на стійкість і рівновагу системи.

Класифікація розкриває сутнісну характеристику, якість об’єкту, який досліджується.

Підходи до класифікації можуть бути:

• синтаксичні (формальні);

• семантичні (змістовні);

• прагматичні (цільові).

При класифікації потрібно керуватися відповідними принципами: системність;непересічність класів або груп;однорідність;єдність основи;стійкість;багатоцільовий характер;змістовна інтерпритація.

Основними критеріями класифікації інновацій є: комплексність набору класифікаційних ознак, що враховуються для аналізу й кодування; можливість кількісного (якісного) визначення критерію; наукова новизна й практична цінність пропонованої ознаки класифікації.

Інновації прийнято класифікувати за різними ознаками. Багато з них є тотожними і суттєвими. До найбільш суттєвих можна віднести: ступінь радикальності, їх характер, роль та значимість, а також час виходу на ринок.