34. Загальна характеристика інноваційного процесу: поняття, зміст, особливості

Інноваційний процес – це процес перетворення наукового знання в інновацію; його можна представити як послідовний ланцюг етапів, в ході яких новація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології чи послуги і поширюється при практичному використанні.

За своїм змістом інноваційний процес досить складний. Він включає:

- фундаментальні дослідження;

- прикладні дослідження;

- дослідно-конструкторські розробки;

- освоєння;

- комерціалізацію.

На розвиток іноваційного процесу впливають чинники: 1 Стан зовнішнього середовища у якому він проходить. 2. Внутрішнього середовища. 3. Специфіка іноваційного процесу як обєкта управління і тип іновацій

Особливості іноваційного процесу: 1. Висока невизначеність, ризик. 2. Висока конфліктність. 3. Багато акспектність. 4. Засіб реалізації державної іноваційної політики.

Інноваційний процес може бути розглянутий з різних позицій і з різним ступенем деталізації. Він може бути розглянутий в широкому і вузькому сенсі. У вузькому інноваційний процес – це процес власне впровадження новації без розгляду процедури її створення. В широкому – інноваційний процес включає науковий процес як вихідну стадію розробки інновації (= створення новації + її впровадження).

Між ними можна розмістити проміжкові форми, в яких до впровадження додаються окремі стадії наукового процесу (впровадження + ДКР, впровадження + ДКР і прикладні дослідження і т.д.). Багатоманітність форм інноваційного процесу пов’язано з тим, що потенціал інновації може виникнути на будь-якій стадії наукового процесу: фундаментальних дослідженнях, прикладних, в процесі ДКР, на стадії інженерної підготовки виробництва. Причому ймовірність інновації на кожній із цих стадій зв’язана з технологічними особливостями конкретної галузі промисловості.

35. Відмінність науково-технічного процесу від інноваційного процесу

Іноваційний процес- це перетворення наукового знання в іновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби. Загальна схема іноваційного процесу. 1. Наукові знання. 2. Іноваційна ідея та розробка або технологічний прототип чи дослідний зразок. 3. Нові суспільні потреби, потреби ринку і суспільства. 4. Впровадження новації. 5. Виробництво. 6. Матеріальні ресурси. 7. Поширення іновації.

Особливості іноваційного процесу: 1. Висока невизначеність, ризик. 2. Висока конфліктність. 3. Багато акспектність. 4. Засіб реалізації державної іноваційної політики.

. Іноваційний процес, на відмвну ві д НТП, незавершується тільки впровадженням іновацій у виробництво а має неперервний характер бо з пошиоенням іновацій вона стає ефективнішою набуває рових споживчих якостей тобто іноваційний процес- засіб задоволення нових суспільних потреб на основі досягнень науки і технологій.

36. Структура інноваційного процесу. Мета та результат діяльності на кожному із етапів у структурі інноваційного процесу.

За своїм змістом інноваційний процес досить складний. Він включає:

- фундаментальні дослідження;

- прикладні дослідження;

- дослідно-конструкторські розробки;

- освоєння;

- комерціалізацію.

Фундаментальні дослідження, направлені на отримання нових знань. Фундаментальні дослідження діляться на теоретичні і пошукові. Результати теоретичних досліджень проявляють в наукових відкриттях. До пошукових відносяться дослідження, задачею яких є відкриття нових принципів створення ідеї і технологій. Фінансування фундаментальних досліджень здійснюється в основному за рахунок бюджету.

Прикладні дослідження це період між відкриттям і винаходом. За своєю суттю прикладні дослідження можуть передувати дослідно-конструкторським роботам, або виконуватись паралельно з ними, після них, а також мати самостійне направлення. При цьому потрібно мати на увазі, що фактичні витрати на проведення однієї прикладної науково-дослідної роботи більш ніж на порядок нижчі порівнюючи з вартістю виконання дослідно-конструкторських робіт. Прикладні дослідження фінансуються як за рахунок держбюджету, так і за рахунок підприємств замовників.

Дослідно-конструкторські роботи (ДКР) – це завершальна стадія наукових досліджень, перехід від лабораторних умов і експериментального виробництва до промислового виробництва. Вона включає: розробку аванпроектів, ескізно-технічне проектування, випуск робочої документації, виготовлення і випробування дослідних зразків. Джерела фінансування ті ж, що і на етапі ДКР.

Освоєння промислового виробництва включає наукове і виробниче освоєння: проведення випробувань нової (удосконаленої) продукції, а також технічну і технологічну підготовку виробництва. На цій стадії виконуються дослідні, експериментальні роботи на базі отриманих наукових результатів.

Етап комерціалізації новації включає запуск новації у виробництво і вихід на ринок і далі по основним фазам життєвого циклу товару, технології.

37. Що розуміється під фундаментальними, прикладними дослідженнями, дослідно-конструкторськими розробками? Які джерела фінансування використовуються для їх здійснення? Як змінюється величина інвестицій при послідовному переході від фундаментальних досліджень до комерціалізації новації.

Фундаментальні дослідження – виявлення, вивчення й систематизація об'єктивних явищ і закономірностей розвитку природи й суспільства. Кінцевим результатом цих досліджень є загальнонаукова інформація: відкриття законів і закономірностей, категорій й явищ (ефектів), обґрунтування теорій, принципів і т. д. та шляхів їхнього використання на практиці. Ці результати втілюються в публікаціях, наукових звітах і доповідях, що містить теорії, гіпотези, формули, моделі, систематизовані описи, а також у досвідчених зразках. Фундаментальні дослідження можуть бути як теоретичними , так й експериментальними.

Стосовно процесу створення, розробки й освоєння конкретних нововведень вони виступають як зовнішня структура (інфраструктура), що визначає довгострокові тенденції НТП.

Прикладні дослідження – вивчення технічної можливості, соціально-економічної ефективності й шляхів практичного використання результатів фундаментальних досліджень у конкретній області (галузі). Їхнім результатом є галузева інформація: створення технологічних регламентів, ескізних проектів й аванпроектів, технічних завдань і вимог, методик і стандартів, проектів підприємств і техніки майбутнього, типових нормативів, а також інших наукових рекомендацій. На цій стадії здійснюються й дослідно-експериментальні роботи, пов'язані з лабораторними й напіввиробничими випробуваннями.

Прикладне дослідження часто починається після одержання технічного завдання на нововведення, заснованого на підсумках маркетингу й фундаментального (пошукового) дослідження. Цей етап містить у собі звичайно збір й обробку інформації про результати фундаментального дослідження й вивчення запитів замовника, прогнозування перспектив рішення поставленого завдання, вибір і зіставлення можливих варіантів цього рішення, проведення експериментів й аналіз їхніх результатів, формулювання завдань і рекомендацій для розробки нововведення.

Дослідно-конструкторські розробки – виготовлення на основі маркетингу, результатів прикладних досліджень і дослідно-експериментальної перевірки науково-технічної документації для створення нових або вдосконалених виробів, споруджень, процесів і систем керування. Розрізняються розробки конструкторські (створення нових виробів), технологічні, проектно-дослідницькі (для будівництва або реконструкції об'єктів), організаційні (створення нових систем організації виробництва, праці й управління).