43. Характеристика повністю інтегрованої моделі інноваційного процесу.

– це модель стратегічних мереж – найбільш ефективна форма поширення інновацій. Це процес проведення НДДКР з використанням інформаційних технологій, за допомогою яких встановлюються стратегічні зв’язки.

Мережі представляють собою сукупність фірм діяльність яких координується ринковими механізмами замість командних методів. В мережах послідовність команд ієрархічної структури замінюється ланцюгом замовлень на поставку продукції і розвитком взаємовідносин з іншими фірмами. Різні елементи мережі обмінюються інформацією, кооперуються, щоб утримати відповідне місце в ланцюгу створення вартості. Число учасників мережі може змінюватися за необхідністю. Це можуть бути науково-технічні консорціуми, стратегічні альянси.

Всі розглянуті моделі існують в сучасній економіці в різних галузях, фірмах, країнах. Не можна сказати, що сьогодні існує лише одна, яка заслуговує особливої уваги.

Аналіз існуючих моделей інноваційного процесу дозволяє зробити висновок, що з розвитком технології і економіки збільшуються обсяги і різноманітність знань, які залучаються в інноваційні процеси.

44. Форми організації інноваційної діяльності у великих промислових компаніях: переваги та недоліки.

В більшості індустріально розвинутих країнах великі корпорації являються ядром національної інноваційної системи і відіграють провідну роль в організації і фінансуванні НДДКР. На їх долю сьогодні приходиться в середньому 60-70 % сукупних витрат на НДДКР і 70-80% всіх виконаних досліджень і розробок.

Основні переваги великих підприємств в освоєнні нової продукції і технологій.

По-перше, новітні розробки вимагають колосальних зусиль багаточисельних колективів і значної матеріально-технічної бази для проведення досліджень.

По-друге, особливістю і перевагою наукових досліджень у великих організаціях є багатоцільові дослідження. Наукові лабораторії мають можливість об’єднати в себе вчених різних галузей знань. Це дозволяє при неефективності одного напрямку перейти на інший, а також вести паралельну розробку декількох інновацій.

По-третє, витрати на освоєння інновацій неухильно зростають. Часто початкова вартість інноваційного проекту зростає в багато разів. Тому лише організації, які володіють значними фінансовими ресурсами, можуть довести розробку великих інновацій до кінця.

45. Сутність стратегічного науково-технічного альянсу як форми міжфірмового співробітництва (наведіть приклад).

Стратегічні альянси - це міжфірмова кооперація для проведення комплексу складних робіт по всьому інноваційному циклу, включаючи і комерціалізацію результатів. Стратегічні альянси включають компанії, які об’єднуються для досягнення спільних цілей, але при цьому не втрачають своєї стратегічної автономності.

Ця концепція отримала широкий розвиток з двох причин:

- по-перше, в зв’язку з бажанням багатьох промислових корпорацій мати більш тісні зв’язки з самостійними спеціалізованими інноваційними фірмами і по мірі можливості використовувати результати їх діяльності;

- по-друге, як наслідок посилення конкуренції на світовому ринку і глобалізації виробничої і збутової діяльності великих компаній.

Альянси поділяють на науково-дослідні (створені для реалізації певного наукового проекту) і науково-виробничі (створені для розроблення і виробництва нової продукції). Розрізняють горизонтальні (фірми однієї галузі) і вертикальні(фірми різних галузей) науково-технічні альянси.

Приклади: IBM, Siemens i Toshiba у 1992 році створили альянс для розроблення суперчіпа комп’ютерної пам’яті. Hewlett-Packard, Oracle, LVS i Cognitive Technologies в 1995 році у Росії оголосили про початок реалізації спільного проекту „Електронний архів” зі створення систем управління електронними документами.