4 Сутність інноваційної теорії й.Шумпетера, основні її положення. Чому теорія й.Шумпетера є класичною?

Ідеї Кондратьєва були використані австрійським економістом Йозефом Шумпетером (1883-1950), який став родоначальником теорії інноваційних процесів – динамічної теорії розвитку. Й.Шумпетер побачив можливість подолання кризи та спадів у виробництві за допомогою „нових комбінацій” факторів виробництва.

Основні положення інноваційної теорії Шумпетера: а) визначив, що рушійною силою розвитку у формі циклічного руху є не будь-яке інвестування у виробництво, а лише інвестування в інновації, тобто введення принципово нових товарів, техніки, форм виробництва та обміну; б) вперше ввів поняття життєвого циклу інновації, який можна розглядати як „процес творчого руйнування”; в) висловив гіпотезу про те, що інновації з’являються в економічній системі не рівномірно, а у вигляді більш-менш одночасно освоюваних поєднаних новацій – кластерів; г) циклічний рух є формою відхилення від рівноваги до якої прагне економічна система. Інновація супроводжується творчим руйнуванням економічної системи, обумовлюючи її перехід з одного стану рівноваги в інший. Він, як і М.Кондратьєв, вважав, що циклічний рух є формою відхилення від рівноваги до якої прагне економічна система. Факторами, що спричиняють ці відхилення, є спонтанні кластери інновацій. Кластер – це сукупність базових інновацій (цілісна система нових продуктів, технологій, нових ринків, нових організацій), сконцентрованих на відповідному відрізку часу і у відповідному економічному просторі. Кластер інновацій – сукупність базових інновацій, що визначають технологічний уклад економіки протягом тривалого часу. Встановити якусь регулярність в циклічному русі неможливо. Все залежить від виду інновацій і умов їх реалізації. Інновація супроводжується творчим руйнуванням економічної системи, обумовлюючи її перехід з одного стану рівноваги в інший.

5. Практичне значення теорії й.Шумпетера

Й. Шумпетер розробив класифікацію хвиль, визначив ключовий фактор кожної хвилі, що дав імпульс її по­ширенню, і сформував відповідний технологічний устрій:

1) 1790—1840 рр. (в її основі — механізація праці в текстильній промисловості);

2) 1840—1890 рр. (її виникнення пов'язане з винаходом парового двигуна та розвитком залізничного транспорту);

3) 1890—1940 рр. (активізована глобальною електри­фікацією та розвитком чорної металургії);

4) 1940—1990 рр. (поштовхом був розвиток нафтової промисловості і продуктів органічної хімії).

Сучасні науковці визначили початок 5-ї х&йлі у 90-ті роки XX ст. Вона пов'язана з розвитком мікроелек-троніки і комп'ютерної техніки. Стрімко наближається і 6-та хвиля — хвиля розвитку нано- і біотехнологій.

Основні положення теорії Й. Шумпетера стали під­ґрунтям усіх інноваційних концепцій, розроблених захід­ними економістами. Вони полягають у тому, що рушієм прогресу у формі циклічного руху є не будь-яке інвесту­вання у виробництво, а лише інновації, тобто введення принципово нових товарів, техніки, форм виробництва та обміну; кожна інновація має життєвий цикл, який можна розглядати як «процес творчого руйнування»; численні життєві цикли окремих нововведень зливаються у вигляді пучків, або згустків (кластерів); різні види інновацій спричиняють порушення статичної і формування динамічної рівноваги.