13. Причини, характер, рушійні сили та початок національно-визвольноївійни під проводом б. Хмельницького

У 1648 укр народ повстав проти польсько-шляхетського поневолення за свою свободу і незалежність. Розпочалась національно-визвольна війна. Причини: 1) посилення феодального гніту (зростання панщини, податків); 2) посилення особистої залежності селян від феодалів, які могли продати, вбити, обміняти, подарувати селянина-кріпака; 3) переслідування польською владою укр. культури і православної церкви. Рушійною силою національно-визвольної війни були укр. козаки, селяни, ремісники, міська біднота, козацька старшина, укр. шляхта та православне духовенство. У січні 1648 повстанці під керівництвом Б. Хмельницького розгромили польс гарнізон на Січі і обрали його гетьманом Війська Запорозького. Польс уряд вирішив негайно придушити повстання. Було відправлено на Запоріжжя великий військовий загін. Хмельницький із загонами повстанців вирушив назустріч. Народна армія здобула перемоги на Жовтих водах (6 травня 1648), і під Корсунем (26травня 1648).Цьому передували дипломатичні переговори Хмельницького. Він уклав мир з татарами, забезпечив тил від несподіваних нападів і заручився їхньою допомогою. Перемоги укр. повстанців завдали удару самому польсько-шляхетському режиму. Хвиля виступів повстанців охопила Лівобережжя, Київщину, Поділля, Волинь, Галичину. Укр сили налічували близько 80-100 тис чоловік. Поляки мобілізували 32 тис шляхти і 8 тис німецьких найманців під керівництвом Заславського, Острога, Конецьпольського. У вересні козацькі війська розгромили польс військо майже дощенту під Пилявцями. В жовтні повстанці взяли в облогу Львів. Завдяки великому викупу і небажанню Хмельницького руйнувати місто, воно було врятоване. Новий польс король Ян Казимир запропонував Хмельницькому перемир*я. Хмельницький пристав на цю пропозицію і повернувся на Наддніпрянщину. Голод і чума вже позначилися на його військах і на населенні України загалом. Наприк грудня 1648 народне військо на чолі з Б. Хм. вступило в Київ. Мешканці міста вітали визволителів.

14. Воєнні дії національно-визвольної війни у 1649 – 1653 рр.

Влітку 1649 знову розгорнулась війна. У червні та серпні 1649 повстанська армія оточила польські війська під Збаражем та Зборовим. Повстанці перемагали. Але зрада татарського хана змусила Хмельницького припинити битву і розпочати переговори. 18 серпня 1649 було укладено Зборівський мир. Умови Зборівського миру: 1) встановлення козацького реєстру в 40 тис чол; 2) всі учасники повстання підлягали амністії; 3) гетьманська влада поширювалась на 3 воєводства ( Київське, Чернігівське, Брацлавське); 4) на всі урядові посади могли претендувати особи тільки православної віри; 5) православний митрополит діставав місце у польс сеймі; 6) мала бути скасована унія. Але ця угода не давала ніякого полегшення селянам-кріпакам. Тому протягом 1650-1651 відбувалось багато сутичок між козаками та польськими загонами. Вирішальні бої розгорнулися у червні 1651 на Волині під Берестечком. Початок битви був успішним для повстанців, але через зраду татарського хана повстанці змушені були відступити. Просування шляхетського війська вглиб України було зупинено біля Білої Церкви. 18 вересня 1651 було підписано Білоцерківський договір. Умови договору: 1) реєстрове військо 20 тис чол.; 2) козацька територія зменшувалась до одного воєводства; 3) обмежувалися права гетьмана (не мав права зовнішніх відносин); 4) польській шляхті повертались їх землі. Але народні маси, незважаючи на цю угоду, продовжували боротьбу. У травні 1652 в бою під горою Бати козацькі війська оточили польс табір і майже ввесь винищили. Наприк вересня 1653 під м. Жванцем козаки оточили польс військо. Від поразки поляки врятувались завдяки черговій зраді кримського хана, який уклав з ними перемир*я. В грудні 1653 воюючі сторони домовились про скасування Білоцерківського договору 1651 та відновлення Зборівської угоди 1648. Перед Хмельницьким був вибір, або капітулювати перед Польщею, або шукати союзу з Росією.