- •1. Найдавніше населення на території України
- •2. Населення трипільської культури
- •3. Рабовласницькі держави на території України
- •4. Давні слов'яни.
- •5. Утворення середньовічної держави на Русі (іхх – кінець х ст.)
- •6. Розквіт Київської держави (кінець х – перш. Пол. Хі ст)
- •7. Причини та початок роздробленості Київської Русі (друга пол. Хі – перш. Пол. Хіі ст.)
- •8. Політичний лад та економічний розвиток Київської Русі
- •9. Утворення та розквіт Галицько-Волинської держави
- •10. Українські землі під владою Великого князівства Литовського і Польщі. Унії та їх наслідки
- •11. Виникненнята військовий устрій українського козацтва
- •12. Запорізька Січ – вільна козацька республіка
- •13. Причини, характер, рушійні сили та початок національно-визвольноївійни під проводом б. Хмельницького
- •14. Воєнні дії національно-визвольної війни у 1649 – 1653 рр.
- •15. Формування і розвиток укр. Державності в ході нац.-визвольної війни 1648-1650 рр.
- •16. Характер Переяславської угоди. «Березневі статті» 1654 р.: умови і правове значення
- •17. Конституція Пилипа Орлика
- •18. Політика Петра і щодо України в першій чверті 18 ст.
- •19. Розвиток сільського господарства України в другій половині XVIII ст.
- •20. Юридичне оформлення кріпосного права вУкраїні в 2 половині хvііі ст.
- •21. Розвиток промисловості і торгівлі України в 2 половині хvііі ст.
- •22. Ліквідація автономного устрою України Катериною іі
- •23. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії в 1 половині хіх ст.
- •24. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії в 2 половині хіх ст.
- •25. Кирило-Мефодіївське товариство
- •26. Український національний рух 60-80-х рр. Хіх ст.
- •27. Національний рух на західноукраїнських землях в 1 половині хіх ст.
- •28. Національний рух на західноукраїнських землях в 2 половині хіх ст.
- •29. Виникнення українських політичних партій на рубежі хіх – хх ст.
- •30. Національний рух в роки революції 1905 – 1907 рр. Та в період столипінської реакції
- •31. Початок Першої світової війни. Українська проблема на міжнародній арені
- •32. Лютнева революція. Створення цр. Проголошення автономії України
- •33. Ііі Універсал цр. Проголошення унр.
- •34. IV (4) Універса цр: історичні умови прийняття та його значення
- •35. Внутрішня і зовнішня політика уряду п.Скоропадського
- •36. Директорія унр: внутрішня та зовнішня політика
- •37. Зунр: історичні умови створення, її внутрішня і зовнішня політика
- •38. Причина поразки та історичне значення укр. Національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
- •39. Радянська Україна в добу непу (1921 – 1929 рр.) економічне та політичне становище
- •40. Політика коренизації та культурне відродження в Україні в 20-30 рр. Хх ст.
- •41. Колективізація та голод 1932-1933 рр. В Україні
- •42. Сталінські репресії в Україні в 30-х рр. Хх ст.
- •43. Початок Другої світової війни. Поразка радянських військ на території України
- •44. Фашистський окупаційний режим на території України
- •45. Рух Опору в роки Другої світової війни на території України
- •46. Визволення України від фашистських загарбників і відновлення радянської влади
- •47. Відбудова народного господарства України в повоєнний період
- •48. Операція «Вісла». Рух Опору на західноукраїнських землях в 2 половині 40-х – 1 половині 50-х рр. Хх ст
- •49. Радянізація західних областей України у повоєнний період
- •50. Зміни в політичній сфері в період хрущовської «відлиги»,
- •51. Реформи в економіці України в період Хрущовської «відлиги»
- •52. Дисидентський рух в Україні в 2 половині хх (20) ст.
- •53. Повсякденне життя українців в 1965-1985 рр
- •54. «Косигінські реформи» та їх наслідки для України
- •55. Політична ситуація в Україні в 1985-1991 рр
- •56. Державотворчі процеси в Україні в 90-х роках хх – на початку ххі ст.
- •57. Історичні умови проголошення Незалежності України
- •58. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції України 1996 р.
55. Політична ситуація в Україні в 1985-1991 рр
На зміну Брежнєву, Андропову, Черненку прийшов М. Горбачов, який почав кампанію перебудови радянської системи й насамперед її застійної економіки, темпи зростання якої дедалі знижувалися. Політика гласності і загальна лібералізація суспільного життя спричинили виникнення численних, непідконтрольних офіційній владі «неформальних» організацій. 1987 в Києві виник «Український культурологічний клуб» (УКК), у роботі якого брали участь і колишні дисиденти. Учасники клубу проводили дискусії про закриті сторінки радянської історії, обговорювали проблеми української мови і культури, відкрито демонструючи свою опозиційність владі. Тоді ж у Львові було створено «Товариство Лева». У 1988 в Україні з'являється багато громадських неформальних об'єднань: студентська організація «Громада» в Київському університеті, «Товариство української мови ім. Т. Шевченка» у Львові, а також «Спадщина», «Союз незалежної української молоді», «Демократичний союз студентів» та ін. Навесні 1989 у Києві виникло товариство «Меморіал», куди входили науковці, освітяни, діячі культури, що. виступали за реабілітацію жертв сталінських репресій в Україні. Наприкінці жовтня 1989 утворилася екологічна організація «Зелений світ» Перший етап становлення багатопартійності в Україні почався із зародженням 1988 опозиційних КПРС рухів. Головним завданням демократичних сил було створення широкого об'єднання за типом народного фронту. Однією зі спроб створити таку організацію стало створення у вересні 1989 Народного Руху України за перебудову (НРУ), очоленого Іваном Драчем, який представляв різні верстви населення і виступав за розбудову незалежної України. 1990 почали виникати політичні партії (Українська республіканська партія, Партія демократичного відродження України, Конституційно-демократична партія, Українська селянська демократична партія, дві соціал-демократичні (СДПУ і об'єднана СДПУ)). Одночасно відбувалося послаблення політичних позицій КПУ. у вересні 1989 В. Щербицький змушений був піти у відставку. Першим секретарем ЦК КПУ став Володимир Івашко, а згодом, коли його перевели до Москви на посаду заступника Генерального секретаря ЦК КПРС, КПУ очолив С. Гуренко. Але ці зміни не поліпшили становище комуністів. З початку 1990 розпочався масовий вихід членів із лав КПУ. Послабленню позицій компартії в Україні і загалом у СРСР сприяло також скасування у березні 1990 конституційного положення про керівну і спрямовуючу роль Компартії у житті радянського суспільства, що зводило нанівець її монополію на владу і визнавало існування альтернативних політичних сил. На тлі політизації суспільства 1989 і 1990 відбулися перші, альтернативні вибори відповідно до з'їзду Народних депутатів СРСР та Верховної Ради УРСР, де антикомуністичній опозиції вдалося посісти приблизно третину місць. Але більшість комуністів в парламенті не віддзеркалювала справжньої розстановки сил у суспільстві, оскільки була забезпечена недосконалістю передвиборного законодавства та слабкою політичною свідомістю сільського населення. Одним із питань, що висувалися в парламенті, була ідея суверенітету України. це підштовхувало українських парламентарів до проголошення Декларації про державний суверенітет України, яка була ухвалена 16 липня 1990 Однак «Декларація» не мала статусу конституційного акту і тому залишилася планом на майбутнє. В останні роки перебудови політична ситуація в Україні продовжувала загострюватися. На початку жовтня 1990 на Жовтневій площі в Києві демократичними силами було організоване голодування студентів, які вимагали: відставки голови Ради міністрів УРСР В. Масола; передачі місцевим органам влади майна КПРС і комсомолу; проходження юнаками військової служби за межами України тільки на добровільних засадах; виборів до Верховної Ради УРСР на основі багато партійності навесні 1991 Оскільки в Україні назрівав соціальний вибух, керівництво Верховної Ради змушене було погодитися на деякі поступки. В. Масол пішов у відставку, а його місце посів економіст В. Фокін. Демократично налаштовані сили України дедалі активніше виступали проти перебування республіки у складі СРСР, за українську державну самостійність. Намагаючись не допустити переростання суверенізації союзних республік у процес, який би привів до створення незалежних держав, М. Горбачов почав маневрувати, запропонувавши, зокрема, проект нового союзного договору і став наполягати на тому, щоб союзні республіки його підписали. З цією метою між представниками республік та центром в розпочалися переговори про умови оновлення Союзу, але вони не сприяли вирішенню суперечностей між Україною і центром.