4. Давні слов'яни.

Слов'янські племена, які належали до індоєвропейської групи народів, з найдавніших часів жили на території Європи і були місцевим корінним населенням.

Праслов'яни займали територію між Дніпром і Дністром, Прикарпаттям і аж до Вісли. їх історію можна починати з II тис. до н.е. У письменних джерелах ранньослов'янські племена вперше згадуються під іменем венедів у І - II ст. н.е. (римські вчені Пліній Старший, Тацит, Птоломей). Візантійські автори (Прокопій Кесарійський та ін.) говорять про склавинів (західних слов'ян) і антів (східних слов'ян), які займали територію між Дністром на заході і верхів'ям на сході.

Анти:Візантійські автори відзначали, що антські племена жили при демократії. М. Грушевський вважав антські племена IV - VI ст. найдавнішим и предкам и українського народу.

Займались землеробство. Землю оброблювали ралом із залізним наконечником, розпушуючи грунт, але не перевертали його. Вирощували пшеницю, ячмінь, жито, просо, коноплі, гречку, горох. Займались скотарством, мисливством, рибальством. Розвивалися ремесла. Виготовляли різні знаряддя і речі із заліза, глини, було розвинуте ювелірне виробництво. Виникла внутрішня і зовнішня торгівля. Слов'яни вивозили хліб, худобу, лісові вироби, рабів. Завозили олію, вина, посуд, художню кераміку та ін. У IV - VI ст. у слов'ян патріархально-родовий лад швидко розкладався. На місці патріархально-родової общини виникає сусідська община, яка ґрунтується не на кровному юродстві, а на спільному володінні землею. В цій общині землі, поля, ліси, виноси - були власністю всієї общини, але орні землі знаходились в індивідуальному користуванні окремих сімей. Поступово зростала майнова, соціальна нерівність, з'являються багаті і бідні. З розкладом первіснообщинного ладу і появою класів у слов'ян формувався феодальний лад, з'являються елементи державності. У перші століття нашої ери слов'яни мусили протистояти різним народам і племенам, що зазіхали на їхні землі. Це була боротьба проти готів, гунів, аварів та візантійської імперії. Релігія слов'ян у дохристиянські часи мала у своїй основі культ природи. Верховним божеством вважався Перун. Крім нього були боги Сварог, Дажбог, Велес, Стрибог. Для відправлення своїх обрядів слов'яни-язичники будували культові споруди – святилища (капища). Священним деревом вважався дуб. Слов'яни-язичники приносили в жертву тварин, зерно, різноманітні вироби. Кожне з племен мало свої звичаї та обряди.

До 6-7 ст. н.е. утворилися 3 великі групи слов’ян: 1) Західні слов’яни (поляки, чехи, словаки); 2) Південні слов’яни (болгари, серби, хорвати); 3) східні слов’яни (українці, росіяни, білоруси). В свою чергу східнослов’янські племена поділилися на 3 підгрупи: 1) південно-західні – українці; 2) південно-східні – росіяни; 3) західні - білоруси. До української підгрупи союзів східнослов’янських племен відносилися поляни, древляни, сіверяни, сіверяни, тиверці, уличі, волиняни. До білоруської підгрупи – полочани, дреговичі; до російської підгрупи – словени, кривичі, радимичі, в’ятичі. В 5-6 ст у східних слов’ян виникають міста: у полян – Київ, у древлян – Коростень, у волинян – Луцьк, у кривичів – Смоленськ, у сіверців – Чернігів і Любеч.