5. Утворення середньовічної держави на Русі (іхх – кінець х ст.)

Виникнення держави у східних слов'ян було пов'язане з утвердженням феодальних відносин. Родоплемінна знать і воєначальники перетворювалися на феодалів, а вільні общинники ставали феодально залежним населенням. Племінні союзи поступово перетворювалися на територіальні об'єднання — князівства, центрами яких ставили місти. Окремі князівства об'єднувалися в більші державні утворення. У VПІ - IX ст. існували три великі державні утворення: Куявія (поляни), Славія (Новгород), Артанія (Причорноморська і Приазовська Русь). У IX ст. найбільшими центрами східного слов'янства були Київ і Новгород. Їх об'єднання поклало початок сильній Середньовічній державі на Русі. У 882 Новгородський князь Олег організував похід на Київ, вбив Аскольда і захопив владу. Київ став столицею об’єднаного князівства. Олег (882 - 912) підкорив племена полян, древлян, сіверян, радимичів. Ігор (912 - 945) приєднав території уличів і тиверців, здійснив 2 походи на Візантію У 945 загинув під час другого збору данини з древлян. Княгиня Ольга (945 - 964) розправилася з древлянами. але впорядкувала збір данини. Встановила дипломатичні стосунки з Візантією та західноєвропейськими державами, а також прийняла християнство. Святослав (964 - 972) підкорив в'ятичів, розгромив хазарський каганат, включив у свої володіння землі осетинів і черкесів. В результаті пониззя Дону, Північний Кавказ, Тамань і Східний Крим (Тмутараканське князівство) увійшли до складу Київської Русі.

6. Розквіт Київської держави (кінець х – перш. Пол. Хі ст)

Найбільшої могутності Київська держава досягла за княжіння Володимира Великого Святославича та Ярослава Мудрого Володимировича.

Володимир Великий (980-1015) зосередився на захисті власних кордонів. Збудував розгалужену мережу укріплень, будував нові міста на південь від Києва. До володінь Київської Русі включив землі сучасної Зах. України. Провів реформу війська та адміністративної системи. В 988 запровадив християнство, яке поширилось від Візантії, а не Риму. Коли відбувся релігійний розкол між Римом та Візантією, Київ став на бік Константинополя, не прийнявши католицизм. Це стало основою майбутніх гострих конфліктів українців і поляків.

Ярослав Мудрий (1019-1054). Розширив кордони Київської Русі: від Балтійського та Чорного морів та від Оки до гір Карпат. Яр. Мудрий спирався на внутрішню політику. Зросла могутність церкви, в Києві будувались нові церкви (400). Звів загальноприйняті закони тих часів у «Руську Правду», яка стала правовим кодексом всієї країни. В ній буди змінені і систематизовані закони: напр, кровна помста замінювалась грошовою компенсацією, яку встановлював князь чи його помічники. Для розв*язання проблеми престолонаслідування і запобігання боротьби, яка спалахувала після смерті князя між його синами, Яр. Мудрий застосував принцип старшинства в межах родини. Старший син мав княжити в Києві і Новгороді, другий - Чернігові, третій - Переяславі і т.д. Якщо десь звільнявся престол, кожен брат сходив на сходинку вище, доки по черзі не досягали княжіння в Києві. Це було зроблено щоб уникнути сімейних чвар та дати можливість кожному з синів можливість правити в Києві. Але така схема одразу мала багато перешкод, вона суперечила принципу спадкоємства від батька до сина. Розгорались суперечки між дядьками і племінниками.