21. Розвиток промисловості і торгівлі України в 2 половині хvііі ст.

Одночасно зостаточним закріпаченням селян формувалися нові капіталістичні відносини. Зростала кількість промислових підприємств – суконних, парусно-полотняних, шкіряних, цегельних, винокурних, пивоварних, миловарних, скляних, шовкових, більшість з яких були малими, кустарними.власниками мануфактур були поміщики, купці, заможні козаки. Розвивалась суконна промисловість. У 2 половині XVIII ст працював Шосткинський пороховий завод. У 1764 у Києві буловідкритоказенний збройний завод «Арсенал», який виробляв лафети, зарядні ящики, ремонтував гармати, виконував різні роботи для армії. Продовжувалося видобування солі. З’явились мануфактури звиробництва шовку-сирцю і шовкових товарів. 1774 засновано казенний шовковий заводна слобожанщині. 1788 з Білорусі було переведено в Катеринослав мануфактуру звиробництва сукна і панчіх. Виготовлялисьбавовняні та конопляні панчохи. Під Києвом булла збудована Межигірська фаянсова мануфактура. 1789 відкрито завод з ремонту зброї в Кременчуку. 1795 почалося будівництво Луганського чавунно-ливарного заводу, який почав працюватив 1799. Умови життяі праці мануфактурщиків були жахливі: праця за хорч, безоплатна, помешкання холодні і вогкі, ненормований робочий день. Багато селян займались чумакуванням та ремеслом. Найважливішими торгівельними осередками були ярмарки. Україна дедалі більше втягувалася в загальноросійську економічну систему.

22. Ліквідація автономного устрою України Катериною іі

У 1762 Катерина ІІ стала царицею, вона поставила метою уніфікувати системи управління по всій країні, скасувавши особливості в Україні. 1764, скориставшись поширенням агітації серед козацької старшини про те, щоб просити уряд зробити гетьманство спадковим, Катерина ІІ ліквідувала гетьманство. Розумовський отримав чин генерала-фельдмаршала, пенсію та землі і більше не втручався в політичне життя. На Лівобережній Україні було створено Малоросійське генерал-губернаторство. Для управління створено Малоросійську колегію з 8 чоловік (4 укр, 4 рос). Президентом колегії – малоросійським генерал-губернатором – став граф Румянцев. Румянцеву було наказано проводити повну ліквідацію всіх залишків автономії України. У 1765 уряд ліквідував слобідські козацькі полки і замість них створив регулярні гусарську полки. На землях Слобідської України була утворена Слобідсько-Українська губернія на чолі з царськими урядовцями. У 1764 за розпорядженням уряду було створено Новоросійську губернію, що складалась з 2 провінцій: Єлизаветинської та Катеринославської, центром став Кременчук. Провінції поділялися на полки, що були одночасно і військовими та адміністративно-територіальними одиницями. Усі козаки, які жили тут, були перетворені на пікінерів. Сюди ж було включено і частину лівобережних козаків, які втрачали свої козацькі права, ставали солдатами і прирівнювалися до селян – військових поселенців. У 1781-1782 Лівобережна Україна була поділена на 3 намісництва: Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське. 1780 утворено Харківське, а 1783 - Катеринославське намісництва. Скрізь була заведена єдина для всієї Російської імперії система адміністрації. У 1782 були ліквідовані укр. козацькі полки і створені замість них регулярні карабінерні полки за російським зразком. Козаки ставали окремою, найбільш привілейованою групою державних селян. За наказом Катерини ІІ з України до Петербурга вивезли козацькі військові прапори, печатки, грамоти. Ці реліквії так і не були повернуті в Україну. Наприк. 18 ст. царизм ліквідував автономний устрій в Україні, знищивши залишки української державності. Укр козацька старшина була юридично зрівняна з рос дворянами і злилася з ними, а основна маса селян була і фактично, і юридично закріпачена.