42. Сталінські репресії в Україні в 30-х рр. Хх ст.

Сталін у 1929 встановлює жорстокий режим. Ознаки сталінізму: 1) Безмежна влада одноосібного лідера, який спирався на партійно-державний апарат; 2) бюрократизація суспільного життя; 3) Однопартійна диктатура; 4) Утворення командно-адміністративної системи керування економікою з одержавлення усіх засобів виробництва; 5) Політичне відчуження громадян від управління державою; 6) Тотальний ідеологічний контроль правлячої, партії над усіма сферами суспільного життя; 7) Відсутність плюралізму і відкидання критики в будь-якій формі. Політика сталінізму привела до корінних змін в структурі влади, економічній системі, правопорядку, ідеології, культурі, освіті, релігії, в національному русі, у військовій сфері, Україна втратила автономію, контроль над своїми ресурсами, капіталовкладеннями, промисловістю, с/г. Проводилися репресії. Мета репресій: знищення справжніх і потенційних противників режиму, створення атмосфери страху і абсолютної покори. Етапи репресій: 1) 1928-1931; 2) 1932-1936; 3) 1937-1938. І етап: почався після "Шахтинської справа" — група інженерно-технічних працівників Донбасу була засуджена за вигаданим звинуваченням у шкідництві. Почалися фізичні моральні репресії проти громадян. Наприкінці 20-х років фізично знищують українську наукову, творчу інтелігенцію, учасників Української національної революції. У червні 1929 у Харкові було розстріляно Ю. Тютюнника. Каральні органи в 1929-1930 сфальсифікували процес над неіснуючою "Спілкою визволення України". Звинуваченими були укр вчені, письменники, політичні діячі колишньої УНР, що брали активну участь в укр національно-культурному відродженні (С. Єфремов, В. Чехівський). В Україні було "викрито" цілу мережу "контрреволюційних організацій" — "Український націоналістичний центр", "Українська військова організація". У січні 1930 була ліквідована укр автокефальна православна церква. Ліквідовувалась найосвіченіша, інтелектуальна верства населення, щоб позбавити народ історичної самосвідомості, зробити його слухняним, проводилась колективізація, фізичне знищення десятків тисяч селянських родин. ІІ етап: Тотальне винищення укр селянства, голод 1932-1933, каральні акції проти партійно-господарських кадрів республіки, що обвинувачувалися в "націонал-ухильництві". У 1933 в Україну прибув Постишев і разом з Балицьким розгорнув "партійну чистку". 7 липня 1933 покінчив життя самогубством М.Скрипник. 13 травня цього ж року трагічно обірвав своє життя М. Хвильовий. Заарештовано Шумського та десятки комуністів. 1 грудня 1934 С. Кірова вбито. Розгортається масовий терор проти "ворогів народу". Організовано Надзвичайні комісії військової колегії Верховного суду СРСР (трійки) як органи позасудових репресій. Україну ретельно вичищали від "терористичних формувань". У грудні 1939 було розгромлено "український центр білогвардійців-терористів". В 1935 відбувся процес над міфічним «Всеукраїнським боротьбистським центром», "Націоналістично-терористичним центром", "Блоком українських терористичних груп", "Троцькістсько-націоналістичним блоком". У 1936 були сфабриковані справи "українського троцькістського центру", "Соціал-демократичної партії України". ІІІ етап: ("Єжовщина") Терор 1937 - 1938 був спрямований проти усіх соціальних верств населення, у тому числі партійно-державно-господарської номенклатури, військових командирів. Серед репресованих були Квірінг, Затонський, Медведев, Раковський, Чубар, Любченко. Загинули всі 9 членів Оргбюро ЦК КП(б)У, включаючи одного з головних організаторів репресій - С. Косіора. Об'єктом звинувачень став командний склад армії. У 1937 було репресовано офіцерський склад Київського і Харківського військових округів на чолі з командуючими Якіром і Дубовим.