24. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії в 2 половині хіх ст.

19 лютого 1861 в Росії було відмінено кріпосне право. У 1861-1866 була здійснена реформа суду, утворено земства - органи самоуправління. У 1874 проведена військова реформа, що замінила рекрутство загального військового повинністю і скоротила термін військової служби. Прискорилось формування ринку вільної робочої сили. Але реформа проводилась в інтересах поміщиків. За землю селяни вносили компенсацію грошима (дорожче, ніж треба) або відробляли повинності. Селяни в пошуках заробітку йшли на південь України, деякі знаходили працю на цукрових підприємствах Правобережжя і Харківської губернії. В 2 половині XIX ст. Україна була головним постачальником цукру на внутрішній ринок Російської імперії. Виникають нові галузі - металургійна і вугледобувна. У 1872 засновано перший металургійний завод у Катеринославській губернії. У 1881 у Кривому Розі були відкриті багаті поклади залізної руди. Збільшувалася мережа залізничних доріг. Перша залізниця Балта-Одеса (1865). Розвиток промислового виробництва дав поштовх урбанізації. Економічна політика Росії щодо укр земель полягала у нещадній експлуатації її природних і морських ресурсів, та гальмуванні розвитку окремих галузей, які могли б створити конкуренцію російським (наприклад - текстильна промисловість). Тому наприкінці XIX ст. Південна Україна поступово втрачає на світовому ринку роль одного з головних експортерів зерна. Україна постачала 26% всього імперського державного прибутку. Половина цієї суми не верталась в Україну, а йшла на покриття потреб інших частин імперії. Індустріалізація і урбанізація дуже мало зачепили українців, які залишилися переважно селянами. Селянство мігрувало на схід, на Північ, Кавказ, в Казахстан, Середню Азію, Сибір. Община була слабкою в Україні. Тут переважало спадкове індивідуальне землеволодіння. Для укр селян росіяни уособлювали бюрократію і землевласників. Поляки переважали серед поміщиків Київщини. Поділля, Волині. Дрібну торгівлю і значну частину промисловості на Правобережжі контролювали євреї. Після реформи 1861 зменшилась частина польського населення, зростала імміграція рос населення на південь і схід України.

25. Кирило-Мефодіївське товариство

Криза кріпосницького господарювання, посилення колонізаторської політики царизму в Україні зумовили розвиток національного руху. В 40-х рр. ХІХ (19) ст. центром національно-визвольного руху став Київ, де на поч. 1846 В. Білозерський, М. Костомаров, М. Гулак та ін. створили нелегальну політичну організацію – Кирило-Мефодіївське товариство (братство). Більшість учасників були дітьми дрібнопомісних дворян. Мета товариства: утвердження національно-державної незалежності України з демократичним ладом у конфедеративній спілці таких самих незалежних слов*янських держав. Кожна держава становила б окремий штат,або ділилася ще на кілька штатів. Київ мав стати центральним містом спілки, де 1 на 4 роки збирався б найвищий спільний консультативний, регулюючий міждержавні взаємини орган - собор (або сейм). Для захисту федерації від ворогів передбачалося мати невелике регулярне військо, а кожен штат мав би свої збройні сили, упорядковані постійними міліцейськими формуваннями. Всі громадяни мали навчатися військовій справі. Громадянські права: передбачалося скасування станів, смертної кари і тілесних покарань; обов*язкове початкове навчання, свобода віросповідання. Ідеї визволення слов*янських народів з-під іноземного гніту та їх державно-федеративного єднання мали поширюватися шляхом літературно-просвітницької пропаганди. Члени братства виступали за повалення царського самодержавства та ліквідацію кріпацтва. Програму товариства викладено в «Книзі буття українського народу» або «Законі божому». Був розроблений статут організації, де конкретизувалися ідеї рівноправності народів держав і громадян майбутньої Слов*янської республіканської конфедерації і викладалися статутні права і обов*язки членів товариства. Громадська діяльність КМТ була зосереджена на освіті та піднесенні економіки України. Вони збирали кошти для видання популярних книжок для сільських господарів, склали проект запровадження в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів. До братства також належали П. Куліш, Г. Андрузький, Т. Шевченко. Шевченко вважав. Що якщо Україна у минулому користувалася правами самостійної держави, то це має служити достатньою підставою для здобуття політичної незалежності у майбутньому; він відкидав модель «малоросійства». КМТ проіснувало більше року. За доносом студента О. Петрова в Києві заарештували усіх постійних учасників засідань товариства і під конвоєм відправили до Петербурга. Вироком кожному було заслання до різних районів Російської імперії. Шевченка відправили до Оренбурзьких степів і заборонили писати і малювати.