30. Національний рух в роки революції 1905 – 1907 рр. Та в період столипінської реакції

9 січня 1905 в Росії розпочинається революція. У червні 1905 в Одесі вибухнуло повстання матросів на броненосці «Потьoмкін». У жовтні 1905 розпочався загальний політичний страйк. Під тиском революційних подій Микола II видав 17 жовтня 1905 спеціальний маніфест, в якому пообіцяв провести вибори до Державної думи і надати широкі політичні права громадянам Російської імперії. У першій Державній Думі була створена Українська думська громада (45 депутатів). Голова – І. Шраг. Політичною платформою була боротьба за автономію України. У парламентській діяльності вона зосереджувалася на 3 найбільш гострих для укр суспільства проблемах: земельній, освітній і питанні писемності. 8 липня Микола П розпустив першу Державну Думу. В II Думі Українська громада налічувала 47 чоловік. Діяльність укр депутатів у ІІ Думі за програмними вимогами і тактикою не відрізнялася від діяльності думської громади І Думи. Розпуск ІІ Думи 3 червня 1907 носив характер державного перевороту і призвів до реакції. Новий виборчий закон дуже обмежив права робітників, селян і національних меншин, тому у ІІІ і IV Думах укр парламентських груп не існувало. Революція сприяла короткочасному розквіту укр національного життя. Емський указ 1876 було скасовано. Були відкриті кафедри українознавства в Одеському та Харківському університетах, розгорається мережа товариств «Просвіта». У 1905 з'являється перша україномовна газета «Хлібороб». З 1906 у Києві почала виходити щоденна газета «Рада». У 1907 у Петербурзі вийшло нове видання «Кобзаря». Після поразки революції, у Рос імперії запанувала реакція. Її головним провідником був міністр внутрішніх справ П. Столипін. Розпочалось переслідування національних меншин. Заборонялися будь-які укр організації, зокрема «Просвіта». Заборонялося продавати укр книжки, проводити концерти, вечори. В Україні формуються шовіністичні організації, шириться хвиля антисемітизму. Піком антиукраїнської політики стала заборона святкування 100 річниці від дня народження Т.Шевченка в 1914. Заборона викликала масові демонстрації студентів у Києві.

31. Початок Першої світової війни. Українська проблема на міжнародній арені

На рубежі XIX - XX ст. з метою перерозподілу світу оформились два угрупування - Четверний (спочатку троїстий) союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія) та Антанта (Англія, Франція, Росія, пізніше Італія, США. Японія та інш). Через своє особливе геополітичне становище Україна потрапляла у сферу першочергових інтересів ворогуючих коаліцій, ставала одним із епіцентрів майбутнього військового протиборства. Росія планувала силою зброї довести «споконвічність» своїх прав на Галичину і Прикарпатську Україну. Австро-Угорщина хотіла захопити всі західноукраїнські землі. Німеччину також цікавила територія України. Поляки розраховували польську державність, включали до майбутнього утворення галицькі та західноукраїнські землі. Румунія сподівалася приєднати до себе укр землі Бессарабії та частину Буковини. 1 серпня 1914 розпочалась Перша світова війна. Українці змушені були битися у складі ворогуючих сторін: в рос армії та в австро-угорській. Україна мала стати одним із плацдармів кровопролитних боїв та місцем, де реалізовувались стратегічні напрямки світового конфлікту. Галичина і Північна Буковина стали ареною великих битв. В краї було зруйновано десятки містечок, спалено школи, знищено багато житлових і господарських будівель. Рос та австр армії втратили вбитими, пораненими і полоненими майже 3 млн. чоловік. Початок війни на території України для рос армії був вдалим. Під час відступу Австро-Угорська влада вдалася до масштабних репресій проти українців, яких звинуватили у провалі компанії, у таємних симпатіях росіянам, їх почали заарештовувати і страчувати без суду, гнали до концтаборі. Під час відступу росіян з Галичини було взято в заручники кілька сотень провідних українських діячів. Людей переселяли на Схід, вивозили за Урал, до Пермі тощо. Села палили, щоб залишити ворогові пустелю. Новий прихід у Галичину, інші західноукраїнські землі австрійців супроводжувався репресіями проти українства, щоб знищити все повязане з російськими впливами. Всі репресії були можливі через відсутність Української держави. Укр політична еліта під час війни розбилась на 3 табори. Більшість діячів укр партій і організацій виступили за рос орієнтацію. Була орієнтація і на «німецький штик». Третій табір не дотримувався ні рос, ні нім орієнтації, стояв на власній, з опорою на власну націю, на власний народ. У серпні 1914 у Львові соціалісти-емігранти з Наддніпрянщини А. Жук, В. Дорошенко та інші створили організацію Союз Визволення України (СВУ), метою якої було відродження самостійної Української держави. Згідно з платформою СВУ, Україна мала бути конституційною монархією з демократичним ладом, однопалатною системою законодавства, громадськими, мовними та релігійними свободами для всіх національностей і віросповідань, із самостійною українською церквою. СВУ припинила свою діяльність наприкінці червня 1918. Посилення шовіністичних настроїв у ворогуючих країнах створювали вкрай несприятливі обставини для розвитку українського національного руху, породжували наростаючі репресії проти нього. Але з укр рухом почали рахуватися і влада і політичні організації.