15. Формування і розвиток укр. Державності в ході нац.-визвольної війни 1648-1650 рр.

На визволених землях (від р. Случ на заході до російського кордону на сході, від басейну Прип*яті на півночі до степової смуги на півдні) почалася складатися нова військово-адміністративна і політична система – формувалась укр. національна держава. Очолював державний апарат виборний гетьман, яким став на поч. 1648 Б. Хмельницький. Йому належала вища військова, адміністративно-політична і судова влада. Панівною верствою стала козацька старшина, яка управляла укр. землями. Адміністративний устрій – подібний до Запорізької Січі. Столицею був Чигирин. Територія України ділилась на полки. На чолі полку стояв полковник, якого обирали або призначав гетьман. Він здійснював військові і адміністративні функції на території полку. Помічники полковника: полкова старшина, писар, суддя, обозний, осавул, хорунжий. Полки поділялись на сотні, очолювали сотники, які обиралися сотенною радою або призначалися гетьманом чи полковником. При сотникові була сотенна старшина, писар, осавул, хорунжий. В містах і селах адміністративні функції виконували отамани. Над селянами часто стояли війти. У містах з магдебурзьким правом діяли ще й виборні магістрати на чолі з війтами, а в інших – ратуші. Магістратам і ратушам підлягали міщани. Найважливіші військові і політичні справи розв*язувала Військова (Генеральна) рада, в якій брало участь все військо. Поступово Хмельницький скликав загальну раду рідше, головним органом влади ставала рада старшин, яка вирішувала військові, адміністративні, законодавчі, господарські і зовнішньополітичні справи. На цю раду гетьман викликав переважно генеральну старшину,вищу військову старшину, інколи сотників. Генеральна (вища) військова старшина становила центральний (гетьманський) уряд. Сюди входили: обозний – керував артилерією, 2 осавули – організовували військову раду і помічники гетьмана у військових справах, 2 сyдді – відали судом, писар – очолював військову гетьманську канцелярію, військовий хорунжий – охоронець військового бойового прапора (корогви), військовий бунчужний – носій гетьманського бунчука, підскарбій – керував фінансовими справами. Судочинством займалась козацька старшина – гетьман, полковники, сотники, відповідні судді.

16. Характер Переяславської угоди. «Березневі статті» 1654 р.: умови і правове значення

Чим далі тривала війна, тим більше Б. Хмельницький, старшини і народні маси переконувались, що лиш своїми силами, без чужої допомоги Україна в той час визволитися з-під влади Польщі не могла. Погляди звернулися до одновірної Москви. Хмельницький направив перший лист царю Олексію Михайловичу ще 8 червня 1648. Далі підтримував зв’язки з царським урядом протягом всієї війни. Але через складні внутрішні і зовнішні умови, а також з розрахунку на ослаблення обох воюючих сторін царський уряд зайняв вичікувальну позицію, обмежуючись відправленням в Україну хліба і солі. Також дозволяли укр. переселятись на окраїни земель московських. 6 січня 1653. Хмельницький скликав у Чигирин раду старшин, яка вирішила з Польщею не миритися, а 22 червня 1653 в Україну з Москви вирушив стольник Ф. Ладижинський з грамотою царя Олексія Михайловича, в якій давалась згода на перехід України під високу царську руку. Земський собор Росії 1 жовтня 1653 прийняв рішення про союз з Україною і початок війни з Польщею. 9 жовтня з Москви виїхало посольство на чолі з боярином В. Бутурліним. 8 січня 1654 на народній раді було прийнято рішення про обєднання України з Росією. Це рішення отримало назву Переяславської угоди. Про діяльність посольства Бутурліна, Переяславську раду, відносини між Україною з Росією укр. документів в оригіналі немає. Про ці події дізналися з письмового звіту посольства Бутурліна. Протягом січня-лютого 1654 приймалася присяга на вірність цареві від населення. Відмовились від присяги полки Уманський-Брацлавський, не склали присяги полковники І. Богуна, І. Сірко. У Полтавському полку московських урядовців побили. Негативно до союза поставився київський митрополит Сильвестор Косий і деякі представники вищого духовенства. Укр сторона не дістала ніяких документальних актів, які містили б письмові гарантії, визначили умови переходу Укр держави під владу московського царя, її становище і взаємовідносин з Росією. Для розв’язання всіх питань і юридичного оформлення союзу, було вирішено послати до Москви посольство України. Офіційний в’їзд до Москви відбувся 12 березня. Голова укр. посольства, Ген сyддя С. Богданович-Зарудний. Внаслідок переговорів з’явились документи, які визначали становище України і характер взаємовідносин з Росією в перший час після Переяславської ради. Цими документами стали т. зв. «Статті Б. Хмельницького» (Березневі статті) 1654 і грамоти війську Запорізькому і укр. шляхті,а також пізніше надана грамота укр. духовенству. Оригінального письмового тексту Переяславської угоди немає, є тільки копія з втраченого оригіналу. Умови договору: 1) розв’язувалось питання оборони України від посягань інш держав (Польщі, Туреччини, Кримського ханства), цар зобов’язувався навесні 1654 почати війну з Польщею; 2) Україна переходила під владу рос царя, як незалежна самостійна держава, зберігши систему суспільного ладу і адміністративного устрою, на чолі держави залишався гетьман; козацький реєстр 60 тис чол., всі козаки мали жити і судитися по своїм правам і законам, в містах укр. урядники залишалися у місцевого населення, гетьман мав право вступати у відносини з іноземними державами, за винятком польс короля і тур султана; 3) станові інтереси козацьких старшин, козацтва, шляхти, духовних міщан були визначені і забезпечені. Таким чином за формою ці документи мали з боку Б. Хмельницького і старшини характер «чолобитної», а від царя – «милості». Але за змістом вони є договором 2 самостійних держав. Про те, що Україна переходила під високу руку царя як самостійна держава, свідчить наявність власної території, своєрідного державного устрою, де є повна влада гетьмана, добровільність приєднання України до Москви. Але укладаючи договір, обидві сторони переслідували різні цілі: Б. Хмельницький мав на меті отримати військову допомогу від Москви в боротьбі проти Польщі, добитись від неї повної незалежності, забезпечити самостійність укр. держави, а за це цар одержуватиме щорічну грошову данину. Про це засвідчує подальша діяльність Б . Хмельницького, до смерті він вів свою внутрішню і зовнішню політику, незалежну від Москви. Московський уряд, укладаючи договір з Україною мав далекосяжну мету: ліквідувати укр. державу, перетворити Україну на звичайну провінцію Росії.