19. Розвиток сільського господарства України в другій половині XVIII ст.

В укр. землях – на Лівобережжі і Слобожанщині, які входили до складу Росії, посилювався кріпосницький гніт, відбувався розклад феодально-кріпосницької системи. У 2 половині XVIII ст. основою економіки Лівобережжя і Слобідської України залишалось с/г. Ґрунтуючись в основному на працю селян і відсталій, рутинній техніці, воно розвивалось повільно. Поступово розширювались посівні площі за рахунок степів на півдні Лівобережжя. Багато де переходили до глибокої оранки, краще удобрювався грунт. Землю на півдні переважно обробляли важким плугом, в який впрягали волів, на півночі – сохою, ралом, тягловою силою тут були переважно коні. Сіяли жито, ячмінь, овес, просо, гречку, горох. Наприкінці XVIII ст., з визволенням Північного Причорномор’я і освоєнням степів, все більші площі відводилися під пшеницю. Почали садити картоплю і культивувати кукурудзу, особливо в південних районах. Розширювалися площі під тютюн, коноплі, кавуни і дині. Врожаї низькі. Продовжували розвиватися скотарство (розведення великої рогатої худоби, коней, овець), садівництво, бджільництво, рибальство, полювання. З розвитком с/г зростала переробка сільськогосподарської продукції. Збільшилась кількість млинів, олійниць, броварень, гуралень, сукновалень, шкіряних «заводів». У 2 половині XVIII ст. в зв’язку з промисловим переворотом в Англії та розвитком капіталізму в Зах Європі, із збільшенням числа промислових підприємств в середині країни і кількості міського населення, зростав попит на хліб та інш с/г продукти на внутрішньому та зовнішньому ринках, що створювало сприятливі умови для збуту продукції поміщицьких маєтків та збільшення їх прибутків.

20. Юридичне оформлення кріпосного права вУкраїні в 2 половині хvііі ст.

Козацька старшина, займаючи керівні посади в усіх військово-адміністративних установах, продовжувала різними способами нагромаджувати і ставити в залежність від себе дедалі більшу кількість селяні козаків. З кожним роком зменшуваласькількістьвійськовихі рангових маєтностей, громадськихземельта угідь, збільшувалось число залежних селянських дворів. В Україністворилися величезні володіння укр (Розумовські, Кочубеїта ін.) та рос (Румянцеві, Трубецькі) феодалів. З розширенням феодальнихземлеволодін, збільшувалися повинності селян. Панщина була до 5 днів. У 1765 введений на користь держави рубльовий оклад, який мали сплачувати всі селянські двори- посполиті, підсусідки, помічники козаків. 1776 на Слобожанщині, а 1783 на Лівобережжі царський уряд запровадив подушний податок. Під тиском старшини убожіли і козаки, які, не маючи коштів для служби,переходили у посполиті абопідпомічники. Протягом 1 половини XVIII ст. козацька старшина закріпачила велику кількість селян і намагалися юридично оформити кріпосне правою 1760 гетьман К. Розумовський видав універсал, за яким селяни могли переходити з одного володіння в інше за наявності дозволу власника, залишаючи майно поміщикові. 1763 універсал був підтверджений царським указом. Указом від травня 1783 Катерина ІІ юридично оформила кріпосне право на Лівобережжі і слобожанщині, селянам заборонено переходити від поміщика до поміщика. 1785 Катерина ІІ на вимоги старшини поширила чинність «Жалуваної грамоти дворянству» в Україні, юридично зрівнявши укр старшину з рос дворянством в правах. Ранги старшин переведено в рос чини.