Показники мікроклімату в приміщеннях для лабораторних тварин

Вид тварини	Температура (°С)		Максимально допустима концентрація в повітрі		Кратність повітрообміну (об’єм за годину)		Освітлення
	Межі коливання	Середнє значення	аміаку, мг/л	вуглекислоти, % до об’єму	витяжка	приток
Миші	18-26	22	0,01	0,15	8	10	Напівморок
Пацюки	20-24	22	0,01	0,15	8	10	- “ -
Хом’яки	18-26	22	0,01	0,15	8	10	- “ -
Мурчаки	16-23	20	0,01	0,15	8	10	Денне світло
Кролики	14-18	16	0,01	0,15	8	10	- “ -
Собаки	18-22	20	0,01	0,15	8	10	- “ -
Кішки	18-22	20	0,01	0,15	8	10	- “ -
Мавпи	20-30	25	0,01	0,15	10	15	- “ -

У вірусологічних дослідженнях найчастіше використовують скляні банки та цільнометалеві клітки завдяки зручності миття та дезінфекції. Незалежно від конструкції кожна клітка обов’язково повинна мати піддон, що виймається, де збираються залишки їжі, калу та сечі. В якості підстилки використовують матеріали, що абсорбують вологу та пристосовуються тваринами для будування гнізд (пісок, полова, сіно, солома, торф’яна крихта, стружка та тирса різного розміру, та ін.).

Дрібних лабораторних тварин та птахів розміщують в клітках на стелажах в 3-4 яруси (перший на відстані 30-70 см від підлоги), дотримуючись рекомендованої густоти посадки, яку обраховують з розрахунку 1 г маси тіла тварини на 1 см³ для клітки (табл.2.3.).

Мурчаків розміщують в звичайних сітчастих металевих клітках по 2-3 тварини. Кроликів бажано утримувати по одному в клітці в прохолодному неопалюваному приміщенні.

Таблиця 2.3.

Густота посадки в клітках лабораторних тварин та птахів

Вид тварин	Мінімальна площа дна клітки на одну тварину, см2	Максимально допустима кількість тварин в клітці	Число тварин на 1 м2 площі підлоги приміщення
			Дорослі	Молодняк
Миші	40	15	65	240
Пацюки	150	10	20	100
Хом’яки	100	5	30-40	30-40
Мурчаки	300	5	5-18	5-18
Кролики	2000	1	3-4	3-4

Кішок, які часто хворіють лише від одного перебування в обмеженому просторі приміщення клітки, краще тримати в окремих кімнатах, або вольєрах з настінними лавами-лежанками на різній висоті. Собак розміщують по одній в окремих кабінах-боксах, даючи можливість вільно рухатися. Невеликих мавп, як макака-резус, також розміщують по одній в клітках розміром 1,51,51,5м. Великих мавп розміщують в кімнатах-вольєрах.

Важливо зберігати чистоту приміщень, кліток та посуду. Не можна переставляти годівниці, поїлки. Двічі на рік треба проводити повну дезінфекцію приміщення. У випадку епізоотії захворілих тварин ізолюють від здорових і віварій переводять на карантин. Трупи померлих тварин в секційній кімнаті розтинають, вивчаючи патологічний матеріал, а потім разом з підстилкою спалюють в кремаційній печі.

Поняття “карантин” було введено з 14 століття для боротьби з чумою, коли на віддалений острів висаджували на 40 днів екіпажі кораблів, а вже потім доставляли на острів Сицилію (від італ. “каранта” – “сорок”).

Експериментальних тварин розводять у спеціальних розплідниках. Лише невелика їх кількість знаходиться у віваріях при вірусологічних лабораторіях. Ті тварини, що заново надходять у віварій, спочатку витримуються в карантинному відділенні. Під час карантину у тварин можуть проявитися різні захворювання: чи латентні, чи ті, що були в інкубаційному періоді, чи ті, що тварина здобула під час транспортування в результаті переохолодження.

Згідно “Ветеринарному законодавству України”, для тварин встановлюються наступні строки перебування в карантині: для собак – 30 днів, білих мишей та пацюків – 10 днів, всіх інших тварин – 21 день. Для мавп та тварин, які проживають в надто відмінних умовах, строки карантину та адаптації збільшуються до 2-3 місяців. В ці проміжки часу укладається тривалість інкубаційного періоду тих захворювань, на які частіше хворіють тварини.

Тварини повинні забезпечуватися регулярним годуванням та питною водою. Годування повинно бути повноцінним за хімічним складом та достатнім за кількістю. Корм тварин повинен містити всі речовини, необхідні для нормального перебігу процесів життєдіяльності, тобто білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі та вітаміни. Для різних видів тварин існують певні кормові норми, раціони та режим годування. При нестачі води порушуються фізіологічні та біохімічні процеси в організмі, затримується ріст, знижується резистентність до інфекцій, виникають патологічні зміни.

Правильна організація повноцінного годування в поєднанні з оптимальними умовами утримання забезпечує добрий загальний стан, ріст, розвиток та розмноження тварин. Вона підвищує стійкість тварин до захворювань, зміцнює їхню імунну систему і, як наслідок, грає значну роль у високоякісному проведенні вірусологічних досліджень.

Нерідко у лабораторних тварин (мишей, пацюків, кролів, тощо) спостерігається канібалізм. Причини його можуть бути різноманітними (табл.2.4.).

Таблиця 2.4.