Поживні середовища

Розрізняють природні та штучні (синтетичні та напівсинтетичні) поживні середовища. Природні середовища складаються із суміші сольового розчину (наприклад, розчину Хенкса, Ерла), сироватки крові, тканинного (ембріонального) екстракту, коров’ячої амніотичної рідини та інших компонентів. Кількісний вміст кожного з компонентів в різних сумішах середовищ значно варіює. Цей тип середовищ використовують рідко.

Насьогодні, в основному, використовують штучні поживні середовища. До напівсинтетичних поживних середовищ відносять гідролізати різних білкових продуктів (гідролізат лактальбуміну, гемогідролізат, м’язевий ферментативний гідролізат, амінопептид та ін.). Серед синтетичних поживних середовищ найбільш широко застосовують середовище 199 (табл. 2.14.) та середовище Ігла. До їх складу входить більш ніж 60 компонентів (амінокислоти, вітаміни, компоненти нуклеїнових кислот, джерело ліпідів та вуглеводів, мінеральні солі та ін.).

Таблиця 2.14

Середовище 199 (Морган, Мортон, Паркер; 1950 р.)

Амінокислоти	мг	Джерела ліпідів		мг
L–Аргінін-монодихлорид	70	Твін-80		20
L-Гістидин-монодихлорид	20	Холестерин		0,2
L-Лізин-монондихлорид	70	Компоненти нуклеїнових кислот		мг
DL – Триптофан	20	Аденін сульфат		10
DL – Фенілаланін	50	Ксантин		0,3
DL – Метіонін	30	Гіпоксантин		0,3
DL – Серин	50	Тимін		0,3
DL – Треонін	60	Урацил		0,3
DL – Лейцин	120	Гуанін-гідрохлорид		0,3
DL – Ізолейцин	40	Аденозін-трифосфат натрія		10
DL – Валін	50	Аденілова кислота		0,2
DL – Глутамінова кислота- моногідрат	140	D – Рибоза		0,5
DL – Аспаргінова кислота	60	D – Дезоксирибоза		0,5
DL – α – Аланін	50	Інші речовини		мг
L – Пролін	40	Fe (NO3)3x9H2O		0,1
L – оксипролін	10	СН3СOONa x 3H2O		50
L – Гліцин	50	L – Глутатіон		0,05
L – Цистин	20	Глюкоза		1000
L – Тирозин	40	L – Глутамін		100
L – Цистеїн – гідрохлорид	0,1	Феноловий червоний		20
Вітаміни	мг	Спирт етиловий		16
Нікотинова кислота	0,025
Амід нікотинової кислоти	0,025
Піридоксин – гідрохлорид	0,025
Піридоксаль – гідрохлорид	0,025
Тіамін – гідрохлорид	0,01
Рибофлавін	0,01
Пантотенат кальція	0,01
Інозит	0,05
n-Амінобензойна кислота	0,05
Холін-хлорид	0,5
Біотин	0,01
Α – Токоферол-фосфат натрія	0,01
Фолієва кислота кристалічна	0,01
Кальциферол	0,1
Менадіон	0,01
Вітамін А кристалічний	0,1
Аскорбінова кислота (вітамін С)	0,05

У всі поживні середовища та деякі сольові розчини для визначення рН додають індикатор – феноловий червоний (в концентрації 0,002 %, яка не має токсичного впливу на клітини та віруси). Додавання індикатора дозволяє визначити момент закислення поживного середовища продуктами метаболізму клітин до рівня, який потребує заміни поживного середовища на нове (рН<7; середовище забарвлюється в жовтий колір). При підвищенні рН розчин набуває червоно-малинового кольору. При нейтральному рН (7,2-7,4) колір середовища жовтогарячий. Для регулювання рН сольових розчинів та поживних середовищ використовують 7,5%-ий розчин бікарбонату натрію та 3%- ий розчин оцтової кислоти.

Усі поживні середовища за функціональним призначенням можна поділити на ростові та підтримуючі. Ростові поживні середовища забезпечують існування та розмноження клітин і містять 2-10 % сироватки крові. Ці поживні середовища застосовують, як правило, в перші дні культивування клітин. Підтримуючі поживні середовища забезпечують життєдіяльність клітин, але не їх розмноження. Вони не містять сироватки крові. Їх використовують для культивування клітин після зараження їх вірусами.