Природні інфекційні хвороби деяких лабораторних тварин, збудники яких є патогенними для людини

Вид тварин	Назва хвороби
Білі миші	Сальмонельози, лістеріоз, псевдотуберкульоз, лімфоцитарний хоріоменінгіт
Білі пацюки	Сальмонельози, псевдотуберкульоз, лістеріоз, геморагічна гарячка з нирковим синдромом
Хом’яки	Чума
Мурчаки	Лістеріоз, туберкульоз, псевдотуберкульоз
Кролі	Сальмонельози, лістеріоз, туляремія, псевдотуберкульоз
Собаки	Сказ, лептоспіроз, туберкульоз
Кішки	Сказ, туберкульоз
Мавпи	Туберкульоз, дизентерія, віспа мавп, гарячка Марбург, вірус В (Herpesvirus simiae), інфекційний гепатит А, сальмонельози, меліоідоз, лептоспіроз, туляремія, сказ, кір, псевдотуберкульоз
Ембріони птахів	Сальмонельози, віспа курей

Внаслідок вищенаведених причин, практично в усіх лабораторіях діагностики лабораторні тварини та курячі ембріони поступилися місцем культурам клітин, які набагато простіше утримувати та які надають дослідникам більших можливостей.

Разом з цим, у багатьох видах лабораторних досліджень лабораторні тварини, як і раніше, відіграють головну роль. Так, для деяких вірусів людини, наприклад вірусу гепатиту В, використовуються примати, оскільки для даного вірусу невідомі приклади реплікації ні в організмі інших тварин, ні в культурі клітин. При вивченні онкогенних вірусів широко використовуються хом’ячки, оскільки вони є високочутливими до даних вірусів, які легко викликають утворення пухлин у цих модельних об’єктів, що дозволяє отримати відповідні антисироватки. Новонароджені миші використовуються для виділення вірусів Коксакі та дослідження арбовірусів. Крім цього, експерименти по вивченню механізмів патогенезу та ролі імунної відповіді можуть бути проведені лише на лабораторних тваринах. Нарешті, у зв’язку з надзвичайно широким застосуванням у вірусології серологічних методів дослідження, лабораторні тварини (особливо кролики, миші, пацюки та примати) інтенсивно використовуються для отримання діагностичних антисироваток.

Види лабораторних тварин

Головними критеріями вибору лабораторних тварин у вірусологічний експеримент є їх сприйнятливість до досліджуваного вірусу та безпосередньо мета експерименту. Найчастіше використовуються білі миші, пацюки, мурчаки, кролики та собаки.

Миші. Для вірусологічних досліджень дуже широко використовуються білі миші (альбіноси сірої домашньої миші) інбредних ліній. Останніх одержують в результаті спарювання братів з сестрами, або батьків з дітьми протягом щонайменше 20 поколінь. У таких тварин досягається високий ступінь гомозиготності, вони мають генетичну одноманітність, менш мінливі, високочутливі до певних вірусів. Ці властивості частково закріплені у них генетично, тому на віруси вони реагують досить одноманітно. Вага тварин визначається умовами досліду і коливається в межах 8-18 г . Особливу роль грають новонароджені миші вагою 1-2 г, тільки на них культивують певні віруси (наприклад, ящур, Коксакі). Широкого використання також набули „високоракові” лінії мишей, у яких у 60-95% випадків виникає рак молочних залоз: А (альбіноси), С₃Н (сірі), С₃НА (темно-сірі), ДВА (блідо-коричневі); та „низькоракові”, у яких спонтанні пухлини молочних залоз зустрічаються дуже рідко: СВА (сірі), BALB (альбіноси), С₅₇Br (коричневі), СС₅₇ (білі).

Пацюки. Дуже цінні лабораторні тварини, стійкіші за мишей до певних інфекцій. Найбільш плодючі серед лабораторних тварин. Використовують білого пацюка (альбіноса сірого пацюка), чорного, тощо. У пацюків теж створені інбредні лінії. Новонароджених тварин використовують в дослідженнях з онкогенними вірусами. Внаслідок сприйнятливості до багатьох вірусних інфекцій пацюки є універсальними тваринами, придатними практично для всіх цілей вірусологічних досліджень.

Хом’яки. Для вивчення вірусів створена інбредна лінія сірійського золотистого хом’яка. При роботі з онкогенними вірусами використовують новонароджених тварин. Цінні лабораторні тварини для дослідження кацерогенезу, викликаного аденовірусною інфекцією.

Мурчаки. У вірусологічних дослідженнях найбільш цінними є гладкошерсті породи мурчаків: голандська, гімалайська, агуті, тощо. Мурчаки голандської породи мають біло-коричнево-чорно-сіре забарвлення шерсті. Шерсть коротка, рівна, гладка, щільно прилягає до тіла. Вони відзначаються плодючістю, швидким ростом та стійкістю до захворювань. Гімалайські мурчаки мають чорне або коричневе забарвлення мордочки, вух та передніх лапок. Мурчаки породи агуті мають шерсть двох відтінків: золотисто-коричневий (золотисті агуті) та сірий (сірі агуті). Мурчаки використовуються з різноманітними цілями у вірусологічних дослідженнях. Вони незамінні при постановці реакції зв’язування комплементу, де використовується їх сироватка (комплемент).

Тхорі. Використовуються в дослідах не дуже часто через стійкість до багатьох вірусів людини та тварин.

Кролики. Основні тварини різноманітних вірусологічних досліджень. Рекомендується працювати в основному з чистопородними тваринами з метою одержання стійких результатів. Існує багато стандартних порід кроликів, які дають можливість великого вибору: Шиншила сріблясто-сірого кольору з блакитним відтінком та коричневими очима; віденський блакитний сизого кольору з блакитним відтінком та темно-блакитними очима; віденський білий білосніжного блискучого кольору та блакитними очима; білий велетень білого кольору та червоними очима; Аляска чорного кольору та коричневими очима; Гавана коричневого кольору. Кролики порід Шампань, російський горностаєвий, короткошерстий та ангорський рідко використовуються у вірусологічному експерименті. Кролі чистих порід більш чутливі до наркозу, серйозних операцій та інфекцій. Використовують кроликів різного віку та ваги в залежності від цільового призначення.

Собаки. У вірусологічних дослідженнях найчастіше використовуються вівчарки, такси, дворняжки, гончі, лайки. Рекомендується використовувати собак міцних, середньої величини з гладким волосяним покривом, спокійного норову.

Кішки. Для вірусологічних досліджень використовують рідко, відбирають кішок короткошерстих порід.

Мавпи. Дуже цінні лабораторні тварини для вирішення ряду теоретичних та практичних питань вірусології. Об’єктами досліджень виступають віруси інфекційного гепатиту А, кору, віспи, імунодефіциту людини та ін. Найчастіше використовують індійських макак-резусів, філіппінських макак та африканських зелених мартишок, рідше – яванських макак, макак лапундер, павіанів, гамадрилів та шимпанзе.

Кури. Серед великої кількості порід курей слід назвати такі: італійська куріпкова (чисто несуча порода, придатна для щеплень, більш стійка і менш вибаглива, ніж леггорн), леггорн (несуча порода, придатна для щеплень), родлендер (чисто несуча порода), віандот (несуча порода), суссекс (несуча порода), світла брама (як донор крові). Слід використовувати чистопородних птахів. Вік курей визначається метою досліджень. Курячі ембріони використовуються для культивування вірусів грипу, парагрипу, віспи курей та ін., для одержання клітинних культур, а дорослі кури - як донори крові для серологічних реакцій, з діагностичною метою, для випробування вакцин, тощо.

Каченята. Використовуються у віці 1-10 днів для постановки біопроби з вірусами, що викликають хвороби качок та каченят.

Коні. Єдина модель при роботі з вірусами інфекційної анемії коней та енцефаломієліту коней.

Свині. Використовують підсвинків у віці 2,5-5 місяців при роботі з вірусами чуми та віспи свиней. Молодих свиней та поросят беруть для біопроби при хворобі Тешена та інфекційного гастроентериту свиней.

Телята. При вивченні ряду вірусних хвороб телят, таких як ентеровірусних інфекцій, використовують тварин у віці від декількох днів до декількох місяців.

Слід сказати, що при виборі лабораторних тварин до вірусологічних експериментів користуються правилом необхідного та достатнього, тобто намагаються вирішувати поставлені задачі найбільш економічно виправданим шляхом. Тому до абсолютної більшості дослідів залучаються миші, пацюки та кролики, рідше хом’яки, мурчаки та собаки. При цьому існують випадки, коли дослідження конкретного вірусу вимагають залучення інших лабораторних тварин, оскільки вищеназвані можуть не бути сприйнятливими до даного вірусного захворювання або ж не відповідати поставленим цілям експерименту.

Так, наприклад, якщо метою дослідження є вивчення патогенезу захворювання, спричиненого вірусом грипу, то для цього цілком достатньо використання пацюків. Коли ціллю є отримання специфічної антисироватки до даного вірусу, то доцільніше використовувати кролів внаслідок їх ефективної імунної відповіді на більшість вірусів та порівняно великого об’єму антисироватки, яку від них можна отримати (хоча і миші, і пацюки теж можуть бути використані з цією метою, але об’єм антисироватки буде у цьому випадку у декілька разів менший). Для постановки реакції зв’язування комплементу доцільно використовувати мурчаків для отримання сироватки, а при вивченні онкогенних вірусів – „високоракових” мишей або хом’яків. При дослідженні дії лікарських речовин для людини найчастіше використовують собак, свиней та мавп внаслідок високої подібності фізіології їх організмів до організму людини.

Крім того, є віруси, дослідження яких можливе лише з участю тих лабораторних тварин, які є господарями відповідних вірусів у природі. До таких тварин відносять собак (вірус чуми собак, вірус сказу), свиней (вірус інфекційного гастроентериту свиней та ін.), коней (вірус інфекційної анемії коней, вірус енцефаломієліту коней), каченят, телят. Разом з цим, цих тварин порівняно рідко застосовують для інших цілей.