22. Проаналізувати догматичну, пояснювально-ілюстративну технології навчання.

підручник Лозової, Троцко (2002)– стор.275-276.

23. Методи виховання. Методи стимулювання діяльності і поведінки учнів. Обгрунтувати вибір методів виховання.

Методи виховання - це способи взаємодії педагогів, вихованців, сім'ї та інших суб'єктів виховання, внаслідок якої відбуваються певні зміни в розвитку якостей школяра, його переконань, почуттів, навичок, поведінки та ін.

Класифікація методів виховання

^{І. Методи формування свідомості особистості (поглядів, переконань, ідеалів)}

^{• лекції • диспути}

^{• доповіді • дискусії}

^{• бесіди • екскурсії}

^{• розповіді • читання науково-популярної, художньої літератури}

^{• пояснення • метод прикладу}

^{II. Методи організації діяльності й формування досвіду суспільної поведінки}

III. Методи стимулювання поведінки й діяльності

^{• педагогічна вимога: • громадська думка}

^{а) прямого впливу • громадське доручення}

^{б) паралельного впливу • створення виховних ситуацій}

^{в) опосередкованого впливу • привчання і вправляння}

IV. Критерії ефективності

^{• самоусвідомлення • самоконтроль}

^{• самодисципліна • самооцінка}

^{• самозаборона}

Головні методи цієї групи - заохочення і покарання, Заохочення - це підтвердження правильності вчинків, дій дитини. Значення його в тому, що воно сприяє закріпленню позитивних форм поведінки людини і може знайти прояв у різноманітних формах. Заохочення буде позитивним за певних умов:

1. його справедливість, тобто заохочувати лише за певні позитивні дії, вчинки. Заохочення повинно бути усвідомлене як нагородженим, так і однолітками;

2. своєчасність заохочення;

3. дотримання міри в заохоченні (надмірне часте заохочення одних і тих людей знижує виховний ефект методу, може призвести до формування у школяра підвищеної самооцінки, завищеного рівня вимог, недоброзичливого ставлення однокласників).

Покарання - вплив на особистість школяра, який відбиває засудження його дій, вчинків, що суперечать нормам, принципам поведінки у суспільстві, змушуючи учнів дотримуватися цих норм. Призначення покарання - виховувати у школярів уміння гальмувати виявлення тих якостей, прагнень здійснення вчинків, які в певних умовах суперечать вимогам норм моралі.

1. з накладанням додаткових обов'язків;

2. втратою або обмеженням певних прав;

3. вираженням морального осудження в різних формах.

Вимоги до використання покарання:

1. слід враховувати:

• ситуацію, за якої здійснено негативний вчинок, умови і причини, які його викликали;

• стан того, хто завинив, його ставлення до сім'ї, колективу, вчителя, школи, свого вчинку;

• особистість вихователя, його стосунки з дітьми;

поєднувати вимогливість і повагу до особистості школяра, покарання з переконанням;

дотримуватися педагогічного такту;

виявляти справедливість у використанні покарань;

уникати колективних покарань;

не карати за неуміння (воно знімається навчанням); нерозуміння (треба пояснити).

Корекція передбачає використання певних прийомів, спрямованих на подолання чи ослаблення недоліків у діях, вчинках школяра. Цьому може сприяти великодушне пробачення ыгнорування компромыс Корекція поведінки може відбуватися на основі самовиховання, коли вихователь за навіть дурними вчинками бачить добрі мотиви, реалізація яких з поважних причин не відбулася (прийом підстановки мотиву).

Методи формуваня свідомості	Методи формування досвіду поведінки		Методи стимулювання і корекції поведінки		Методи самовиховання
Навчання Освічення Переканання Приклад Вимоги	Привчання Вправи Доручення Участь у діяльності Вимоги Змагання		Заохочення Покарання Змагання		Самоспостереження Самоаналіз Самонаказ Самоконтроль
Мета
Вплив на свідомість, почуття, волю вихованця, для роз'яснення, доказу правильності чи необхідності певної поведінки.		Здобуття школярами досвіду поведінки в різних видах діяльності, у спілкуванні шляхом спеціально організованого привчання та виконання вправ.		Стимулювання позитивних дій, вчинків, суджень, оцінок дітей і гальмування негативних		Вдосконалення своєї особистості.
Результат
Сформованість понять, суджень, оцінок, готовність до поведінки, відповідної до вимог вихованої людини.		Сформований досвід поведінки, який зназодить виявлення в звичках поведінки, у вчинках,особистих якостях дитини.		Сформованість понятть, оцінок і досвіду суспільної поведінки.		Наближення до ідеалу поведінки особистості.

На успішність використання методів виховання впливають такі фактори:

1. Педагогічно обґрунтоване зіставлення методів виховання, які використовуються з метою, завданнями, змістом, принципами виховання, особливо принципом урахування індивідуальних і вікових особливостей школярів. Тільки той, хто добре вивчив дитину, може вирішувати, як її виховувати.

2. Застосування в єдності методів формування свідомості, формування досвіду суспільної поведінки, стимулювання діяльності і корекції поведінки, самовиховання.

3. Урахування своєрідності педагогічної ситуації.

4. Аналіз впливу на особистість методів, які вже застосовувались.

5. Особистість вихователя, його педагогічна рефлексія, яка передбачає: усвідомлення мотивів своїх дій (чи здійснюються вони в інтересах дитини, свого престижу, щоб догодити начальству, інструкції тощо); уміння відрізняти особисті труднощі від утруднень школяра; здатність поставити себе на місце іншого, побачити те, що відбувається, очима дітей, адекватно оцінити результати роботи.

6. Забезпечення переходу методів виховання в методи самовиховання