28. Принцип активності і самостійності учнів у навчанні: сутність, шляхи реалізації.

підручник Лозової, Троцко (2002)– стор.231-232

29. Дати аналіз принципів процесу виховання (принцип гуманізму виховання, виховання в діяльності та спілкуванні, цілісного підходу до виховання). Принцип гуманізації процесу виховання передюачає визнання цінності дитини як особистості, її прав на свободу, щастя, захист і охорону життя, здоров'я, створення умов для розвитку дитини, її творчого потенціалу, схильностей, здібностей, надання їй допомоги у життєвому самовизначенні, повноцінної самореалізації. У "Декларації прав дитини" говориться про необхідність законом, іншими засобами забезпечувати соціальний захист дитини, можливостей і сприятливих умов для її фізичного, розумового, морального, духовного розвитку в атмосфері свободи і гідності. Реалізація принципу вимагає від вихователя його гуманістичної орієнтації, яка включає: ставлення педагога до педагогічної діяльності як до покликання, яке спрямоване не лише на викладання предмета, але й, у першу чергу, на дитину.Принцип гуманізації процесу виховання передюачає визнання цінності дитини як особистості, її прав на свободу, щастя, захист і охорону життя, здоров'я, створення умов для розвитку дитини, її творчого потенціалу, схильностей, здібностей, надання їй допомоги у життєвому самовизначенні, повноцінної самореалізації. У "Декларації прав дитини" говориться про необхідність законом, іншими засобами забезпечувати соціальний захист дитини, можливостей і сприятливих умов для її фізичного, розумового, морального, духовного розвитку в атмосфері свободи і гідності.Реалізація принципу вимагає від вихователя його гуманістичної орієнтації, яка включає: ставлення педагога до педагогічної діяльності як до покликання, яке спрямоване не лише на викладання предмета, але й, у першу чергу, на дитину.Гуманізм вихователя передбачає також терпимість, його педагогічний такт. Реалізація принципу веде до сформованості у школяра гуманності як вершини його моральності, яка знаходить своє виявлення: - у свідомому засвоєнні універсальних цінностей загальнолюдської та національної культури; - в осмисленні єдності людського роду і себе як його неповторної частки, зв'язку з іншими людьми, суспільством, природою, культурою; - у виявленні любові до людей, всього живого, милосерді, доброті, здатності до співчуття, умінні проявляти доброзичливість до всіх людей, незалежно від їх раси, національності, віросповідання, положення у суспільстві, допомагати близьким і далеким; - у прагненні до згоди, добросусідства, свободи, рівності, братства; - у готовності вихованців до самозахисту своїх інтересів; - у прагненні до оволодіння способами самовиховання, самовдосконалення з метою оволодіння художніми, науковими, естетичними, моральними цінностями, шляхом ознайомлення, охорони, відродження, відтворення в різних видах діяльності та ін.Залежність виховання від характеру діяльності та спілкування вихованців - одна із закономірностей процесу виховання. Принцип виховання в діяльності і спілкуванні вимагає такої їх організації, щоб вони стали засобом формування особистості, формою виявлення її ставлення, оціночного ставлення до оточуючої дійсності, ареною самореалізації можливостей, потреб, інтересів людини. Умовами ефективної організації діяльності та спілкування є:

1…Забезпечення активності особистості в діяльності і спілкуванні, яке передбачає обмін інформацією з проблем етики, естетики, праці, спорту, досвіду, обмін уміннями, результатами діяльності, взаємодію у цьому процесі, тобто діяльність повинна бути значущою для дитини, мати для неї особистісний сенс.

2….Залучення дітей до різноманітних видів діяльності: ігрової, пізнавальної, трудової, громадської, спортивної, естетичної - для реалізації мети всебічного розвитку особистості школяра, його самореалізації. У процесі цієї діяльності людина спілкується з багатьма групами: членами сім'ї, класним колективом, учителями, і іншими людьми в часи відпочинку, занять спортом та ін., кожна і яких впливає в тій чи іншій мірі на її розвиток.

3….Створення умов для того, щоб школяр відчував задоволення її процесі виконання конкретної роботи. Лише така діяльність стає справжнім фактором розвитку.

4…Педагогічне керівництво розвитком дитини у процесі діяльності і спілкування на основі співставлення "зони актуального досягнення" з "зоною найближчого розвитку" (Л.С. Виготський), що дозволяє об'єктивно враховувати новоутворення, зміни, які відбуваються у суб'єкта.

5….Забезпечення позитивних міжособистісних стосунків між вихователем і вихованцями - відношення поваги, взаємодопомоги, довіри, співтворчості, спрямованих на розумне поєднання педагогічного керівництва з розвитком ініціативи, активності, самостійності школярів.

Принцип цілісного підходу до виховання.Цей принцип розглядається як теоретична основа організації виховної діяльності. Він передбачає:

1….Необхідність обліку всієї сукупності економічних, соціальних, моральних та інших умов, які мають вплив на формування людини як особистості. З урахуванням цих факторів конкретизується мета організації виховної діяльності з колективом школярів або з окремою дитиною.

2….Формування різноманіття якостей особистості школяра, основ інтелектуальної, моральної, естетичної, економічної, політичної, правової, екологічної, фізичної, комунікативної культури, культури праці, сімейних відносин як цілісного процесу. Все це потребує відбору змісту виховної діяльності.

3….Оптимальний вибір методів і засобів досягнення мети, їх диференціація в залежності від соціально-економічних, вікових особливостей, рівня культури вихованців. А.С. Макаренко писав "Ніякого засобу взагалі, хоч би який ми взяли, не можна визначити ні добрим, ні поганим, якщо ми розглядаємо його окремо від інших засобів, від цілої системи, від цілого комплексу впливів".

4….Визначення умов, які забезпечують успіх реалізації мети. Однією з важливих загальних умов є систематичність і послідовність в організації виховання, тобто процес виховання потребує обґрунтованої системи, що враховує попередній досвід вихованців і розробляє перспективи взаємодії вихователів і вихованців, передбачає ускладнення завдань виховання і безперервність виховного процесу. Цілісність виховного процесу вимагає:

• диференціації форм і засобів масового та індивідуального впливу в залежності від психологічних, вікових особливостей, освітнього і культурного рівня вихованців;

• координації зусиль учасників процесу;

• творчого підходу до організації процесу виховання;

• врахування конкретної виховної ситуації та закономірностей, принципів, особливостей виховання;

• варіативність методів, форм, засобів виховання та ін.