4. Характеристика словесних, наочних та практичних методів.

Словесні – Підручник за ред..Лозової, Троцко (2002) – стор. 314

Наочні – Підручник за ред..Лозової, Троцко (2002) – стор. 321-322

Практичні – Підручник за ред..Лозової, Троцко (2002) – стор. 323-324

Вимоги до словесних методів навчання

Слово не лише

джерело знань,

а й засіб спілкування

^{Духовне багатство вчителя можна відчути тільки через його мову}

Про володіння технікою

мови: дикцією, інтонацією,

паузами, темпом та ін.

^{Мова має бути емоційною,}

^{доказовою, образною,}

^{виразною}

^{Учитель}

^має

^{завжди пам'ятати}

Мова має бути лаконічною

^{Культура педагогічного}

^{спілкування визначається}

^{культурою мовлення}

«Будь-який метод поганий

якщо привчає учня до

пасивності»

(А. Дістервег)

^{«Поганий учитель повідомляє істину, хороший — вчить її}

^{знаходити» (А. Дістервег)}

^{«Говорити самому набагато легше, ніж змусити говорити іншого»}

^{(А. Дістервег}}

^{«Учень протягом навчального року на уроках говорить в середньому}

^{ЗО хвилин!!!» (В. Шаталов)}

Вимоги до наочних методів навчання

^{Відповідність темі і змістові уроку}

^{Урахування вікових особливостей учнів}

^{Вимоги до наочних методів}

^{навчання}

^{Пропорційне}

^{навантаження наочністю}

^{навчального процесу}

^{Демонстрування}

^{наочності не раніше за}

^{виникнення потреби}

^{Уникання побічних і яскравіших подразників}

^{Відповідність слів учителя змісту наочності}

^{Сприяння розвиткові абстрактного мислення}

4. Педагогічна діяльність: сутність, складові, стиль педагогічної діяльності.

Структура діяльності вчителя у навчальному процесі

^{Планування діяльності}

^{Організація навчальної роботи}

^{Організація діяльності учнів}

^{Стимулювання}

^{пізнавальної діяльності учнів}

^{Поточний контроль}

^{Аналіз результатів діяльності}

6.Загальна характеристика технології програмованого навчання. Особливості навчання за допомогою комп’ютера. Дистанційне навчання.

підручник Лозової, Троцко (2002)– стор.281 – 283, 284-287.

7. Поняття позашкільної та позакласної виховної роботи. Характеристика організаційних форм виховної роботи (масові, групові та індивідуальні).

підручник Лозової, Троцко (2002)– стор.354-355.

8. Практикуми, семінари, екскурсії як форма навчання. Особливості нетрадиційних форми навчання.

9. Розумове виховання, мета, завдання, шляхи реалізації. Формування наукового світогляду.

Світогляд являє собою узагальнену систему поглядів, переконань, ідеалів, у яких людина виражає своє ставлення до оточуючого її природного та соціального середовища, самої себе. Світогляд визначає загальну спрямованість особистості, її прагнення, стійкість характеру, а також відбивається на всьому складі людини, на її поведінці, діях, звичках, нахилах. "Своєрідність світогляду як форми суспільної свідомості людини полягає в тому, що засвоєний нею і відображений в її життєвих інтересах, він виступає засобом визначення власної позиції людини стосовно всіх життєво важливих явищ і подій".Структура світогляду включає такі елементи: знання, погляди, переконання, вчинки, дії людини. Шляхи формування світогляду школярів визначаються його структурою:

1. Оволодіння науковими знаннями. Наукові знання є фундаментом світогляду особистості. Оволодіння ними може здійснюватися через засвоєння учнями змісту основ наук, які вивчаються у школі. Вивчення основ наук вимагає:

   1. виділення провідних світоглядних ідей, понять;

   2. забезпечення високого теоретичного рівня навчальних предметів (глибину розкриття фактів, явищ, вияснення причин), наукову доведеність, логічну непротирічливість теоретичних висновків, їх переконливість та ін.;

   3. здійснення міжпредметних зв'язків. Кожен навчальний предмет виявляє закономірності в певній галузі оточуючого світу. Але оскільки явища існують не ізольовано, а знаходяться в єдності і взаємозв'язку, то і в змісті навчальних предметів повинні бути забезпечені тісні міжпредметні зв'язки (поняття про будову речовини в процесі вивчення фізики і хімії, про роль особистості, народу в історії при вивченні історії і літератури);

   4. щоб особа вчителя, вихователя позитивно впливала на учня своїми знаннями, переконливістю, ставленням до змісту навчального матеріалу.

"Таким чином, наукові знання стають складовою світогляду лише тоді, коли:

1. піддаються філософському осмисленню;

2. відповідають інтересам особистості: оцінюються нею з точки зору реалізації її інтересів;

3. підтверджуються життєвим досвідом;

4. перетворюються в систему внутрішніх переконань і принципів особистого життя".

1. Ефективність формування переконань школярів багато в чому визначається методами навчання. Отже, організація процесу навчання повинна:

1. передбачати залучення школярів у самостійну пізнавальну діяльність, щоб вони побачили, усвідомили і зрозуміли причинно-наслідкові зв'язки, могли науково оцінити ті чи інші факти і явища дійсності;

2. пробуджувати емоційне ставлення учнів до матеріалу, який вивчають, вчити відстоювати свої позиції через систему аргументів.

1. Залучення учнів до позакласної і позашкільної роботи (гуртки технічної творчості, сільськогосподарського дослідництва, історії, краєзнавства і ін.), проведення диспутів, конференцій.

Процес формування світогляду дуже суперечливий. Нові погляди учня стикаються з його попередніми уявленнями. У свідомості учнів виникають протиріччя між ідеалом і дійсним станом справ. Тому не тільки процес навчання, а і вся система позанавчальної роботи повинна допомагати школярам розуміти світ і себе в ньому, формувати переконання, давати можливість самореалізації особистості.

3. Організація досвіду поведінки, створення ситуацій, які вимагають виявлення позицій, переконань особистості, вибору в кожному конкретному випадку оптимального варіанта практичних дій з урахуванням конкретних обставин умов.

4. Спонукати школярів до самоосвіти і самовиховання, що пов'язано з емоційно-вольовою сферою діяльності людини.

10.Нові типи шкіл в Україні. Проаналізувати авторські концепції навчання та виховання.Гімназії, ліцеї, НВКПідручник за ред..Лозової, Троцко (2002) – стор. 302-306.