Структура системи освіти

^{Структура системи освіти}

^{Дошкільне виховання}

^{Докторантура}

^{Загальна середня освіта:}

^{загальноосвітні школи, гімназії,}

^{ліцеї, приватні навчальні заклади}

^{Аспірантура}

^{Інститути післядипломної освіти}

^{Факультети підвищення}

^{кваліфікації та перепідготовки}

^кадрів

^{Позашкільне навчання і виховання}

^{Професійна освіта}

^{Професійні навчально-виховні}

^{заклади для перепідготовки}

^{робітничих кадрів}

^{Вища освіта}

^{Самоосвіта}

^{Курси підвищення кваліфікації і т. ін.}

20. Свідомість і активність учня як принципи навчання.

Підручник за ред..Лозової, Троцко (2002) – стор. 242-243 див. перший шлях реалізації принципу міцності.

21. Сутність процесу виховання, його особливості. Проблема мети виховання та розвитку особистості. Державна національна програма “Освіта” про національне виховання.

Процес виховання можна представити як систему взаємодії педагога й учня, що забезпечує розвиток особистості, формування її ставлення до дійсності (людей, до себе, сім'ї, праці, держави, природи, світу речей тощо). Цей процес передбачає послідовну зміну мети, завдань, змісту, методів, форм, умов, необхідних для розвитку особистості і досягнення визначених позитивних результатів. Основними компонентами виховного процесу є:

• цільовий, який передбачає визначення мети;

• змістовний, що включає в себе основні напрями виховної діяльності;

• операційно-діяльнісний, який визначає комплекс педагогічних заходів для розв'язання мети, завдань;

• аналітико-резальтативний, у процесі реалізації якого виявляються зміни в рівні вихованості індивіда. Мета забезпечує перспективний творчий характер процесу виховання. К.Д. Ушинський писав: "Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би вам відповісти на запитання, що він хоче будувати - храм..., просто будинок, у якому жилося б затишно, красиві, але непотрібні урочисті ворота, якими милувалися б подорожні? Те ж саме повинні ви сказати і про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам мету своєї виховної діяльності".Визначення мети виховання дозволяє реалізувати таку його особливість, як спрямування в майбутнє, про що писав В.О. Сухомлинський: "Без наукового передбачення, без уміння закладати в людині сьогодні ті зерна, які зійдуть через десятиріччя, виховання перетворилося б у примітивний нагляд, вихователь - у неграмотну няньку, педагогіка - у знахарство. Необхідно науково передбачити - в цьому суть культури педагогічного процесу, і чим більше тонкого, вдумливого передбачення, тим менше несподіваних нещасть". На сучасному етапі становлення України постало питання про розбудову її державності й суверенітету, що вимагає системи національного виховання як цілеспрямованого, систематичного процесу з метою утвердження у свідомості кожного громадянина країни національних цінностей, ідеалів, норм моральної поведінки, етнічної культурної мовної єдності, підтримання виховних традицій, звичаїв народу. Тому в державній національній програмі "Освіта; Україна ХХI століття" головна мета національного виховання молоді на сучасному етапі визначається як формування особистісних рис громадянина України, що включає в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.