створено Державну Раду, через рік реформовано міністерства, 1864 р. Сенат перетворено головним чином в судовий орган, а в 1905 р. утворена ДержавнаДума. Зім’ямСперанськогопов’язуютьіпершувРосіїкодифікацію права. Під його керівництвом були видані 1829–1832 рр. «Повне зібраннязаконівРосійськоїімперії» (45 томів) та«ЗвідзаконівРосійської імперії» (15 томів).

ЧималурольувідставційопаліСперанськоговідіграла«Запискапро давню й нову історію Росії» (1811 р.) придворного історика і письменника Миколи Карамзіна (1766–1826)1. У «Записці» критикувалися спроби реформ і пропоновані з ініціативи Сперанського нововведення.

М. Карамзін різко засуджував будь-які спроби запровадження конституції, обмеженьабсолютноївладивімперії. «Щокрімєдиновладдянеобмеженого, можевціймахинівироблятиєдністьдії?». Вінвважав

небезпечним ставити закон вище государя, протиставляти монарху які-небудьустановичиподілятивладу. «Двівладиводнійдержавісуть два грізні леви в одній клітці, готові терзати один одного». Прикладами історії Карамзін прагнув довести, що «Росія гинула від різновладдя, а рятувалася мудрим самодержавством». Останнє поставало в його «Записці» рушійною силою російського історичного процесу, єдиним законодавцем, єдиним джерелом влади. Як і М. Щербатов, він відстоював привілеї дворянства, був противником скасування панщини. Не сприймав історик і теорію природного права, вважав — «у державі право природне поступається цивільному». Разом із тим, «Записка» містила серйозну критику дійсності і вимагала поліпшення роботи всього державногоапарату. Цеісталопричиноютого, що, крімцаря, воназалишилася невідомою для сучасників.

§ 2. Проекти конституції декабристів: М. Муравйов, П. Пестель

Повстання декабристів на Сенатській площі у Петербурзі в грудні 1825 р. і Чернігівського полку в Україні були підготовлені таємними дворянськими товариствами — Північним у столиці і Південним в Україні. Маючи загальну мету — повалення самодержавства, створення в Росії представницькихустанов, скасуваннястановоголаду, кріпацтваіт. д., способидосягнення іконкретні цілічленисуспільств бачилипо-різному.

1Карамзін Микола Михайлович народився в Симбірську в родині поміщика.

Умолодості багато мандрував, зустрічався зІ. Гете, слухав промовиЖ. Дантона таін. французьких революціонерів, знав М. Робесп’єра. У 1803 р. одержав офіційне звання історіографа. Автор 12-томної «Истории государства Российского» (1816–1829 рр.), сентиментальних повістей.

153

УПівнічномутовариствіобговорювалисяпроектиконституції, складені Микитою Муравйовим (1795–1843)1. Які найбільш примітні риси його проектів конституції?

По-перше, йогопроект1822 р. проголошувавнародєдинимджерелом верховної влади і засуджував абсолютну монархію, вважаючи її протиприродною. Влада в майбутній оновленій Росії мала ґрунтуватися на широкомупредставництвівсіхгромадянворганахцентральноїімісцевої влади. Народ, утворивши свою державу за договором, зберігає свій суверенітет і не втрачає свої природні права, вважав автор проекту.

По-друге, проект передбачав рівність прав і обов’язків усіх громадян, скасування всіх станів і чинів. «Усі росіяни» оголошувались рів-

ними перед законом. «Кріпосницький стан і рабство скасовуються; раб, доторкнувшись землі Російської, стає вільним». Майбутнє суспільство бачилосяавторупроектуякгромадянське, авсійогочлени — повноправними (крім кочових племен), із правом власності, заснування товариств, недоторканністю особи, житла, власності, свободою совісті, слова, пересувань, правом на правосуддя і суд присяжних.

По-третє, внутрішній устрій держави передбачав федерацію з13 державідвохобластей, якіподіляютьсянаповітиіволості. Натериторії України намічалося створення Чорноморської (зі столицею в Києві) і Української(зістолицеювХаркові) держав. Фактичномовавпроектійдене про федерацію, а про нову систему адміністративно-територіального устрою Росії, яка враховує не національний, а історичний, економічний ігеографічнийфактори. СтолицюімперіїпередбачалосяперенестивНижній Новгород чи Москву — історичний і географічний центри Росії.

По-четверте, формоюправління, найкращою для Росії, Муравйов вважав конституційну монархію, засновану на принципі поділу влади — гарантії їх взаємного контролю в державі.

Законодавчою владою наділяється, за проектом, Народне віче, яке складається з Верховної думи і Палати представників. Остання фор-

мується з 450 обраних на два роки представників громадян держав. Верховна дума обирається на шість років. Вона складається з представників держав(потривідкожної, двох — відМосковськоїйодноговідДонськой області) — всього 42. Кожні два роки вона оновлюється на третину свого складу. ЧлениДумиповиннібутивласникамиінемолодші30 років. Думі належить право суду над міністрами, верховними суддями і сановниками імперії, обвинуваченими народними представниками.

1 Муравйов Микита Михайлович з петербурзької аристократичної родини. Не закінчившиматематичногофакультетуМосковськогоун-туу1812 р. пішовдобровольцем у діючу армію. З поверненням у 1816 р. з Парижа стає членом таємних організацій – «Союзу порятунку», «Союзу благоденства», а потім «правителем» Північного товариства. Після повстання декабристів був заарештований, зісланий на каторгу.

154

Верховнавиконавчавладаналежитьмонарху. «Імператорєверховний чиновник російського уряду», який присягає Народному вічу. Його влада спадкова і за проектом досить велика: призначення міністрів, чиновників, послів, правовідкладноговето, прававерховноговоєначальника, наглядза виконанням законів тощо. У свою чергу, діяльність імператора й інших чиновників підконтрольна Народному вічу. Виконавча влада держав доручаєтьсяправителям, обранимвищимзаконодавчиморганомзапредставленням«урядовихзібраньдержав» ізатверджених імператором.

Вищим органом судової влади є Верховне судилище (з обраних довічно Народним вічем суддів), яке вінчає систему судів — обласних, повітових («совісних»), за участю присяжних. Судочинство передбачалося гласним, з обраними незмінюваними суддями до 70-літнього віку.

Проекти Муравйова (включно з останнім — «тюремним») містили вимогинеухильногодотриманнязаконівусімагромадянамиімперії. Надії на перехід до конституційної монархії декабрист пов’язував із революцією, керованою членами таємних товариств.

Більш радикальним проектом державних перетворень була «Руська правда» Павла Пестеля (1793–1826)1. У чому сенс і основний зміст цього програмного документа Південного товариства?

Насамперед, уВступідо«Руськоїправди» їїукладач даєтлумачення «основних понять» — суспільства, держави, народу, їх мети та ін. Так, суспільство (громадянське суспільство) Пестель називає об’єднанням людей із загальною метою: благоденство всього суспільства і кожного йогочлена. Вінвизначаєдержавуяквлаштованеіприведеневзаконний порядок суспільство. Воно може існувати лише за умови рівноваги взаємних прав і обов’язків народу й уряду (підлеглих і тих, хто повеліває). Привтратіцієїрівновагидержава переходитьзістану«природного здорового» у«насильницькеіхворобливе». Встановленнятакоїрівноваги — «обов’язок кожного законодавця».

Право «без обов’язку є ніщо». Обов’язки виникають з мети держави: «можливобільшеблагоденстволюдейудержаві». Обов’язкизакріп-

лені в законах — духовних, природних, громадянських. «Кожна лю-

дина їм підвладна, — зазначається в «Руській правді», — і тому постанови державні повинні бути в такій же згоді з незмінними законами природи, як і з святими законами віри». Іншим правилом, яке визначає зміст державних законів, є пріоритет суспільних інтересів.

Організація влади в Росії характеризується як «зловладдя», що вимагає зміни і введення такого порядку, який був би заснований на точних

1 ПестельПавлоІвановичзродиникрупногомосковськогочиновника. Одержавдомашнюосвіту, продовживїївНімеччині, азповерненнямдоРосіїзакінчивпершимучнем Пажеськийкорпус. БувучасникомВітчизняноївійни1812 р. 1821 р. ставполковником, але обрав інший життєвий шлях. Стає організатором і головою Південного товариства, для якогоістворює«Руськуправду». Післяпридушенняповстаннябувзасудженийдострати.

155

і справедливих законах. Пестель сформулював право на революційне повалення уряду, яке не виконує обов’язки (закони) перед народом.

СоціальнапрограмаПестеляєрадикальною. Вінвимагаєскасуваннякріпосного права, наділення селян землею(«анеуявнуволюїмдарувати»), перетворення всіх росіян на власників. Право власності чи володіння оголошувалося священним і недоторканним. Передбачався поступовий перехід до пропонованого порядку.

У«Руськійправді» обґрунтовуєтьсянеобхідністьвведеннязагальнодемократичних прав і свобод: недоторканність особи, рівноправність, свободасовісті, слова, зборівтощо. Громадяниодержувалирівніправана правосуддя, доступ до державної служби. Встановлюється рівність усіх народівРосії. «Правоблагоудобства» надаєполітичнунезалежністьлише Польщі. Інші цією незалежністю «користатися не можуть» і повинні становитиєдинийросійськийнарод. «Росіяєдержаваєдинаінероздільна». Федерацію Пестель відкидав як відродження «удільної системи».

ПолітичнимідеаломПестеляєреспубліка. Ворганізації верховної влади він розрізняє Верховну законодавчу владу і державне правлін-

ня (виконавчу владу). Верховна влада вручається Народному вічу, виконавча — Державній думі, а нагляд за їхньою діяльністю — Верховному собору («блюстительна влада»).

Народневічестановлятьнародніпредставники, обранінап’ятьроків ізщорічноюротацією1/5 йогоскладу. Уньомузосереджується виключнозаконодавча влада. Воно ж оголошує війну й укладає мир. Його ніхто невправірозпустити. Державнадумаскладаєтьсязп’ятипредставників народу, обраних на п’ять років, один із них щорічно обирається президентом. Їй належить уся верховна виконавча влада, в її відомстві «всі міністерства і взагалі всі урядові місця». Верховний собор становлять 120 чоловік, «іменованих боярами», призначувані довічно губерніями. Вонизатверджуютьзакони, невходячивїхрозглядпосуті, алеретельно перевіряючи дотримання всіх формальностей, після чого закон одержує чинність. Верховнийсоборпризначаєзісвоїхчленівпоодномугенералпрокурору в кожне міністерство і кожну область, «утримує в межах законності Народне віче і Державну думу», має право віддати під суд за зловживання чиновника будь-якого рівня.

Діївлади, державнийустрійвизначаютьсяКонституцією, якуПестельназиваєДержавнимЗавітом. Весьпростірросійськоїдержавиподіляється на 10 областей і три повіти. Місцеві органи влади (губернські, окружні, волосні) будуються на зразок центральних.

Для здійснення «Руської правди» передбачалося проведення війсь- ково-революційногоперевороту, встановленняТимчасовогоВерховного правління терміном на 10–15 років. Організація і повноваження цього органу нагадують відому схему Робесп’єра.

156